справа № 367/13001/24 головуючий у суді І інстанції Одарюк М.П.
провадження № 22-ц/824/10289/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
31 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Ходіною Надією Володимирівною на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2024 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просив суд:
стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором №1284-4123 від 09 жовтня 2023 року в розмірі 79 000,00 грн, що складається із 15 800,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 63 200,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами; а також сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що 09 жовтня 2023 року між сторонами був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1284-4123 з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов Договору позивач взяв на себе зобов'язання надати грошові кошти в розмірі 15 800,00 грн на строк 300 днів (базовий період -14 днів) із сплатою зниженою відсоткової ставки - 1,20 % в день, стандартною ставкою - 1,50 % в день.
Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, надавши відповідачу кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Відповідачем умови Кредитного договору належним чином не виконувалися. Адміністрацією позивача було прийнято рішення про застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» шляхом часткового списання заборгованості за нарахованими процентами (70 436,40 грн) та комісією (2 370,00 грн) на загальну суму 9 606,40 грн.
Невиконання відповідачем умов Договору призвело до утворення заборгованості в розмірі 79 000,00 грн, що складається із 15 800,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 63 200,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами.
31 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем не доведено: факт укладення кредитного договору первісним кредитором з ним на умовах вказаних у наданих текстах паперових копій, єдиним доказом чого може бути оригінал примірнику договору з додатками в електронній формі з усіма реквізитами, у тому числі - підписами сторін, згідно зі ст. 100 ЦПК України та ч. 1 ст.5, абз.1 ч. 1 ст. 7 та ч. 4 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», який дозволить перевірити наявність електронних цифрових підписів обох сторін договору та дату його укладення, щоб встановити достовірний незмінний зміст підписаного сторонами договору і застосувати його умови до правовідносин сторін при прийняття судом рішення, дослідивши докази безпосередньо; факту видачі кредиту та руху коштів, розміру заборгованості загального та по її складовим (які не були погоджені у письмовій формі), нараховані позивачем суми не відповідають законодавству України, у тому числі ст. 1048 ЦК України, ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» та заявленим самим позивачем у наданих копіях договорів та графіків платежів умовам кредитування, і є непропорційно великою сумою, не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільно-правових відносин та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, має місце прострочення кредитора, не надано належних та допустимих доказів, які б відповідали вимогам щодо платіжних документів та підтверджували факти перерахування позивачем кредитних коштів на користь відповідача.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1284-4123 від 09 жовтня 2023 року у сумі 79 000,00 грн, з яких: 15 800,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 63 200,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Ходіна Надія Володимирівна 10 квітня 2025 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Посилається на те, що ОСОБА_1 кредитний договір не підписував, а позивач не надав доказів отримання відповідачем кредитних коштів, їх перерахування на карту відповідача, а також документів, що підтверджують розмір заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії за видачі кредиту, детального розрахунку боргу.
Відповідь АТ КБ «ПриватБанк» не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів, а лише підтверджує проведення платежу в системі: про перерахування коштів на підставі Договору №4010 від 02 грудня 2019 року, який в матеріалах справи відсутній.
Довідка про перерахування кредитних коштів містить інформацію по різних переказах, проте, у вказаній Довідці відсутні дані позичальників, дані рахунку - повний номер картки, на який було здійснено переказ (формат картки у вказаній Довідці зазначено - «1111*11»), що абсолютно не дає можливості пересвідчитись у тому, що вказана картка належить саме відповідачу та на вказану карку дійсно було зараховано кредитні кошти.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Матеріали справи містять копію договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, графік платежів, який є додатком до вказаного договору, і паспорт споживчого кредиту, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису.
Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.
Також заявлена позивачем до стягнення сума відсотків з огляду на сам розмір позики, є явно завищена, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права
Умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Вважає, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - Ходіною Надією Володимирівною на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
06 червня 2025 року представниця ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Мосійчук А.І. подала відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Зазначає, що у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» кредитний договір №1284-4123 від 09 жовтня 2023 року був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
В «особистому кабінеті» Відповідач отримав гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід'ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту.
Таким чином, Відповідач попередньо ознайомився з Договором та Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1284-4123 від 09 жовтня 2023 року (Графік платежів за Договором), які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови.
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А0885, для підписання Кредитного договору №1284-4123 від 09 жовтня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1284-4123 від 09 жовтня 2023 року (Графік платежів за Договором), які є невід'ємною частиною договору.
Також у Кредитному договорі зазначено номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача з маскою, а саме, НОМЕР_1 .
Позивач звертає особливу увагу, що кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами Кредитного договору та Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від Відповідача.
На підтвердження перерахування грошових коштів надавались лист (довідка) АТ КБ «ПриватБанка» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту №1284-4123 від 09 жовтня 2023 року, які підтверджують перерахування грошових коштів ОСОБА_1 .
Долучений до позову розрахунок заборгованості відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем, до позовної заяви надано договір про відкриття кредитної лінії №1284-4123 від 09 жовтня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:
сума кредиту - 15 800,00 грн.;
строк кредитування - 300 днів;
базовий період - 14 днів;
знижена % ставка - 1,2% в день;
стандартна % ставка - 1,5% в день;
комісія за видачу кредиту - 15,00%
Згідно з пунктом 11.1 договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua, повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватися договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Пунктом 11.3 договору позичальник даним підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://creditkasa.com.ua, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансових послу без нав'язування її придбання.
Відповідно до умов розділу 4 Правил відповідач акцептував оферту (заповнюючи заявку на сайті товариства, добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов'язків, зазначила інформацію про себе, реквізити банківської карти, на рахунок якої бажала отримати кредит (та ін.), тим самим підтвердила своє ознайомлення, погодження і зобов'язання неухильно дотримуватися Правил.
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 15 800,00 грн. відповідачеві (позичальнику) підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 25 листопада 2024 року та довідкою про перерахування суми кредиту №1284-4123 від 09 жовтня 2023 року.
Проте, відповідач не повернув у повному обсязі кредит, що підтверджується розрахунком заборгованості на загальну суму 88 606,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 15 800,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 70 436,40 грн та комісії 2 370,00 грн за період з 09 жовтня 2023 року по 25 листопада 2024 року.
З урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором та беручи до уваги, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 9 606,40 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 79 000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань та неспростування суми заборгованості перед позивачем.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Надаючи правову оцінку кредитному договору суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором А0885, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Зокрема, згідно з пунктом 11.1 договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua, повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватися договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Пунктом 11.3 договору позичальник даним підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://creditkasa.com.ua, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансових послу без нав'язування її придбання.
Відповідно до умов розділу 4 Правил відповідач акцептував оферту (заповнюючи заявку на сайті товариства, добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов'язків, зазначив інформацію про себе, реквізити банківської карти, на рахунок якої бажав отримати кредит (та ін.), тим самим підтвердив своє ознайомлення, погодження і зобов'язання неухильно дотримуватися Правил.
Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Крім того, у розділі 12 Договору, ОСОБА_1 зазначив номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 на який, відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 25 листопада 2025 року, банк 09 жовтня 2023 року перерахував кошти від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02 грудня 2019 року.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За обставинами цієї справи відповідач прострочив виконання кредитного зобов'язання, що фактично ним не заперечується.
Відповідно до умов Договору, укладеного між сторонами, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 15 800,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; заявлений строк - 14 днів; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 2,50 % в день.
За умовами п. 4.11 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 81 591,14 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом.
За частиною третьою статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак у цій справі позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня), комісії та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит. Позовні вимоги обмежуються виключно стягненням тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, загальний розмір яких є меншим ніж максимальна сума вартості кредиту за умовами п. 4.11 Договору (81 591,14 грн). У зв'язку з цим колегія суддів не встановила порушень прав позичальника у цій справі.
Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Ходіною Надією Володимирівною - залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова