Справа № 591/8601/23
Провадження № 2/591/1339/23
21 липня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря судового засідання - Кирионенко В.В.
представника відповідача - Шевченка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кордюка Віталія Петровича до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кордюка В.П. звернувся до суду з вказаним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та свої вимоги мотивує тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України - військовій частині НОМЕР_1 на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - водія 1 мобільної групи 2 відділення інспекторів прикордонної служби 1 прикордонної застави 2 відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування.
18 серпня 2023 року згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №719-ОС сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров'я на підставі висновку ВЛК) пункту 3 частини 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
У зв'язку з незабезпечення відповідачем належних умов праці відповідно стану здоров'я позивача та невиконання постанови ВЛК, що призвело до ускладнення захворювання, внаслідок чого позивача визнано непридатним до служби, позивачу було завдано моральної шкоди, що спричинена ушкодженням здоров'я.
Так, згідно довідки №196 госпітальної військово-лікарської комісії від 11 травня 2022 року ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби, у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням військової служби, не рекомендована служба у вологому, холодному кліматі, задушливих приміщеннях та тривалі статичні навантаження на нижні кінцівки.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №270862 від 21 червня 2022 року, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності -захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати працездатності серії 12 ААА №016012 від 21 червня 2022 року, ОСОБА_1 встановлено 60% втрати працездатності, спричинено захворюванням, яке пов'язане з проходженням військової служби.
Відповідачем не було забезпечено позивачу належні умови праці, які визначені постановою ВЛК та з урахуванням інвалідності, не переведено з бойової частини до частин (підрозділів) забезпечення, чим допущено протиправну бездіяльність.
У зв'язку з тяжкими умовами служби стан здоров'я позивача погіршився, та він був направлений на лікування до Головного військо-медичного центру ДПСУ, де перебував в стаціонарі з 29 червня 2023 року по 14 липня 2023 року.
Згідно свідоцтва про хворобу №996/478 від 14 липня 2023 року, виданого Госпітальною військово-лікарською комісією Центрального медичного госпіталю, а саме пункту 12 -діагноз та постанова ВЛК - захворювання пов'язане з проходженням військової служби, на підставі ст. 47-а, 61-в, 62-в графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключення з військового обліку.
Таким чином, незабезпечення відповідачем позивачу належних умов праці відповідно його стану здоров'я та постанові ВЛК призвело до ускладнення захворювання, внаслідок чого його визнано непридатним до військової служби.
З огляду на викладене, ураховуючи роз'яснення, надані в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, враховуючи характер та обсяг страждань ОСОБА_1 , тривалість вимушених змін у його життєвих стосунках та їх негативні наслідки, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважаємо за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоди у розмірі 200 000 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з Державної прикордонної служби України на свою користь у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я 200 000 грн.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2023 року залишено позов без руху, позивачу надано час для усунення недоліків. 03 жовтня 2023 року позивачкою надано суду уточнену позовну заяву на виконання ухвали суду від 02 жовтня 2023 року.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 жовтня 2023 року відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11 грудня 2023 року об 11 год.30 хв.
02 листопада 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не погоджується з вимогами позивача в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Чинним законодавством передбачені гарантії правового та соціального захисту, в тому числі у випадку втрати працездатності.
Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на статтю 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
Проте системний аналіз норм статті 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ЦК України та ЦПК України свідчить про те, що процедура присудження та сплати відшкодування заподіяної військовослужбовцям моральної шкоди має бути встановлена окремим законом, який не було прийнято, відсутній закон, норми якого можливо застосувати як такі, що врегульовують подібні за змістом правовідносини, а також про неможливість застосувати до правовідносин із відшкодування військовослужбовцям моральної шкоди виходячи із загальних засад цивільного законодавства, як це передбачено статтею 10 ЦПК України та статтею 8 ЦК України (постанова ВС від 10.04.2019 року по справі №333/6088/16ц).
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №18-ОС від 14 січня 2021 року, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини на військову службу за контрактом строком на 5 років.
Згідно наказу від 18 серпня 2023 року №719-ОС, припинено контракт та виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини у зв'язку за станом здоров'я на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби. Також вказано, що вислуга років ОСОБА_1 становить 2 роки 7 місяців 04 дні.
Згідно свідоцтва про хворобу №996/478 від 14 липня 2023 року, діагноз Позивача: бронхіальна астма, перистуюча, тяжка, неконтрольована. Хронічний алергічний риніт. Захворювання «ТАК» пов'язані з проходженням військової служби.
Згідно п.п.6 п.4 Глави 12 розділу ІІІ Наказу АДПС України №333 від 06 травня 2009 року «Про затв. Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України» постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання (поранення, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
Тобто стан здоров'я позивача погіршився не внаслідок проходження військової служби, а лише в такий період. При цьому, Позивач добровільно вступив на військову службу та підписав контракт на проходження військової служби.
Наголошує, що позивач розпочав проходити військову службу загалом, та в НОМЕР_2 прикордонному загоні зокрема, з 14 січня 2021 року. При цьому, з 02 червня 2021 року (тобто через неповних п'ять місяців військової служби) систематично проходив лікування та перебував на лікуванні.
Більше того, з долучених витягів з наказів вбачається, що відповідач надавав можливість позивачу проходити лікування протягом всього періоду його служби, в тому числі безпосередньо перед повномасштабним вторгненням російський військ та в перші місяці такого (лютий, березень, квітень 2022 року).
Зважаючи на викладені обставини та строк військової служби позивача, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діянням відповідача та заподіянням моральної шкоди позивачу.
Жодних доказів протиправних дій чи бездіяльності відповідача, внаслідок якої позивачу заподіяна моральна шкода, позивачем не надано.
Враховуючи обставини справи, такі як строк військової служби, періоди перебування на лікуванні та характер захворювання позивача, добровільний характер вступу на військову службу позивача та його обізнаність (усвідомленість) про власний стан здоров'я, вимога про стягнення 200 000 грн. морального відшкодування з військової частини під час воєнного стану суперечить загальним засадам цивільного законодавства та є способом безпідставного збагачення Позивача.
Враховуючи викладене, просить суд вирішити питання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 . У випадку продовження розгляду даної справи, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону відмовити в повному обсязі (а.с. 32-35).
08 листопада 2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що незаконні дії та вина відповідача полягає у незабезпеченні належних умов праці відповідно стану здоров'я ОСОБА_1 , підтвердженого постановою ВЛК, що призвело до ускладнення захворювання, внаслідок чого позивача в результаті було визнано непридатним до служби, позивачу було завдано моральної шкоди, що спричинена ушкодженням здоров'я.
Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перебував на службі у в/ч НОМЕР_1 з 14 січня 2021 року.
Згідно довідки №196 госпітальної військово-лікарської комісії від 11 травня 2022 року ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби, у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням військової служби, не рекомендована служба у вологому, холодному кліматі, задушливих приміщеннях та тривалі статичні навантаження на нижні кінцівки.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №270862 від 21 червня 2022 року, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності -захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати працездатності серії 12 ААА №016012 від 21 червня 2022 року, ОСОБА_1 встановлено 60 % втрати працездатності, спричинено захворюванням, яке пов'язане з проходженням військової служби.
Тобто, за період несення служби стан здоров'я позивача значно погіршився, йому спричинено стійкий розлад здоров'я саме у зв'язку з проходженням військової служби, причинний зв'язок підтверджено довідкою ВЛК №196 від 11.05.2022 - захворювання пов'язане з проходженням військової служби.
Протиправна винна бездіяльність відповідача полягає у тому, що ним не було забезпечено позивачу належні умови праці, які визначені постановою ВЛК та з урахуванням інвалідності, не переведено з бойової частини до частин (підрозділів) забезпечення.
У зв'язку з тяжкими умовами служби стан здоров'я позивача погіршився, та він був направлений на лікування до Головного військо-медичного центру ДПСУ, де перебував в стаціонарі з 29 червня 2023 року по 14 липня 2023 року.
Згідно свідоцтва про хворобу №996/478 від 14 липня 2023 року, виданого Госпітальною військово-лікарською комісією Центрального медичного госпіталю, а саме пункту 12 - діагноз та постанова ВЛК - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, на підставі ст. 47-а, 61-в, 62-в графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключення з військового обліку.
Таким чином, незабезпечення відповідачем ОСОБА_1 належних умов праці відповідно його стану здоров'я та постанові ВЛК призвело до ускладнення захворювання, внаслідок чого його визнано непридатним до військової служби.
З огляду на викладене, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. (а.с. 46-47).
11 грудня 2023 року протокольною ухвалою головуючого підготовче засідання відкладено до 25 січня 2024 року, 09 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою позивача.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2024 року закрито підготовче провадження по справі, призначено дану справу для розгляду по суті на 20 березня 2024 року об 11 год. 00 хв.
20 березня 2024 року у зв'язку із зайнятістю головуючого у розгляді справи №591/4667/19, провадження №2/591/80/21 розгляд справи відкладено до 13 червня 2024 року, о 16 год. 00 хв.
13 червня 2024 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено до 05 вересня 2024 року, 16 год. 00 хв. у зв'язку з клопотанням представника відповідача.
05 вересня 2024 року у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в Сумській області, розгляд справи відкладено до 13 листопада 2024 року 09 год 00 хв.
13 листопада 2024 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено до 10 лютого 2025 року, 14 год. 00 хв. у зв'язку з клопотанням представника відповідача.
10 лютого 2025 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Сидоренко А.П. у щорічній відпустці, справа не слухалася та відкладена до 28 квітня 2025 року, 14 год. 00 хв.
28 квітня 2025 року у зв'язку із зайнятістю головуючого судді Сидоренко А.П. в колегіальному розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 111 КК України, справа не слухалась та відкладена до 14-00 год. 21 липня 2025 року.
21 липня 2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення у справі, в яких зазначає, що в додатках до позовної заяви ОСОБА_1 не міститься жодного доказу, які б засвідчували, що погіршення здоров'я Позивача сталося через незабезпечення посадовими особами відповідача належних умов для проходження військової служби. Як військовослужбовець НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України він був мав пристойне грошове забезпечення у порівнянні з заробітними платами у цивільній сфері Сумської області, мав гарантовані відпустки та інші види забезпечення, такі як безкоштовне харчування, безкоштовне медичне обслуговування, в повному обсязі був забезпечений речовим майном необхідним для проходження військової служби.
В своїй позовній заяві позивач не зазначає, які саме умови служби вплинули на стан його здоров'я, і що саме цьому сприяло.
Підписуючи контракт для проходження військової служби, особа добровільно погоджується на певні умови та зобов'язання, які передбачені контрактом та законодавством. Зокрема, це стосується строків служби, посади, а також виконання військових обов'язків та дотримання військової дисципліни.
Позивач не наводить прикладів того, що з 11.05.2022 він звертався до свого безпосереднього з рапортами по команді щодо можливості проходження військової служби на посадах для осіб з обмежено-придатним здоров'ям.
Звернення військовослужбовця до керівництва для вирішення таких питань як: проходження ВЛК, захисту у справах про адміністративні правопорушення, звільнення з військової служби, виходу на пенсію військовослужбовців, отримання допомоги, отримання належної додаткової винагороди, тощо - вимагає документального оформлення - подання рапорту. Це аналог заяви у цивільному житті. Рапорт подається послідовно по вертикалі керівництва. Якщо ж безпосередній керівник не реагує на рапорт, військовослужбовцю необхідно звернутися до керівництва вищого рівня, з обов'язковим зазначенням того, що він намагається врегулювати це питання. Військовослужбовець або члени його родини можуть й усно звертатися з особистих питань до командира військової частини, начальника органу військового управління, оскільки вони у визначені дні та години приймають військовослужбовців з особистих питань. Інформацію щодо пропозицій, заяв і скарг у день їх надходження вносять до журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян (додаток 4 до Дисциплінарного Статуту ЗСУ), який ведуть і зберігають у кожній військовій частині, закладі та установі. Положення про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі та Статут внутрішньої служби Збройних Сил України не містить таких нормативних положень про можливість подання рапорту з особистих питань в усній формі через бойові умови. Рапорти військовослужбовців за своєю юридичною природою фактично є зверненням до безпосереднього керівника або вищого рівня зі службових питань про вирішення певних питань.
Тобто в додатках до позовної заяви позивача відсутні докази звернення до посадових осіб щодо створення належних умов служби, щодо переведення на посади з більш сприятливими умовами проходження служби, тощо. Тобто, як наслідок, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діянням відповідача та заподіянням моральної шкоди позивачу.
В той же час хочемо зазначити, що в період з травня 2022 року по момент звільнення з військової служби, під час знаходження військової служби, військовослужбовець ОСОБА_1 був задіяний для допомоги на кухонному господарстві, без залучення його у бойових чергуваннях, патрулях території місцевості наближеної до підрозділу в якому він проходив службу. Також у відповідача відсутні факти того, що позивач був задіяний у будь-яких бойових діях в період з 01.04.2022 по 18.08.2023 року.
В своєму позові ОСОБА_1 не наводить жодних прикладів своїх нібито моральних страждань, пов'язаних з погіршенням стану здоров'я. Жодних доказів звернення до психологів або психіатрів в період з 11.05.2022 по день подання позовної заяви до суду - не було надано до суду. Дана обставина вкотре підтверджує безпідставність позовних вимог до відповідача.
Жодним судовим рішенням не доведено наявність вини будь-якого військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонний загін України) щодо погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 . Відсутній навіть доказ того, що саме сприяло погіршенню стану здоров'я позивача (які саме дії/ бездіяльність керівництва військової частини НОМЕР_1 , керівництва підрозділу у якому проходив військову службу ОСОБА_1 на той час).
Враховуючи обставини справи, відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу, недоведеність вини посадових осіб відповідача, відсутність безпосереднього причино-наслідкового зв'язку між нещасним випадком та моральною шкодою позивача, необґрунтований розмір моральної шкоди, а також грубу необережність позивача внаслідок якої, йому було заподіяно шкоду, вимога про стягнення 150 000 грн. морального відшкодування з військової частини під час воєнного стану суперечить загальним засадам цивільного законодавства та є способом безпідставного збагачення позивача.
Заявляючи до стягнення моральної шкоди в розмірі 200 000 грн., позивач не наводить жодного розрахунку такої суми.
НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст.ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки на утримання персоналу лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Є неприбутковою установою.
При вирішенні справи просить врахувати те, що Військова частина НОМЕР_1 є державною неприбутковою установою, а тому стягнення суми моральної шкоди у розмірі, який просить позивач, поставить відповідача у край скрутне становище, зважаючи на обмежене бюджетне фінансування. Також це може завдати негативних наслідків для бюджетного процесу та всієї економічної складової країни, оскільки вказані кошти можуть піти як на виплату грошового забезпечення діючих військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Також вказані кошти можуть бути направлені на потреби Державної прикордонної служби України для укріплення оборонної складової України. Кошти, які пропонується стягнути з НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) можуть бути перенаправлені на відбудову територіальних громад, які зазнали пошкодження внаслідок російської агресії, на підтримання соціальних програм по захисту незахищених верств населення.
Найголовніше - стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивача призведе до необхідності виконання рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме зобов'язує Державу сплатити кошти, в розмірі, що не відповідає розміру дійсного грошового забезпечення, який встановлюється для діючих військовослужбовців Державної прикордонної служби України, таким чином, спричиняючи збитки Державі.
Просить вирішити питання про залишення даної прави без розгляду, а у випадку продовження розгляду даної справи, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону відмовити в повному обсязі (а.с. 93-95).
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позов.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи сповіщені судом належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №18-ОС від 14 січня 2021 року, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини на військову службу за контрактом строком на 5 років (а.с. 39).
З копії витягу із наказу Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 28 серпня 2021 року № 384-ОС вбачається, що сержанта ОСОБА_1 призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - механіком-водієм 1 відділення інспекторів прикордонної служби (на бронетранспортерах) 2 відділу прикордонної служби] (тип с) прикордонної комендатури швидкого реагування, ВОС-111035Р-259, 9 тарифний розряд, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби З категорії - водія (гранатометника) І мобільної групи 2 відділення інспекторі прикордонної служби (на бронетранспортерах) І прикордонної застави 2 відділу прикордонної служби (тип с) прикордонної комендатури швидкого реагувати згідно з підпунктом 4 пункту 93 Положення (на вищу посаду - у порядку просування по службі) (а.с.39-зворот).
Відповідно до копії витягу із наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11 квітня 2022 року № 136 - ОС вбачається, що сержанта ОСОБА_1 призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - гранатометником 1 відділення інспекторів прикордонної служби (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування, ВОС 111035Р-061,9 тарифний розряд, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії -механіка-водія 2 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (а.с. 40).
Згідно довідки №196 госпітальної військово-лікарської комісії від 11 травня 2022 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: бронхіальна астма, переметуюча, середнього ступеня тяжкості, фаза нестійкої ремісії. Артроз плесно-фалапгових суглобів І пальців стоп І ст. Повздовжня плоскостопість II ст. обох стоп. Екзостоз голівки І плесної кістки лівої стопи. ГЕРХ з ерозивним езофагітом та нечастими загостреннями. Хронічний гастродуоденіт у фазі ремісії без порушення функції. Хронічний алергічний риніт, ремісія.
ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби, у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням військової служби, не рекомендована служба у вологому, холодному кліматі, задушливих приміщеннях та тривалі статичні навантаження на нижні кінцівки (а.с. 5).
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №270862 від 21 червня 2022 року, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (а.с. 6).
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати працездатності серії 12 ААА №016012 від 21 червня 2022 року, ОСОБА_1 встановлено 60% втрати працездатності, спричинено захворюванням, яке пов'язане з проходженням військової служби (а.с. 7).
З копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2414/210 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено основний діагноз: бронхіальна астма, персистуюча, тяжка, неконтрольована. Деформуючий артрозобох колінних суглобів Іст. (а.с. 8-9).
Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 12 липня 2023 року ОСОБА_1 встановлено основний діагноз: Бронхіальна астма, переметуюча, 4 ст., важкий перебіг, гормонозалежна, неконтрольована, з частими приступами ядухи, фаза н/ремісії. Емфізема легень. Дифузний пневмосклероз, пневмофіброз. ДН ІІ-ІІІ ст. Супутній діагноз: Цілорічний алергічний риніт. Поліноз. Сенсибілізація до багатьох алергенів (а.с.10).
Згідно копії свідоцтва про хворобу № 996/478 від 14 липня 2023 року, за результатами обстеження Госпітальної військово-лікарської комісія Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України за направленням начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №390 від 28.06.2023 року, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с. 11-13).
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №719-ОС від 18 серпня 2023 року припинено (розірвано) контракт та виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини у зв'язку за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Також вказано, що вислуга років ОСОБА_1 становить 2 роки 7 місяців 19 днів (а.с. 4).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до статті 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема за змістом визначення, наведеного у пунктах 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, чи близьких родичів.
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з частинами першою та другою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачем не доведено протиправність дій або бездіяльність відповідача (його посадових осіб), а також наявність причинного зв'язку між захворюванням позивача, яке настало внаслідок проходження військової служби та протиправним діянням (бездіяльністю) Військової частини НОМЕР_1 .
Відомості про наявність захворювань, які встановлені в наданих позивачем документах, хоча і містять зазначення про те, що такі захворювання пов'язані з проходженням військової служби, проте не вказують на обставини допущення відповідачем бездіяльності у виді не створення належних умов праці. Інших доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між захворюванням та завданою позивачу шкоду позивачем не надано.
Ураховуючи наведене, доводи позивача про наявність шкоди у позивача породжує у відповідача обов'язок її компенсації за відсутності усіх елементів цивільно-правової відповідальності, є безпідставними.
За вказаних обставин, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кордюка Віталія Петровича до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , НОМЕР_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .
Повне судове рішення виготовлене 01 серпня 2025 року.
Суддя А.П.Сидоренко