Справа № 750/8985/25
Провадження № 1-кп/750/711/25
01 серпня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42025270000000027 від 19.03.2025, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлівка Чернігівського району Чернігівської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України,
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 17.06.2021 № 167 о/с ОСОБА_5 призначено на посаду інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.
Згідно п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 23.12.1993, ОСОБА_5 був працівником правоохоронного органу, наділеним функціями представника влади, у зв'язку з чим, відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, являвся службовою особою, та суб'єктом декларування згідно підпункту «з» частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 28.06.2022 №320о/с ОСОБА_5 звільнено з посади інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до п. 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 12.10.2023 № 3384- IX), особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом № 3384- IX ", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Разом з тим, ОСОБА_5 будучи, суб'єктом декларування згідно підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», проживаючи по АДРЕСА_2 , діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов'язок подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, всупереч вимогам частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, в період якого він перебував на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, у строк до 31 січня 2024 року.
Крім того, ОСОБА_5 після звільнення 29.06.2022 з посади інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, проживаючи по АДРЕСА_2 , діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов'язок подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, всупереч вимогам абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» не подав за період не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2022 по 29.06.2022, декларацію при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за формою, що визначена Національним агентством з питань запобігання корупції, у строк до 31 січня 2024 року.
Також, ОСОБА_5 після звільнення 29.06.2022 з посади інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, проживаючи по АДРЕСА_2 , діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов'язок подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, всупереч абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після звільнення за 2022 рік у строк до 31 січня 2024 року.
16.07.2025 між прокурором у провадженні - прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості відповідно до ст.ст.468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до вище вказаної угоди, прокурор та обвинувачений ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ст.366-3 КК України, беззастережного повного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, що йому інкримінується та, зокрема, підтвердження обставин, які є істотними для даного кримінального провадження.
Сторонами угоди узгоджена міра покарання ОСОБА_5 : за ст.366-3 КК України із застосуванням ст. 69-2 КК України до основного покарання у виді штрафу у розмірі 1250 (тисяча двісті п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 21250 (двадцять одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України строком на 1 (один) рік. Сторони угоди дійшли згоди, що при узгодженні покарання, враховується тяжкість злочину, який є нетяжким злочином, особа обвинуваченого ОСОБА_5 , який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, готовий нести покарання за вчинене ним діяння, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та посередньо характеризується за місцем роботи, також відсутність заподіяних злочином збитків. Сторони угоди узгодили вище вказане покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ст.366-3 КК України, враховуючи істотні обставини, які мають значення для даного кримінального провадження, наявність обставини, що пом'якшує покарання, сторонами угоди враховується, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_5 особисто, а тому відповідні домовленості щодо викриття інших осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочину, в даній угоді не визначаються, а також враховується, що кримінальним правопорушенням державі не заподіяно збитки, а тому відповідні домовленості та умови часткового звільнення обвинуваченого від цивільної відповідальності в даній угоді не визначаються, також сторонами угоди враховано, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування спеціальної конфіскації та майно, яке підлягає спеціальній конфіскації згідно ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, а тому відповідні домовленості та умови застосування спеціальної конфіскації в даній угоді не визначаються. Враховуючи вимоги п. 2-1 частини четвертої ст.469 КПК України, сторонами угоди узгоджена можливість застосування ст.69-2 КК України до основного покарання та призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 366-3 КК України.
В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані всі вимоги КПК України та КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив затвердити укладену з прокурором угоду, призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України в межах пред'явленого обвинувачення.
Захисник обвинуваченого підтримала угоду і просила її затвердити.
Перевіривши угоду про визнання винуватості, заслухавши прокурора та захисника, обвинуваченого ОСОБА_5 , дослідивши наявні матеріали кримінального провадження в обсязі, необхідному для вирішення питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, а саме: в умисному неподанні суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
Судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_5 , що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право: мовчати і факт мовчання не буде мати для суду жодного доказового значення; мати захисника, в тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом або захищатись самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків, і подати докази, що свідчать на його користь. Суд переконався, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України.
Судом також з'ясовано у обвинуваченого ОСОБА_5 , що йому зрозумілі наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України; наслідки її невиконання відповідно до ст. 476 КПК України, обвинуваченому зрозумілий характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; обвинуваченому зрозумілий вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд також переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Зміст укладеної сторонами угоди відповідає вимогам КПК України, а також КК України, підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч.7 ст.474 КПК України, відсутні.
Покарання, яке обумовлене в угоді, відповідає вимогам чинного законодавства та особі обвинуваченого. Тому суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , і призначити ОСОБА_5 узгоджену сторонами міру покарання.
Шкода завдана кримінальним правопорушенням відсутня. У провадженні відсутні витрати на залучення експерта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 472, 474, 475, 476 КПК України,
Затвердити угоду від 16 липня 2025 року про визнання винуватості, укладену між прокурором у провадженні - прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 42025270000000027.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69-2 КК України до основного покарання - у виді штрафу у розмірі 1250 (тисяча двісті п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 21250 (двадцять одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України строком на 1 (один) рік.
Роз'яснити засудженому ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
Вирок на підставі угоди може бути оскаржено в порядку, передбаченому КПК України, з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Обмеження права оскарження даного вироку, наслідки укладання та затвердження угоди для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого визначені ч.2 ст.473 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Деснянський районний суд м. Чернігова.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1