29 липня 2025 року місто Київ.
Справа №355/72/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12697/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді: Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В, Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 13 травня 2025 року (у складі судді Чехова С.І., повна ухвала складена 16.05.2025 року)
у справі за позовом заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Баришівської селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Фермерського господарства «Таюр-05» про витребування земельних ділянок для ведення фермерського господарства з чужого незаконного володіння
До суду звернувся заступник керівника Броварської окружної прокуратури Марія Шайтанова з заявою про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельні ділянки: 3220280800:03:092:0004, площею 6 га; 3220280800:03:092:0005, площею 6 га, 3220280800:03:092:0008, площею 4 га, 3220280800:03:092:0006, площею 6 га, 3220280800:03:092:0002 площею 6 га, 3220280800:03:092:0001 площею 6 га, 3220280800:03:092:0007 площею 6 га, які розташовані на території села Веселинівка Броварського району Київської області.
Свою заяву обґрунтувала тим, що в провадженні Баришівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа №355/72/25 за позовом заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Баришівської селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Фермерського господарства «Таюр-05» про витребування земельних ділянок для ведення фермерського господарства з чужого незаконного володіння.
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 28 серпня 2023 року №8, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Київської області та ОСОБА_7 отримано в користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку, площею 28 га з кадастровим номером 3220280800:03:092:0617,що знаходиться на території села Веселинівка Броварського району Київської області строк дії договору-14 років.
Крім цього, того ж дня між ОСОБА_7 та Головним управлінням Держземагенства у Київської області укладено договір оренди земельної ділянки №9 відповідно до якого ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства отримано у користування земельну ділянку площею 12 га з кадастровим номером 3220280800:03:092:0616, що розміщена на території села Веселинівка Броварського району Київської області. Строк дії договору 14 років. Протоколом-рішенням від 05 листопада 2013 року №1 ОСОБА_7 створено Фермерське Господарство «ТАЮР-05». Крім того 13 листопада 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис 1 327 102 0000 000969 про реєстрацію зазначеного фермерського господарства. Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київської області від 18 червня 2019 року земельні ділянки державної власності загальною площею 3080,7135 га передано у комунальну власність Баришівської селищної об'єднаної територіальної громаді. Договори оренди від 28 серпня 2013 року на земельні ділянки свою чинність не втратили а земельні ділянки з кадастровими номерами 3220280800:03:092:0616, 3220280800:03:092:0617 є сформованими та діючими як об'єкти цивільно-правових відносин, Баришівською селищною радою прийнято ряд незаконних рішень, внаслідок яких у межах зазначених земельних ділянок створено інші земельні ділянки з кадастровими номерами 3220280800:03:092:0004, 3220280800:03:092:0005, 3220280800:03:092:0008, 3220280800:03:092:0006, 3220280800:03:092:0002, 3220280800:03:092:0001, 3220280800:03:092:0007, які у подальшому передано у приватну власність осіб. Рішенням Баришівської селищної ради від 18 жовтня 2019 року №703-17-07 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення у власність земельної ділянки, ОСОБА_3 площею 4,0000 га та Фермерському господарству «ТАЮР-05» ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 площею -6,0 га кожному. Вказане рішення Баришівської селищної радим прийнято на підставі у тому числі рішення засновника Фермерського господарства «ТАЮР-05» від 03 жовтня 2019 року №1 відповідно до якого до складу зазначеного фермерського господарства введено ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , а також вирішено розпаювати належні на праві користування фермерському господарству землі, загальною площею 40,0000 га між вказаними новими членами даного фермерського господарства. Вказані особи стали членами Фермерського господарства «ТАЮР-05» безпосередньо перед прийняттям рішень, спрямованих на приватизацію спірних земельних ділянок. Відповідачі всупереч вимогам законодавства зареєстрували право власності у незаконний спосіб та в подальшому передали в оренду земельні ділянки третій особі-Фермерському господарству «ТАЮР-05», фактично вчинили дії щодо передачі права фактичного володіння та користування земельними ділянками іншій особі, існує необхідність у забезпеченні даного позову. Відповідачі можуть проявити недобросовісну поведінку направлену на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду шляхом поділу, об'єднання земельних ділянок, внесення їх у заставу або відчуження. Існують достатньо припущень, що невжиття заходів забезпечення позову може перешкодити ефективному захисту порушених інтересів держави та у разі задоволення позову реальному виконанню судового рішення.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 13 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач 2 червня 2025 року подав засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . ОСОБА_9 після незаконного отримання у власність спірних земельних ділянок вжито заходів щодо передання їх у користування ФГ «ТАЮР-05», що підтверджується договорами оренди, що свідчить про те, що відповідачами вживалися та у подальшому можуть вживатися заходи, спрямовані на відчуження спірних земельних ділянок на користь третіх осіб, що безумовно є підставою для вжиття заходів задля забезпечення даного позову.
Звертає увагу, що факт накладення арешту на спірні земельні ділянки у межах кримінального провадження не є підставою для відмови у забезпеченні позову, оскільки заява про забезпечення позову розглядається у межах іншого судочинства та спрямована на забезпечення належного виконання (у разі задоволення) зазначеної позовної заяви. Крім того, у разі скасування слідчим суддею ухвали про накладення арешту на майно за заявою заінтересованих осіб, зазначений позов залишиться фактично не забезпеченим.
Посилаючись на практику Верховного Суду, вважає, що доводи суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів, які б вказували на наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу забезпечення позову, є необґрунтованими.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
7 липня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, яким просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вважає, що заявлене забезпечення позову є повторним та надмірним, оскільки об'єкти вже фактично обтяжені та не можуть бути відчужені відповідачами та не існує реального ризику втрати, відчуження чи пошкодження майна, який би виправдовував додаткове втручання в право власності чи користування.
Вказує, що відповідачі не звертались до суду щодо скасування арешту на майно накладеного у межах кримінального провадження. Тим паче, позивач має право звернутись з відповідною заявою до суду на будь якій стадії, якщо будуть існувати такі обставини.
Вказує, що позивач не надав жодного доказу того, що Відповідачами вживаються будь-які заходи щодо відчуження зазначеної земельної ділянки, при наявності арешту
В судовому засіданні прокурор Батюк І.В. підтримала доводи апеляційної скарги. ОСОБА_1 та представник відповідачів ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, відповідача ОСОБА_11 та представника відповідачів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що не вбачає недобросовісної поведінки відповідачів направлену на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а також з того, що на спірні земельні ділянки накладено арешт в кримінальному провадженні.
Колегія суддів з такими висновками не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання можливе рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення. Інститут забезпечення позову захищає однаково інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо існування потреби у вжитті відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 758/10187/21-ц).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Встановлено, що предметом спору є земельні ділянки, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про витребування на користь територіальної громади в особі Баришівської селищної ради Броварського району Київської області земельні ділянки для ведення фермерського господарства з чужого незаконного володіння.
Враховуючи характер спору і зміст позовних вимог, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що між сторонами існує спір з приводу правомірності набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки.
Враховуючи предмет позову, а також реальну можливість відповідачів здійснити протягом розгляду справи дії щодо відчуження спірної земельної ділянки, з метою недопущення ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову, існують беззаперечні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на належні на праві власності відповідачам земельні ділянки.
Суд апеляційної інстанції вважає заявлені заходи забезпечення позову є необхідними і співмірними , виходячи із характеру пред'явлених позивачем вимог, правовою природою відносин, що виникли між сторонами.
Вказані заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідачів під час розгляду та вирішення юридичного спору, недопущення з їхнього боку дій, що можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки спірні земельні ділянки є предметом судового розгляду та у разі задоволення позовних вимог позивача мають бути повернуті державі в особі Баришівської селищної ради Броварського району Київської області з незаконного володіння відповідачів.
Доводи представника відповідачів викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що відповідачі не вчиняють дій спрямованих на відчуження землі, яка і так арештована в кримінальному проваджені, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.
Забезпечення позову регулюється положеннями Глави 10 ЦПК України, якими встановлено порядок забезпечення конкретного окремого позову. Підстави забезпечення позову, відповідно до вказаних норм не пов'язані з наявністю забезпечення в інших справах (ст. 149 ЦК України).
Статтею 150 ЦПК України встановленні обмеження щодо забезпечення позову шляхом арешту, проте обмеження пов'язані з арештом, який накладено раніше в інших справах вказані норми не містять.
Відтак посилання суду першої інстанції та представника відповідача у відзиві на ухвалу від 27 вересня 2024 року Баришівського районного суду Київської області, якою накладено арешту на тимчасово вилучене майно у межах кримінального провадження №42024112130000053 від 31 травня 2024 року, а саме на земельні ділянки, що є предметом розгляду даного спору, є беспідставними.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Звертаючись з заявою заявник зазначав, що існує високий ризик відчуження земельних ділянок на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Суд погоджується з заявником, що у власника є можливість відчужити землю, а та обставина, що до цього часу такі дії не вчинялись не свідчить про відсутність ризиків такого відчуження в майбутньому.
Апеляційний суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не позбавляє відповідачів права володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежує їхнє право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є справедливим по відношенню і до позивача.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, що мають значення для вирішення заяви про забезпечення позову, не урахував доводів прокурора, не надав їм належної правової оцінки, не перевірив матеріали справи, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, і не дотримався положень ст. 149, 150 ЦПК України при постановленні оскаржуваної ухвали.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області - задовольнити.
Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 13 травня 2025 року - скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким задовольнити заяву заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову.
Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровим номером:
3220280800:03:092:0004, площею 6 га, яка перебуває у власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 );
3220280800:03:092:0005, площею 6 га, яка перебуває у власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 );
3220280800:03:092:0008, площею 4 га, яка перебуває у власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 );
3220280800:03:092:0006, площею 6 га, яка перебуває у власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 );
3220280800:03:092:0002 площею 6 га, яка перебуває у власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 );
3220280800:03:092:0001 площею 6 га, яка перебуває у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 );
3220280800:03:092:0007 площею 6 га , яка перебуває у власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ),
які розташовані на території села Веселинівка Броварського району Київської області, до вирішення цієї справи по суті та набрання рішенням законної сили.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 30 липня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова