вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 757/31026/24-п Апеляційне провадження № 33/824/2754/2025Головуючий у суді першої інстанції - Шапутько С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
28 липня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А., при секретарі Ольшевській Ю.М., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП,
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з диспозиції частини першої статті 172-6 КУпАП випливає, що для притягнення до відповідальності за цією нормою необхідно встановити сукупність таких двох об'єктивних обставин, як несвоєчасність подання декларації та відсутність поважних причин щодо неподання декларації у визначений строк.
Вказує, що у протоколах № 683, 684, 685 від 01.07.2024, 20.12.2023 та 21.12.2023, наявні відомості про здійснення нею неодноразових спроб подати відповідну декларацію через Єдиний державний реєстр декларацій, зокрема 01.07.2024, 20.12.2023, 21.12.2023, 11.03.2024, 12.03.2024, однак через технічні збої системи подання стало можливим лише 14.03.2024, тобто з п'ятої спроби.
Таким чином, апелянтка вважає, що її дії не свідчать про умисне порушення вимог законодавства, а також вказує, що декларація була подана добровільно до моменту виявлення порушення уповноваженим органом. Також зазначає, що не здійснювала приховування майна або доходів, отриманих незаконним шляхом. Усі недоліки були усунені нею самостійно, що, на її думку, виключає наявність суспільної небезпеки вчиненого діяння та умислу вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, апелянтка посилається на положення примітки до статті 22 КУпАП, згідно з якою стаття 172-6 КУпАП не входить до переліку норм, за якими заборонено застосування цієї статті, а тому провадження у справі могло бути закрите у зв'язку з малозначністю.
Окремо вказує, що провадження підлягає закриттю також і на підставі закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, що, на її думку, є доцільним та обґрунтованим у даній справі.
Також апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що 12.08.2024 було оголошено резолютивну частину оскаржуваної постанови, а повний текст судом так і не був вручений, надісланий на адресу скаржниці чи опублікований у ЄДРСР. У зв'язку із зазначеним, лише після опублікування повного тексту рішення в ЄДРСР, була підготовлена та подана апеляційна скарга.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , та її захисники - адвокат Бурдейний П.В. та адвокат Реу К.П. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор Руслан Шкурпело просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Як вбачається з матеріалів справи 12.08.2024 була винесена оскаржувана постанова. Відомостей про отримання скаржницею постанови матеріали справи не містять. Апеляційну скаргу направлено до суду першої інстанції, через підсистему "Електронний суд" 10.12.2024. З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заслухавши пояснення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами статті 280 КУпАП, регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 283 КУпАП постанова судді має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Згідно протоколу про адміністративні правопорушення № 683 від 01.07.2024, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного консультанта аналітичної групи відділу організаційно-аналітичного забезпечення пленарних засідань управління організаційного та інформаційно-консультативного забезпечення пленарних засідань Верховної Ради України Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 2' Розділу ХІ «Прикінцеві положення» та частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 31.05.2022 припинивши діяльність, пов'язану з виконанням функцій місцевого самоврядування, 14.03.2024 о 19:18 несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2022 рік (після звільнення), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Окрім того, згідно протоколу про адміністративні правопорушення № 684 від 01.07.2024, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного консультанта аналітичної групи відділу організаційно-аналітичного забезпечення пленарних засідань управління організаційного та інформаційно-консультативного забезпечення пленарних засідань Верховної Ради України Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 2' Розділу XIII «Прикінцеві положення» та частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 12.03.2024 о 17:42 несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2021 рік, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
До того ж, згідно протоколу про адміністративні правопорушення № 685 від 01.07.2024, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного консультанта аналітичної групи відділу організаційно-аналітичного забезпечення пленарних засідань управління організаційного та інформаційно-консультативного забезпечення пленарних засідань Верховної Ради України Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 2' Розділу XIII «Прикінцеві положення» та частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 31.05.2022 припинивши діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 14.03.2024 о 18:33 несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Суд першої інстанції ухвалив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 172-6 КУпАП, оскільки встановив факт несвоєчасного подання трьох декларацій без поважних причин. Пояснення скаржниці щодо причин порушення строку - зокрема, посилання на волонтерську діяльність, проблеми зі здоров'ям, звернення до лікаря у березні 2024 року та помилкове розуміння вимог законодавства суд не визнав поважними, оскільки медична допомога була отримана вже після пропуску строку подання декларацій, а жодних документально підтверджених обставин, які би свідчили про фізичну або технічну неможливість виконати обов'язок вчасно, надано не було, так само, суд відкинув аргументи про те, що волонтерська діяльність або «невірне тлумачення закону» можуть звільняти особу від юридичної відповідальності.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 172-6КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, -тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон №1700-VII)народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови, є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Частиною 1 статті 45 Закону №1700-VII визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 12 Закону №1700-VII НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у частині 5 статті 12 Закону № 1700-VII.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VII (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на теперішній час.
Законом України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або війни» від 03 березня 2022 №2115-ІХ установлено, що фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи. Також у період воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітного характеру уповноваженими органами не здійснюється.
Абзацом 4 частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).
Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12 жовтня 2023 року.
Абзацом 1 частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Отже, ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю, у якої виник обов'язок подати декларацію (після звільнення) за 2021, 2022 роки та за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) до 31.01.2024.
За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 лише 14.03.2024 об 18 год. 33 хв. та 19 год. 18 хв. подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особи за минулий 2022 рік та за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), а декларацію за 2021 рік подала 12.03.2024 о 17 год. 42 хв.
Вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, слід врахувати об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин.
Тобто за наявності останніх відповідальність за вищезазначеною статтею виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою.
Однак, доказів поважності не подання декларації у строк до 31 січня 2024 року скаржником не надано.
Отже, з огляду на зазначене, ОСОБА_1 вчинила адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП. - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Посилання апелянтки на те, що декларації вдалося подати лише з п'ятої спроби, не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 172-6 КУпАП, з огляду на те, що із матеріалів справи вбачається, що дійсно 20.12.2023 та 21.12.2023 скаржниця входила до персонального кабінету Єдиного державного реєстру декларацій осіб, і розпочинала процес подання декларації, однак ці дії не були завершені шляхом належного заповнення форми та її підписання з подальшим поданням, як цього вимагає Порядок заповнення та подання декларацій, затверджений НАЗК.
Тобто сама лише авторизація в реєстрі або початок заповнення декларації не може вважатися її поданням у розумінні вимог Закону України «Про запобігання корупції». Натомість повторні дії з метою подання декларацій, вчинені лише 11.03.2024 - 14.03.2024 і відбулися вже з очевидним пропуском граничного строку. Тобто скаржниця мала щонайменше 40 днів після грудневих спроб для усунення будь-яких перешкод, однак не скористалась цією можливістю. Крім того, доказів, які б підтверджували технічну несправність реєстру в період, коли діяли строки подання, надано не було.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що надана медична довідка не спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки така датована 21.03.2024. Тобто, на момент звернення, уже порушено строки подання декларацій.
Щодо подяк, які стосуються її активної громадянської позиції, підтримки захисників Батьківщини не створює безумовні підстави вважати, що така діяльність завадила ОСОБА_1 подати декларації протягом всього відведеного на це терміну.
Апеляційний суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі на підставі малозначності, оскільки матеріали справи не містять жодних даних, які б свідчили про те, що вчинене адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, є малозначним у розумінні статті 22 КУпАП, навпаки, встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно подала три декларації, порушивши встановлений законом строк більш ніж на один місяць, при цьому вона не надала належних і допустимих доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку подання відповідних документів.
Посилання скаржниці на те, що провадження підлягає закриттю також і на підставі закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до частини четвертої статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Днем вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, у діях ОСОБА_1 слід вважати 12 березня 2024 року - щодо несвоєчасного подання щорічної декларації за 2021 рік та 14 березня 2024 року - щодо несвоєчасного подання декларації перед звільненням та щорічної декларації за 2022 рік, оскільки саме в ці дні відповідні декларації були фактично подані ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
День виявлення адміністративного правопорушення не може передувати дню його вчинення, тому зазначені адвокатом дати 09.02.2024 та 12.02.2024, не можуть бути моментом виявлення адміністративного правопорушення, оскільки станом на ці дати ОСОБА_1 , його ще не вчинила.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Відділом з питань запобігання корупції Апарату Верховної Ради України надіслано до НАЗК три повідомлення про встановлення факту неподання ОСОБА_1 , щорічних декларацій, а не про несвоєчасне неподання нею декларацій.
Статтею 366-3 ККУ встановлено кримінальну відповідальність за неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
У постанові ВС у складі колегії суддів КАС від 28.02.2019 у справі № 149/2498/17, адміністративне провадження № К/9901/4274/18, зазначено наступне: "початок перебігу строків накладення адміністративного стягнення слід пов'язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення".
Згідно з листом НАЗК від 22.03.2024 № 47-07/18620-24 повідомлення про несвоєчасність подання декларації надійшло до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 28.03.2024.
Оскільки, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України є органом, який уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172-6 КУпАП, то датою виявлення даного адміністративного правопорушення є 28.03.2024.
Постанова Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена в межах шестимісячного строку, встановленого частиною третьою статті 38 КУпАП.
Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Враховуючи зазначене, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримався вимог статей 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, за обставин, встановлених судом.
Згідно частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
З огляду на наведене, апеляційний суд робить висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити строк на апеляційне оскарження Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду