справа № 361/1426/24 головуючий у суді І інстанції Писанець Н.В.
провадження № 22-ц/824/9203/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
31 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Філіповою Оксаною Вікторівною на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відродження 219» про відшкодування шкоди, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСББ «Відродження 219» про відшкодування шкоди, у якому, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог від 18 квітня 2024 року, просив:
стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 26 427,00 грн та моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 25 квітня 2001 року є власником гаража з підвалом по АДРЕСА_1 . Також, на підставі договору №4 від 19 квітня 2021 року, позивач є орендарем земельної ділянки за тією ж адресою для обслуговування індивідуального гаража.
Відповідачем, без дозволу позивача, поряд з його гаражем, на орендованій ним земельній ділянці, було побудовано металеву споруду, в середині якої були розташовані сміттєзбірні баки.
12 березня 2023 року було скоєно підпал вказаних сміттєвих баків, внаслідок чого сталось загорання баків. Потім вогонь перекинувся на гараж позивача та майже знищив його.
На звернення до Броварського РУ ГУ ДСНС у Київській області позивачем отримано відповідь від 27 березня 2023 року, що дійсно, в порушення протипожежних норм, відповідачем було здійснено будівництво металевої споруди на відстані менше передбаченої вимогами ДБН В1.1.7-2016 - 9 метрів.
Таким чином, відповідач в порушення зазначених протипожежних норм здійснив будівництво металевої споруди та розмістив у ній сміттєві баки, підпал яких призвів до пожежі та пошкодження гаража позивача, чим завдано йому шкоди.
Позивач звернувся у грудні 2023 року до голови ОСББ «Відродження 219» з приводу відшкодування шкоди, однак, відповіді не отримав, а тому звернувся до суду.
У відзиві на позовну заяву від 08 квітня 2024 року представниця ОСББ «Відродження 219» - адвокатка Осадча К.О. не погодилася із позовними вимогами. Вказала, що ОСББ не є винною особою у цій ситуації, а також вважає себе постраждалою особою внаслідок пожежі, оскільки, будучи неприбутковою організацією, понесло фінансові трати у зв'язку із знищенням споруди та сміттєвих баків. Також, внаслідок підпалу було відкрито кримінальне провадження та наразі не встановлено особу, яка вчинила цей злочин. Додатково, вважає необґрунтованою вартість матеріальної та моральної шкоди, спричиненої позивачу, оскільки гараж останнього не зазнав пошкодження від вогню та не є пошкодженим. Крім того, наразі сміттєвий майданчик після погодження його місця розташування з органами місцевого самоврядування перенесено та відновлено за рахунок ОСББ.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ «Відродження 219» про відшкодування шкоди.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Філіпова Оксана Вікторівна 14 березня 2025 року засобами поштового зв'язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підтримавши доводи позовної заяви, апелянтка вказала на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Позивач вважає, що у цій справі саме ОСББ «Відродження 219», яке неналежно виконувало обов'язок щодо забезпечення збереження об'єкта, дотримання правил пожежної безпеки та мало би вживати заходи щодо уникнення випадків щодо заподіяння шкоди третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків та вимог.
Протиправна поведінка відповідача полягає у діях щодо встановлення сміттєвих баків з порушеннями вимог законодавства, зокрема, протипожежної відстані від споруди із сміттєвими баками до будівлі гаражу, належного позивачу, яка є менше ніж 9 метрів, вони були розміщенні впритул до гаража, та у випадку належного виконання вимог законодавства та дотримання протипожежної відставні встановлення сміттєвих баків, не призвело б до завдання шкоди позивачу.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що саме внаслідок невиконання відповідачем ОСББ «Відродження 219» вимог Правил №145 та ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» відбулося завдання шкоди майну позивача. Отже, за позовними вимогами про компенсування шкоди, заподіяної внаслідок незабезпечення відповідачем належного встановлення сміттєвих баків та знищення пожежею належного позивачу майна, саме ОСББ «Відродження 219» є тією особою яка повинна відшкодувати шкоду, оскільки саме його неправомірними діями порушено права позивача, та шкода у даному випадку виступає об'єктивним наслідком дій відповідача.
Так, шкода, яка була причинена позивачу, виникла внаслідок пожежі, внаслідок встановлення з порушенням вимог законодавства відповідачем сміттєвих баків, факт чого зафіксовано у наявних у справі документах, а ОСББ «Відродження 219» не надано належних доказів, які б спростовували вимоги позивача і надані позивачем докази про те, що пошкодження майна сталося внаслідок протиправних дій відповідача.
Крім того, відповідачем не надано доказів того, що сміттєві баки були встановлені через відсутність можливості дотримання відстаней, зазначених у п. 2.8. Санітарних норм, за відсутності якої (відстаней) місце розташування контейнерних майданчиків встановлюється комісією за участю посадових осіб спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури і державної санітарно-епідеміологічної служби, а також представників балансоутримувача будинку та органу самоорганізації населення, а не самим відповідачем. Акту щодо місця розташування контейнерного майданчика, складеного такою комісією відповідачем суду не надано, (п. 2.10. Правил №145), що доводить, що відповідач на власний розсуд встановив ці сміттєві баки з порушенням норм протипожежної безпеки.
Як зазначає відповідач, він також є потерпілою стороною від пожежі, однак ним же на користь ТОВ «ІНКОМБРО» здійснено відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 18 000,00 грн за 2 контейнери для сміття, які були передані в оренду та знаходилися за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, факт завдання шкоди (збитків) відповідачем та її розмір.
Відповідачем не спростована презумпція вини у завданні позивачу шкоди, яка виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача, будь яких доказів відповідачем суду надано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Філіповою Оксаною Вікторівною на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Відродження 219» про відшкодування шкоди, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
05 червня 2025 року представниця ОСББ «Відродження 219» - адвокатка Осадча К.О. подала відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Вказала, що відповідач не є управителем житлового будинку АДРЕСА_1 . У вказаному будинку створено саме ОСББ «Відродження 219», що є іншою формою управління будинком. Твердження позивача, що саме на орендованій земельній ділянці позивача відповідач установив сміттєві баки також не відповідає дійсності та не доведено позивачем належними та допустимими доказами. Крім того, отримання дозволу на розміщення сміттєвого майданчика з контейнерами від позивача ОСББ не потрібно, бо це не регламентовано жодним нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 25 квітня 2001 року є власником гаража з підвалом, що знаходить за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування за реєстр №1229.
Також, на підставі договору №4 від 19 квітня 2021 року, позивач є орендарем земельної ділянки кадастровий номер: 3210600000:00:025:0515 за зазначеною вище адресою для обслуговування вказаного індивідуального гаража, що підтверджується договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29 грудня 2012 року №4 від 19 квітня 2021 року та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
У будинку АДРЕСА_1 діє ОСББ «Відродження 219», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань.
Згідно з витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №12023111130000764, 12 березня 2023 року приблизно о 01 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_1, навпроти під'їзду НОМЕР_2, біля одноповерхової цегляної будівлі, невстановленою особою було пошкоджено пластикові сміттєві баки та комірку двірника.
У Акті про пожежу від 12 березня 2023 року зазначено місце виникнення пожежі - сміттєвий бак. Також вказано, що знищено внаслідок пожежі сміттєві баки та сміття на площі 8 м2 за адресою: АДРЕСА_1.
Зі змісту листа №56.15-346/56.15 від 27 березня 2023 року Броварського РУ ГУ ДСНС України у Київській області вбачається, що за результати розгляду та перевірки доводів викладених у зверненні від 16 березня 2023 року №Л-5 позивача, представником Броварського РУ ГУ ДСНС України у Київській області встановлено, що впритул до приватного гаражу, належного позивачу, прибудована металева споруда в середні якої знаходяться сміттєві баки. Згідно ДБН В. 1.1.7-2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» металева споруда, в якій знаходяться сміттєві баки має ступінь вогнестійкості ІІІ-а, а гараж має ступінь вогнестійкості III. Відповідно до таблиці 15.3 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» протипожежна відстань від споруди із сміттєвими баками до будівлі гаражу має становити не менше 9 метрів. Враховуючи наведене та з метою запобігання виникненню пожеж, які можуть потягнути за собою матеріальні збитки, рекомендовано керівнику ОСББ «Відродження 219» переглянути на загальних зборах питання щодо місця встановлення споруди зі сміттєвими баками.
28 червня 2023 року протоколом №4 засідання правління ОСББ «Відродження 219» прийнято рішення відтермінувати перенесення сміттєвого майданчика на обмежений строк.
26 грудня 2023 року протоколом №7 засідання правління ОСББ «Відродження 219» прийнято рішення відповідно до листа №56.15-346/56.15 від 27 березня 2023 року Броварського РУ ГУ ДСНС України у Київській області, перенести місце розташування сміттєвого майданчика з урахуванням санітарних норм та норм пожежної безпеки - почати роботи з 01 березня 2024 року.
З довідки т.в.о. начальника Броварського РУП ГУНП в Київської області від 12 грудня 2023 року вбачається, що в результаті проведеної перевірки за зверненням ОСОБА_1 щодо пожежі, яка відбулась 12 березня 2023 року встановлено, що внаслідок її гасіння, працівниками ДСНС було частково пошкоджено гараж з підвальним приміщенням, яке належить заявнику.
Відповідно до висновку експерта №С-24015 від 18 березня 2024 року, долученого позивачем, внаслідок проведеного будівельно-технічного дослідження щодо визначення дійсного розміру матеріальної шкоди гаражу по АДРЕСА_1 встановлений розмір матеріальної шкоди - 26 427,00 грн (дослідження проводилось за наданими заявником ОСОБА_2 фотознімками та документами).
Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 , показав суду, що за плату з боку голови ОСББ, він допомагав встановлювати сміттєві баки. Також, після пожежі, він бачив стан гаражу позивача, та зазначає, що його стіни були залиті водою внаслідок гасіння пожежі, та є пошкодженим дах.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надані належні та допустимі докази винної та протиправної поведінки відповідача, як можливого заподіювача шкоди майну позивача. Останнім не доведено причинний зв'язок між пошкодженням гаражу позивача та діями відповідача. Доводи позивача щодо винних дій ОСББ «Відродження 219» носять характер припущень та не можуть бути покладені судом в основу законного та обґрунтованого судового рішення у справі.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Зобов'язання щодо відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала на підставі частини першої статті 1166 ЦК України. Для покладення на особу-правопорушника відповідальності за заподіяну майнову шкоду необхідна наявність складу цивільного правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина особи, яка завдала шкоду.
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, та за принципом змагальності сторін доводяться особою, яка звертається із відповідними вимогами.
Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину. Подібний висновок містить постанова Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (ч. 4 ст. 4 Закону).
Відповідно до п. 2.8, 2.10 Державних санітарних норм та правила утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2011 року №145, контейнерні майданчики повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м. На території садибної забудови населених пунктів відстань від контейнерних майданчиків до меж присадибних ділянок зі сторони вулиць повинна складати не менш як 5 м. Місця розміщення контейнерів для зберігання побутових відходів на присадибній ділянці та відстань від них до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства. Спірні питання щодо місць розміщення контейнерів для зберігання побутових відходів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно з законодавством. У виняткових випадках в районах забудови, що склалася, де немає можливості дотримання відстаней, зазначених у пункті 2.8 Санітарних норм, місця розташування контейнерних майданчиків встановлюються комісією за участю посадових осіб спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури і державної санітарно-епідеміологічної служби, а також представників балансоутримувача будинку та органу самоорганізації населення. Комісією складається акт довільної форми щодо місця розташування контейнерного майданчика, який підписується всіма членами комісії у чотирьох примірниках для кожної із сторін.
Відповідно до Акту про пожежу, 13 березня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1, в сміттєвому баці виникла пожежа, внаслідок чого знищено сміттєві баки та сміття на площі 8 кв.м.
Внаслідок пожежі та її гасіння працівниками ДСНС було частково пошкодженого гараж з підвальним приміщенням, який належить позивачу.
За обставинами цієї стави ОСББ «Відродження 219» відповідно до Закону України «Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» створено з метою забезпечення і захисту прав співвласників буд. АДРЕСА_1 , дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.
На підставі договору №54/21 від 01 січня 2022 року про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів ТОВ «ІНКОМБРО» листом від 10 квітня 2023 року повідомило, що ОСББ «Відродження 219» відшкодувало йому матеріальну шкоду у розмірі 18 000,00 грн за 2 контейнери, які були надані в оренду та згоріли на контейнерному майданчику за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа ГУ ДСНС України в Київській області від 27 березня 2023 року, на час виникнення пожежі 12 березня 2023 року в притул з гаражем позивача відповідач розташував металеву споруду, в середині якої знаходилися сміттєві баки, всупереч санітарним нормам та ДБН. Так, згідно ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» металева споруда, в якій знаходяться сміттєві баки має ступінь вогнестійкості ІІІ-а, а гараж має ступінь вогнестійкості ІІІ. Відповідно до таблиці 15.3 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», протипожежна відстань від споруд із сміттєвими баками до будівлі гаражу має становити не менше 9 метрів.
Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд вказаним обставинам не надав належної оцінки та не врахував, що відповідач у цій справі на законній підставі володів сміттєвими баками, однак дій щодо їх належного утримання не здійснив, вимог санітарних норм та ДБН при їх встановленні не дотримав, внаслідок чого сталося пошкодження гаража позивача від пожежі та при її гасінні.
Таким чином, між діями відповідача (які проявилися у встановленні сміттєвих контейнерів з порушенням санітарних норм та ДБН щодо пожежної безпеки) та завданою позивачу шкодою (внаслідок горіння та гасіння підпалених сміттєвих баків) наявний причинно-наслідковий зв'язок. При цьому, не має правового значення форма вини відповідача у завданні збитків позивачу.
Оскільки, внаслідок пожежі, яка сталася у сміттєвих баках, які орендував та встановив відповідач, позивачеві завдано майнової та моральної шкоди, а відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у спричиненні збитків позивачу, у нього виник рівний з підпалювачем обов'язок відшкодувати таку шкоду позивачу. Однак, після встановлення винуватця підпалу відповідач не позбавлений права звернутися до такої особи з регресною вимогою.
Відповідно до висновку експерта №С-24015 від 18 березня 2024 року, долученого позивачем, внаслідок проведеного будівельно-технічного дослідження щодо визначення дійсного розміру матеріальної шкоди гаражу по АДРЕСА_1 встановлений розмір матеріальної шкоди - 26 427,00 грн.
Вказаний висновок відповідає ст. 102 ЦПК України, є належним та допустимим доказом розміру заподіяної позивачу матеріальної шкоди.
Надані позивачем докази відповідачем не спростовані, інший розмір шкоди ним не доведено.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 26 427,00 грн.
В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 15 000, 00 грн суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що мало місце залиття гаражу позивача, з вини відповідача внаслідок якого було пошкоджено його майно, також це залиття спричинило у позивача негативні зміни у звичайних умовах життя, необхідність відновленням пошкодженого майна. Враховуючи вимоги розумності і справедливості, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідача, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, колегія судів вважає, що співмірним буде стягнути з відповідача на користь позивача 3 000, 00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Отже, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ (п. 148).
Оскільки під час розгляду справи та ухвалення судового рішення апеляційний суд врахував як доказ висновок експерта №С-24015 від 18 березня 2024 року, з ОСББ «Відродження 219» на користь ОСОБА_4 належить стягнути 5 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат за проведення експертизи.
Встановлено, що додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Відродження 2019» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
У постанові від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Тож оскільки за результатами перегляду рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року колегія суддів дійшла висновку про необхідність його скасування, то й додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2025 року також слід скасувати.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
На підтвердження надання професійної правничої допомоги представником відповідача надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 04 квітня 2024 року, укладений між адвокатом Осадчою К.О. та ОСББ «Відродження 219» в особі голови правління Терещук Т.В.
Відповідно до п. 4.1. Договору, вартість послуг адвоката погоджується сторонами в залежності від об'єму необхідних робіт.
Відповідно до Акту приймання-передачі №01 від 30 січня 2025 року адвокатом надано об'єднанню у справі №361/1426/24 правову допомогу на загальну суму 18 000,00 грн, з яких: підготовка відзиву - 4 000,00 грн; участь у 7 судових засіданнях - 14 000,00 грн.
Платіжними інструкціями №495 від 18 червня 2024 року, №606 від 31 січня 2025 року, №503 від 25 червня 2024 року, №589 від 19 грудня 2024 року, №446 від 05 квітня 2024 року, №456 від 17 квітня 2024 року, №539 від 13 вересня 2024 року, №563 від 01 листопада 2024 року, підтверджено сплату правової допомоги на суму 18000,00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
17 березня 2025 року представниця ОСОБА_1 адвокатка Філіпова О.В. подала заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Просила відмовити у розподілі судових витрат у зв'язку з неспівмірністю із ціною позову та виконаною адвокатом роботою. Вказала, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і стягнення витрат на правничу допомогу становитиме для нього надмірний тягар.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
За висновками Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За висновками Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі №6-1544цс17, сторона, яка звільнена законом від сплати судового збору не звільняється від відшкодування витрат на правову допомогу.
Колегія суддів проаналізувала надані представником ОСББ «Відродження 2019» докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), з урахуванням заперечень ОСОБА_1, а також правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, та дійшла висновку, що з огляду на фактичний об'єм наданих адвокатом послуг, категорію справи, яка не є складною, вартість правової допомоги за участь у судових засіданнях є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою та їх тривалістю, а тому підлягає зменшенню до 1 000 ,00 грн за кожне. Крім того, судове засідання 12 вересня 2024 року не відбулося у зв'язку з оголошеною повітряною тривогою, а тому покладення таких витрат на позивача є нерозумним.
За встановлених обставин, враховуючи фінансовий стан обох сторін, з урахуванням положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, достатнім та співмірним для розрахунку відшкодування ОСББ «Відродження 219» витрат на професійну правничу допомогу є сума 10 000,00 грн. (підготовка відзиву - 4 000,00 грн та участь у 6 судових засіданнях - 6000 грн.), оскільки саме цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог (у даному випадку позов ОСОБА_1 задоволено на 71,03%), слід стягнути на користь ОСББ «Відродження 219» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 897,00 грн. за рахунок позивача ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 133, 141, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Філіповою Оксаною Вікторівною - задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відродження 219» про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відродження 219» (код ЄДРПОУ 43177288, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 26 427 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять сім гривень) 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі гривень) 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відродження 219» (код ЄДРПОУ 43177288, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на проведення експертизи у розмірі 5 000 (п'ять тисяч гривень) 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відродження 219» (код ЄДРПОУ 43177288, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 2) витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 2 897 (дві тисячі вісімсот дев'яносто сім гривень) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова