Справа № 127/20693/25
Провадження № 1-кп/127/741/25
29 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.04.2025 за № 12025020020000384, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України не вбачає. Просить призначити судовий розгляд кримінального провадження, в який викликати сторони кримінального провадження та свідків.
Крім того, прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, так як обвинувачений непрацевлаштований, не має постійного джерела доходу, а отже може переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважає, що запобіжний захід до обвинуваченого застосований вірно, підстав для його зміни немає, а тому просить продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам.
Щодо клопотання захисника обвинуваченого про об'єднання кримінальних проваджень заперечила, вважає недоцільним об'єднання кримінальних проваджень, оскільки кримінальне провадження № 127/27397/21 стосується ОСОБА_3 та ще однієї особи, що може ускладнити подальший судовий розгляд кримінального провадження.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 вважають за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження. Також, адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання, яке підпримав обвинувачений, про об'єднання даного кримінального провадження з кримінальним провадженням № 127/27397/21 за обвинуваченням ОСОБА_3 в одне провадження, оскільки кримінальні провадження стосуються одноєї особи, а окремий розгляд кримінальних проваджень буде суттєво погіршувати становище обвинуваченого. Щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували, просили змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, обвинувачений має неповнолітню дитину, постійне місце проживання, наміру переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків обвинувачений не має.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.
Згідно ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається, зокрема, за участю потерпілого. Відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечують проти проведення підготовчого судового засідання без потерпілого, вважає за можливе проведення підготовчого засідання без потерпілого ОСОБА_6 .
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (№ 127/20693/25), надійшло до суду 02.07.2025, тобто в той час, коли в провадженні суду вже перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (№ 127/27397/21).
Кримінальні провадження перебувають в провадженні судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 .
Так, відповідно до ст. 334 Кримінального процесуального кодексу України матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 217 Кримінального процесуального кодексу України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Оскільки, відповідно до положень ст.ст. 217, 334 Кримінального процесуального кодексу України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також враховуючи те, що в провадженні судді ОСОБА_1 вже перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , вказані кримінальні провадження перебувають на початку судового розгляду, остаточне рішення у справах не прийняте, з метою найбільш повного та всебічного розгляду кримінальних проваджень та прийняття законного і об'єктивного рішення суд вважає, що кримінальні провадження підлягають об'єднанню в одне провадження, оскільки у вчиненні кримінальних правопорушень обвинувачується одна і та ж особа.
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.
Клопотань про доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь не надходило.
Враховуючи вимоги ст. 27 КПК України, судовий розгляд слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання необхідно викликати сторони судового провадження та свідків.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження суд вважає, що слід призначити судовий розгляд кримінального провадження.
Що стосується клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
В судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2025 до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13.07.2025, з одночасним визначенням розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08.07.2025 продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 05.09.2025 включно, з одночасним визначенням розміру застави.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, раніше судимий, не працевлаштований, постійного джерела доходу не мав та хоча і має постійне місце проживання в м. Вінниці, однак стримуюючі фактори у обвинуваченого відсутні. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв'язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.
При цьому суд зазначає, що тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.
Однак, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, раніше судимий, непрацюючий, стримуючих факторів немає, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою.
Стосовно ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Суд зазначає, що доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, оскільки має постійне місце проживання, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.
В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.
Що стосується ризику незаконно впливати на потерпілих та свідків, суд, оцінюючи наявність такого ризику, враховує, що потерпілий та свідки на даний час судом не допитані, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до дослідження показань потерпілих та свідків безпосередньо судом під час судового розгляду. Суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із потерпілими та свідками, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив.
Що стосується ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не мав постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні даного злочину в той період, коли на розгляді Вінницького міського суду Вінницької області вже перебувало кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України, вважає такі ризики доведеними.
Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений, потерпілий та свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися.
При цьому суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
На думку суду, позицію сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не можливо визнати такою, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду.
Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого з одночасним визначенням розміру застави та відмову в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 194, 217, 314-316, 334 КПК України,
Об'єднати кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (№127/27397/21), та за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (127/20693/25), та присвоїти номер № 127/27397/21.
Призначити судовий розгляд об'єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, у відкритому судовому засіданні о 10 год. 40 хв. 01.08.2025 року в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, зал судових засідань №28.
В судове засідання викликати сторони судового провадження та свідків.
Клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - відмовити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 29.07.2025 року до 26.09.2025 року включно.
Одночасно визначити розмір застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави такі обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, а саме: міста Вінниці, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, утримуватися від спілкування з особами, які є потерпілою та свідками у кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для відома та виконання в частині продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвала в частині продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції. Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя