31 липня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/1144/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Поливач Л. Д.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шкварка Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Ірпінського міського суду Київської області у складі судді Карабази Н. Ф.
від 11 березня 2024 року
у цивільній справі № 367/5778/20 Ірпінського міського суду Київської області
за позовом ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Ю.ЕС.АЙ»,
ОСОБА_1
про відшкодування матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди
У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 13.01.2020 в м. Ірпінь на регульованому світлофором перехресті вул. Соборна з вул. Гагаріна відбулось зіткнення автомобіля марки «ТАТА LPT 613» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався на зелене світло світлофора в напрямку вул. Центральна, з автомобілем марки «Dodge ram 1500» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул. Соборна в напрямку вул. Садова, в ході чого відбулось зіткнення з автомобілем марки «JEEP Grand Cheroke» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який був у нерухомому стані. Внаслідок зіткнення транспортних засобів автомобіль марки «ТАТА LPT 613» реєстраційний номер НОМЕР_1 зупинився, пошкодивши паркан будинку АДРЕСА_1 , опинившись на подвір'ї вказаного домоволодіння.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 04 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 13.01.2020 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застраховано за полісом №А0/1745256 в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай». Позивач, як потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди є власником домоволодіння АДРЕСА_1 .
З метою встановлення розміру завданих збитків, уповноваженими особами ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» проведено огляд пошкодженого домоволодіння АДРЕСА_1 та завдані збитки оцінено в розмірі 25 000 грн. У телефонному режимі до нього звернувся співробітник ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» ОСОБА_5 (тел. НОМЕР_4 ) та вказав на те, що вартість завданих збитків оцінили в 25 000 грн та запропонував зменшити суму виплати на 22 000 грн., а ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» в свою чергу здійснить швидку виплату даної суми без затримок. На що він відмовився та вказав, що бажає повної виплати страхового відшкодування. Після чого, 09.06.2020 на його адресу від ТОВ «СК «Ю.Ес.Ай.» надійшло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із тим, що відповідно до постанови суду по справі № 367/1180/20 питання щодо факту вини в діях ОСОБА_1 , що призвели до пошкодження заявленого майна (житловий будинок та огорожа), судом не розглядалось.
Зауважує, що по справі № 367/1180/20 розглядався протокол про адміністративне правопорушення складений 11.02.2020. Предметом розгляду даної справи є наявність винних дій ОСОБА_1 , які виразились у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. Суд по даному провадженню не в праві встановлювати коло всіх потерпілих від дорожньо-транспортної пригоди. З вини ОСОБА_1 у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.01.2020, його майну заподіяно шкоду.
Вважає, що є потерпілим від дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 13.01.2020 в м. Ірпінь на регульованому світлофором перехресті вул. Соборна з вул. Гагаріна, адже винними діями ОСОБА_1 йому завдано майнову шкоду, а саме: знесено та розтрощено паркан домоволодіння, пошкоджено стіну та вікно житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву разом з пакетом документів про повторний перегляд заяви про виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 (справа № 660) було направлено до ТОВ «СК «Ю.Ес.Ай» для врахування додатково наданих документів. Заява отримана ТОВ «СК «Ю.Ес.Ай» 30.06.2020. Проте, жодної відповіді на дану заяву не надійшло. Станом на дату подання позовної заяви жодної виплати не здійснено.
Також вважає за доцільне стягнути моральну шкоду в сумі 25 000 грн з особи, яка вчинила дорожньо-транспортну пригоду, а саме з ОСОБА_1 . Ця сума, обумовлена глибиною душевних його страждань, значним погіршенням внаслідок цих страждань стану здоров'я, майнового стану та необхідністю захищати свої права у судовому порядку. Він є особою похилого віку, тому знищення майна, яке йому належало завдало психологічного удару. Йому довелось все відновлювати за власний кошт. При цьому винний у дорожньо-транспортній пригоді навіть не вибачився за причинені втрати. Не запропонував будь-якої допомоги по усуненню результатів трощі.
З огляду на наведене, просив суд стягнути з ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 25 000 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на його користь - спричинену моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. Всі судові витрати покласти на відповідачів солідарно.
04.06.2021 представник позивача - адвокат Щербина Л. А. подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд збільшити позовні вимоги в частині стягнення із страхової компанії та стягнути з ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 25 823,06 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн та стягнути з ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 5 908,00 грн (а.с. 87-98 том 1).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 25 823,06 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 950,80 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_2 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 166-174 том 1).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат Шкварко Андрій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , 10 травня 2024 року подав апеляційну скаргу (а.с. 1-7 том 2), у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі № 367/5778/20 в частині, що стосується стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 спричиненої моральної шкоду у розмірі 5 000 грн, та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні таких вимог.
Апелянт не погоджується з винесеним рішення в частині, що стосується стягнення з нього на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник апелянта посилається на положення ст. 23 ЦК України, зазначаючи, що позивач не надав жодних належних і допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди, в матеріалах справи вони не містяться, а саме: конкретних факторів, які вплинули на його душевні страждання, в чому полягає значне погіршення стану здоров'я, майнового стану, який його стан був до та після спричинення йому моральної шкоди.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт перелічує положення ст. ст. 2, 12, 76, 77, 89, ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідачу ОСОБА_2 направлялася копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги на його поштову адресу, а саме: АДРЕСА_2 (а.с. 34 том 2). Вказану поштову кореспонденцію суду, ОСОБА_2 отримав 20.09.2024, що підтверджується поштовим зворотнім повідомленням (а.с. 37 том 2), тобто був належним чином повідомлення про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Також відповідачу ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» направлялася копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги на його поштову адресу, а саме: АДРЕСА_3 (а.с. 34 том 2), яка є зареєстрованою адресою місця знаходження юридичної особи. Зазначена кореспонденція була повернута до суду апеляційної інстанції з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
У справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18, рішення 24.02.2022, пункти 11-12) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи.
Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Отже, листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 (провадження №61-11723св22).
Таким чином, оскільки поштова кореспонденція була направлена відповідачу ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» на дійсну його адресу листом рекомендованою кореспонденцією, суд апеляційної інстанції вважає, що в достатній мірі виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення страхового відшкодування, а саме з відповідача ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 25 823,06 грн, суд першої інстанції виходи в того, що станом на час розгляду справи в суді відсутні належні докази того, що страхова компанія ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» сплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 25 823,06 грн.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення завданої моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що внаслідок пошкодження майна, житлового будинку та паркану за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 зазнав страждання та стрес. Крім того, змушений був витрачати кошти на відновлення пошкодженого майна, на звернення до суду із захистом своїх порушених прав та інтересів. Враховуючи вказані обставини, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задовольняє вимогу про стягнення моральної шкоди з відповідача - у розмірі 5 000 гривень.
Вирішуючи питання щодо судових витрат в частині понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд першої інстанції беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів саме адвокатом ОСОБА_8 , кількістю засідань, факт погодження виплати відповідачем страхового відшкодування у визначеному розмірі, наявної сталої та практики щодо розгляду даної категорії справи, також судом першої інстанції взято до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вважав заявлену суму компенсації витрат у розмірі 5 000 грн надмірною, тому присудив її частково у розмірі 3 000,00 грн, оскільки вважав, що такий розмір буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.
Вирішуючи питання щодо судових витрат в частині судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до положення ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» на користь позивача судовий збір (з урахуванням збільшення позовних вимог) у розмірі 950,80 грн.
Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем ОСОБА_1 лише в частині позовних вимог про стягнення завданої моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, а тому не становить предмет даного апеляційного розгляду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що постановою Ірпінського міського суду Київської області від 04 березня 2020 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно даної постанови, 13.01.2020 о 14 год. 10 хв. в Київській області в м. Ірпені по вул. Соборній, ОСОБА_1 керував автомобілем «DOODGE» д.н.з. НОМЕР_5 , на перехресті вулиці Гагаріна проїхав на заборонений червоний сигнал світлофору та допустив зіткнення з транспортними засобами «TATA» д.н.з. НОМЕР_6 та «JEEP» д.н.з. НОМЕР_7 . Внаслідок цього відбулась ДТП, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів (а.с. 25, том 1).
З копії постанови про закриття кримінального провадження № 12020110040000051 від 14.01.2020 та копії протоколу допиту самого ОСОБА_1 від 30.01.2020, вбачається, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.01.2020 пошкоджено паркан будинку АДРЕСА_1 (а.с. 19-23, том 1).
Згідно державного акту на право приватної власності на землю вбачається, що ОСОБА_2 , який мешкає АДРЕСА_1 на підставі рішення Виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів від 12 листопада 1999 р. № 320/2, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0536 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 . Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 832 (а.с. 12-13, том 1).
Згідно полісу № АО 1745256 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що 05.07.2019 між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечений транспортний засіб Dodge ram 1500, реєстраційний номер НОМЕР_2 , франшиза за полісом - 1 000,00 грн, строк дії договору до 05.07.2020 (а.с. 63, том 1).
Згідно звіту № 17058 про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП майна за адресою: АДРЕСА_1 , вартість збитку, нанесеного через пошкодження майна, житловий будинок та огорожа за адресою: АДРЕСА_1 складає 26 823,06 грн без ПДВ (а.с. 65-77 том 1).
Згідно повідомлення щодо відшкодування виплати страхового відшкодування директора департаменту врегулювання збитків ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» вбачається, що страхова компанія у зв'язку з розглядом документів щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася 13.01.2020 з вини ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в страховій компанії за полісом АО1745256, було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 25 823,06 грн (а.с. 64 том 1).
Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Стаття 23 ЦК України встановлює, що моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, а також інших обставин, що мають істотне значення, з дотриманням вимог розумності та справедливості.
Верховний Суд у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 чітко зазначив, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за наявності моральної шкоди, протиправності поведінки особи, яка її завдала, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та моральною шкодою, а також вини особи. У цій же постанові Верховний Суд підкреслив, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди, і їх розмір має бути мірою відновлення стану потерпілого. Також, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, перелік обставин, що впливають на формування розміру грошового відшкодування немайнових втрат, є відкритим. Це означає, що суд може враховувати специфічні обставини кожного потерпілого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 завдав майнової шкоди позивачу ОСОБА_2 , у зв'язку з пошкодженням його майна (житлового будинку та паркану за адресою: АДРЕСА_1 ) й такі обставини, як і розмір майнової шкоди, апелянтом не оспорюються.
Суд першої інстанції правильно встановив наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача ОСОБА_1 та завданою позивачу моральною шкодою. Визначений розмір відшкодування моральної шкоди у 5 000 грн є обґрунтованим, відповідає критеріям розумності та справедливості, а також враховує особливості становища позивача як особи похилого віку, адже, беззаперечно, фізичне здоров'я з роками слабшає, посилюється функціональна залежність, і зростає ризик депресивних станів, особливо у випадку фінансової нестабільності. Будь-які життєві потрясіння, зокрема пошкодження майна, мають значно глибший негативний вплив на людей похилого віку, ніж на молодші категорії населення, і можуть викликати тривалі душевні страждання та погіршення загального стану здоров'я.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів моральної шкоди є безпідставними, оскільки факт пошкодження майна внаслідок протиправних дій є достатньою підставою для визнання факту заподіяння моральних страждань.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Посилання апелянта на положення статей 2, 12, 76, 77, 89, частин 1-5 статті 263 ЦПК України є нечіткими та позбавленими належного обґрунтування. Апеляційна скарга не містить конкретних посилань на обставини справи, які б свідчили про порушення зазначених норм процесуального права судом першої інстанції. Отже, відсутність належної аргументації та обґрунтування не дозволяє апеляційному суду встановити наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване в частині вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача моральної шкоди рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає його апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Шкварка Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Є. П. Євграфова
О. В. Желепа
Л. Д. Поливач