Унікальний номер справи 761/3378/25
Номер апеляційного провадження 33/824/3669/2025
Суддя суду першої інстанції А.В. Кваша
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
24 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Координаційно-моніторингової митниці, поданою предстаником Ясінською Ольгою Яківною на постанову судді Шевченквського районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України,
зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_1 .
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України
Відповідно до обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 20.11.2024 №0170/126000/24, 05.02.2023 на митну територію України через пункт пропуску «Порубне - Сірет» відділів митного оформлення № 1 та № 2 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці у транспортному засобі з р.н.з. НОМЕР_2 на адресу ТОВ «ТУСАНА» (код ЄДРПОУ 42301955, Україна, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 3, оф. 200) ввезено партію товарів «килими та килимове покриття для підлоги із синтетичних матеріалів в асортименті», походженням з Туреччини, всього 1 товар, 1105 пакувальних місць, загальною вагою брутто 18895 кг, нетто 18265 кг заявленою фактурною вартістю 40190,23 доларів США.
Підставою для переміщення вказаних товарів через митний кордон України були наступні документи: попередня митна декларація одержувача ТОВ «ТУСАНА (код ЄДРПОУ 42301955) від 04.02.2023 № 23UA100060402638U0, а також товаросупровідні документи: інвойс від 28/01/2023 № HU01/2023, згідно з яким фактурна вартість товарів складає 40190,23 доларів США та міжнародна автомобільна накладна CMR від 28.01.2023 № 000151.
Згідно з вказаними товаросупровідними документами продавцем товарів виступала компанія «LPG DEVELOPING», відправником компанія BASARAN HALI TEKSTIL SAN. VE TIC. LTD. STL», одержувачем та покупцем ТОВ «ТУСАНА», відправлення товарів здійснено з митної території Туреччини.
Вказані товари транспортним засобом з р.н.з. НОМЕР_2 доставлено у зону діяльності Київської митниці до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Вишневе» (08132. Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 2А).
06.02.2023 товари заявлено до митного оформлення за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 23UA100060402681U0 декларантом (митним брокером) ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі договору про надання митно-брокерських послуг від 02.09.2022 № 02-09/22-КВ. укладеного з ТОВ «ТУСАНА», що підтверджується інформацією, заявленою у графах митної декларації 14 та 54.
Разом із митною декларацією № 23UA100060402681 U0 були надані такі документи:
-ЗЕ контракт від 01.09.2022 № TUS/LPG/2022, укладений між компаніями LPG DEVELOPING» (Угорщина) та ТОВ «ТУСАНА»;
-інвойс від 28.01.2023 № HU01/2023;
- пакувальний лист від 28.01.2023 № HU01/2023;
-CMRвід 28.01.2023 № 000151;
-прайс лист від 27.01.2023 № 12-01/23;
- копію митної декларації країни відправлення Туреччини від 28.01.2023 № 23270100ЕХ00006727 та інші, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення документи, які зазначені в графі 44 вказаної митної декларації.
23.03.2023 з метою перевірки законності ввезення компанією ТОВ «ТУСАНА» товарів «килими та килимове покриття для підлоги» на митну територію України, Координаційно-моніторинговою митницею до Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби додатком до листа №7.9-1/7.9-20-5/4/738 направлено проекти запитів до митних органів Туреччини та Угорщини.
12.10.2023 до Координаційно-моніторингової митниці надійшла проміжна відповідь від митних органів Угорщини (лист Департаменту міжнародної взаємодії від 10.10.2023 №26/26-04/7.9/2625), які повідомили, що на даний момент надсилають часткову відповідь, отриману від Митного та Податкового Директорату Угорщини району Східного Будапешту.
З метою надання відповідей на питання української митниці, угорською митною адміністрацією ініційовано митну перевірку компанії «LPG Developing Kft.» (далі - Компанія). Зареєстрованою основною діяльністю Компанії є «організація проектування будівельних конструкцій». Її керівником є громадянин України ОСОБА_3 .
В рамках вказаної перевірки на адресу Компанії двічі направлено електронні повідомлення про надання інформації, але Компанія не надала відповідей.
Угорським митним органом також проведено інспекцію за адресою офісу: 1145 Budapest, Mexikoi ut 65. fszt. 2. В ході перевірки було встановлено, що будинок номер 65, зареєстрований як адреса офісу компанії, є неіснуючою адресою. На місці є лише володіння, позначені 65/А та 65/В. В ході інспекції Компанію не вдалося знайти.
Крім того, митною адміністрацією Угорщини повідомлено, що поточні банківські рахунки Компанії припинені 14.11.2022.
Також митні органи Угорщини повідомили про продовження перевірки та після її завершення буде надано остаточну відповідь щодо діяльності угорської компанії.
21.11.2023 до Координаційно-моніторингової митниці надійшла остаточна відповідь від митних органів Угорщини (лист Департаменту міжнародної взаємодії від 21.11.2023 №26/26-04/7.9/2995), у якій митні органи Угорщини повідомили, що для встановлення місцезнаходження компанії «LPG Developing Kft.» та її керівника, ОСОБА_4 , надіслано запит до Судового реєстру компаній при столичному суді та до Національного Генерального директорату з імміграції.
Національний Генеральний директорат з імміграції підтвердив, що ОСОБА_3 є іноземцем, і в їхніх записах немає інформації про його перебування в Угорщині.
Для перевірки обороту поточного банківського рахунку компанії «LPG Developing Kft.» угорська митна адміністрація також надіслала запит до Raiffeisen Bank Zrt. 14.09.2023 банк надіслав свідоцтва з банківського рахунку, які підтвердили, що компанія не отримувала жодних платежів ані від української компанії ТОВ «ТУСАНА», ані від інших підприємств.
09.02.2024 до Координаційно-моніторингової митниці надійшла відповідь від митних органів Туреччини (лист Департаменту міжнародної взаємодії від 09.02.2024 № 26/26-04/7.9/408) та отримано копії експортних декларацій, у тому числі копію експортної декларації № 22270100EX00076227.
Під час перевірки було встановлено, що номер експортної декларації, отриманої від митних органів Туреччини, збігається з номером експортної декларації, поданої до митного оформлення представником компанії ТОВ «ТУСАНА». Проте, експортна декларація, отримана від митної адміністрації Туреччини, не стосується поставки, що перевірялась. Інформація, зазначена в цій декларації (відправник, отримувач, найменування товарів, вага та вартість), не відповідає даним, поданим для митного оформлення в Україні.
21.02.2024 Координаційно-моніторинговою митницею до Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби додатком до листа №7.9-1/7.9-20-5/26/518 направлено проект додаткового запиту до митних органів Туреччини.
01.10.2024 до Координаційно-моніторингової митниці надійшла відповідь від митних органів Туреччини (лист Департаменту міжнародної взаємодії від 01.10.2024 №26/26-04/7/2198) та отримано копію експортної декларації №22270100EX00095414, за якою було здійснено переміщення в Україну вищевказаних товарів та інвойсу від 17.11.2022 №GIB2022000000007.
Митними органами Туреччини проведено перевірку, ідентифіковано поставку та отримано копії експортних декларацій від 28.01.2023 № 23270100EX00006785 i №23270100EX00006789, виданих в Туреччині, за якими здійснено митне оформлення товарів «Килими та килимове покриття....» загальною вагою брутто 18 895 кг.
Згідно із відомостями з експортної декларації № 23270100EX00006785 від 18.01.2023 відправником товарів у гр. 2 вказано компанію «HMK IC VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI», одержувачем у гр. 8 зазначено LLC TUSANA, вартість товарів вагою брутто 975 кг, нетто 975 кг зазначена 6 396, 75 Доларів США.
Підставою для митного оформлення вказаної частини товарів в митних органах Туреччини був інвойс № НМК 2023000000002 від 28.01.2023.
Згідно із відомостями з експортної декларації№623270100EX00006789 від 28.01.2023 відправником товарів у гр. 2 вказано компаній «HANFLEX HALI SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI, одержувачем у гр. 8 зазичено LLC TUSANA, вартість товарів вагою брутто 17920, нетто 16970 кг зазначена 57040,31 доларів США.
Підставою для митного оформлення вказаної частини товарів в митних органах Туреччини був інвойс № GIB2023000000004 від 28.01.2023.
Загальна фактурна вартість товарів у гр. 22 експортних декларацій № 23270100EX00006785 та № 23270100EX00006789 від 28.01.2023 становить 63 437,06 доларів США.
Відповідно до митної декларації від 06.02.2023 №23UA1000604026811U0 від компанії-відправника «BASARAN HALI TEKSTIL SAN. VE TIC. LTD. STL для одержувача ТОВ «ТУСАНА» на підставі інвойсу від 28.01.2023 N HU01/2023, виданого компанією «LPG DEVELOPING» для ТОВ «ТУСАНА» транспортним засобом з р.н.з. НОМЕР_4 /НОМЕР_5 на митну територію України ввезено партію товарів «Килими та килимове покриття походженням з Туреччини, загальною вагою брутто 18 895 кг, нетто 18 265 кг та заявленою фактурною вартістю 40 190,23 доларів США.
Відповідно до матеріалів відповіді митних органів Туреччини, а саме експортних декларацій від 28.01.2023 № 23270100EX00006785 № 23270100EX00006789, вартість товарів «machine made carpet polyester» (килими із синтетичних матеріалів машинного виробництва) загальною вагою брутто 18 895 кг становить 63 437,06 доларів США.
Відправником товарів за митною декларацією від 06.02.2023 №23UA100060402681U0 виступала компанія «BASARAN HALI TEKSTIL SAN. VE TIC. LTD. STL» (Туреччина), а згідно даних, отриманих з відповіді митних органів Туреччини реальними відправниками товарів були турецькі компанії «НМК IC VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI» та «HANFLEX HALI SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI».
Отже, відомості щодо відправника/продавця та вартості зазначених товарів у документах, отриманих від митних органів Туреччини, не відповідають даним, вказаним у документах, поданих ТОВ «ТУСАНА» при переміщені вищевказаних товарів через митний кордон України та їх митному оформленню.
Таким чином товари, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 06.02.2023 № 23UA100060402681U0, загальною вартістю 63 437,06 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на дату переміщення товарів через митний кордон України (05.02.2023) становить 2 319 804,47 грн., переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправників, та неправдиві відомості, необхідні для визначення їх митної вартості.
Відповідно до даних, що є у митного органу, на момент переміщення товарів через митний кордон України (05.02.2023) ОСОБА_5 обіймав посаду керівника ТОВ «ТУСАНА».
Таким чином, директор ТОВ «ТУСАНА» ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів загальною вартістю 2 319 804,47 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів, а саме інвойсу від 28.01.2023 № HU01/2023 та міжнародної автомобільної накладної CMR від 28.01.2023 № 000151, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення їх митної вартості та неправдиві відомості щодо відправників.
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, з у зв'язку з відсутністюв йогго діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2025 Координаційно-моніторинговою митницєю через представника ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що станом на 04.02.2023, тобто ще до ввезення зазначеного товару на митну територію України, ОСОБА_1 мав у своєму розпорядженні інвойс від 28.01.2023 № HU01/2023, згідно з яким вартість товару складає 40 190,23 доларів США та надав їх митному брокеру з метою подання митному органу разом із митною декларацією № 23UA100060402638U0, що свідчить про намір ввезти цей товар на митну територію України.
Отже, станом на 04.02.2023 ОСОБА_1 очікував на прибуття з Туреччини на митну територію України товару «килими та килимове покриття для підлоги», всього 1 товар, загальною вагою брутто 18 895 кг, нетто 18 265 кг, маючи при цьому інвойс від 28.01.2023, та подав відповідну митну декларацію через митного брокера - ФОП ОСОБА_2 .
Зауважує, що п 3.2.2 договору про надання послуг митного брокера 01-09/2КВ від 02.09.2022 передбачено, що замовник - ТОВ «ТУСАНА» несе повну юридичну та матеріальну відповідальність за достовірність даних, що заявлені у даних документах.
Отже, усі товаросупровідні документи на товар, необхідні для митного оформлення товару на митній території України, митному брокеру надає замовник - ТОВ «ТУСАНА» і несе повну юридичну та матеріальну відповідальність за достовірність даних, заявлених у цих документах.
На думку апелянта, договір TUS/LPG/2022 dsl 01.09.2022, укладений між покупцем - ТОВ «ТУСАНА» в особі директора ОСОБА_1 та продавцем компанією «LPG DEVELOPING» (Угорщина) в особі ZSLUDOV TAMAS, на підставі якого було здійснено переміщення товару через митний кордон України - є нікчемним, зважаючи на факти, з'ясовані в ході розслідування Національною податковою та митною адміністрацією Угорщини.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що митним органом встановлено, що в поданій через митного брокера керівником ТОВ «ТУСАНА» ОСОБА_1 попередній митній декларації від 04.02.2023, яка стала підставою для переміщення через митний кордон України товарів, в додатковій митній декларації від 06.02.2023, на підставі якої здійснено митне оформлення товару та випуск його у вільний обіг, а також поданих до них товаросупровідних документах містяться неправдиві відомості про відправника та вартість товару.
ОСОБА_1 через свого захисника Корольову С.В. подано до суду заперечення на апеляційну скаргу.
Вважає апеляційну скаргу такою, що не містить жодних доводів та доказів наявності в його діях ознак порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, та такою, що не підлягає задоволенню.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 06.06.2025 року в справі про порушення митних правил вважає правомірною, прийнятою за результатом повного та всебічного розгляду матеріалів, що знаходяться в справі, встановлення всіх обставин та з наданням належної правової оцінки наявним у справі доказам, у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального законодавства.
Зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної 22.04.2020 року в справі №363/4451/16-а, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.06.2020 року в справі №199/1441/17(2-а/199//81/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У свою чергу, у апеляційній скарзі Координаційно-моніторингова митниця спирається на ті ж самі обставини, які били викладені у фабулі протоколу про порушення митних правил та не наводить доводів та аргументів, які б свідчили про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що митним органом зроблено висновок, що дії ОСОБА_1 призвели до переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника товару та його вартості.
Судом встановлено, що між компанією «LPG DEVELOPING» (Угорщина) та ТОВ «Тусана» укладений зовнішньоекономічний контракт від 01.09.2022 № TUS/LPG/2022, який підписаний сторонами, містить істотні умови, не розірваний сторонами, не визнаний у передбаченому законом порядку недійсними, неукладеними. Матеріали справи не містять доказів нікчемності даного правочину.
Крім того, матеріали справи не містять документів, які б беззаперечно свідчили, що компанія «LPGDEVELOPING» (Угорщина) на день укладання вказаного вище зовнішньоекономічного контракту не здійснювала свою діяльність (ліквідована, діяльність зупинена тощо).
Як слідує із протоколу про порушення митних правил № 0170/126000/24 переміщення товару через митний кордон України здійснено на підставі товаросупровідних документів: інвойс від 28.01.2023 № НШ1/2023 (а.с. 28, 162), міжнародна автомобільна накладна СМR від 28.01.2023 № 000151 (а.с. 29, 161).
При цьому, наявність на інвойсі від 28.01.2023 № НШ1/2023 та СМR від 28.01.2023 № 000151 (копії інвойсу та СМR надавались до пояснень) мастичних відтисків штампу «Під митним контролем № 077 Чернівецька митниця ДФС 05.02.23» є свідченням того, що зазначені документи подавались митному органу в паперовому вигляді і подавались вони безпосередньо перевізником товару.
Зазначені факти свідчить про те, що інвойс від 28.01.2023 № НШ1/2023 та міжнародна автомобільна накладна - СМR від 28.01.2023 № 000151 були складені до моменту переміщення товарів через митний кордон України, слідували разом із товаром і подавалися Чернівецькій митниці перевізником товару.
ОСОБА_1 (як керівник ТОВ «ТУСАНА») не складав, не підписував та не подавав митному органу ані інвойс від 28.01.2023 № HU01/2023, ані CMR від 28.01.2023 №000151. Отже, громадянин України ОСОБА_1 не несе відповідальності (і не повинен нести) за відомості: які були вказані у CMR від 28.01.2023 № 000151; які були вказані в інвойсі від 28.01.2023 № HU01/2023.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Митниці Ясінська О.Я. підтримала подану апеляційну скаргу, просить задовольнити її з викладених підстав.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Корольова С.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у письмових запереченнях на неї. Зазначені у апеляційній скарзі доводи вважала такими, що не відповідають дійсності, такими, що не спростовують висновків судді суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 483 Митного кодексу України.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що на час укладення між компанією «LPG DEVELOPING» (Угорщина) та ТОВ «ТУСАНА» зовнішньоекономічного контракту від 01.09.2022 № TUS/LPG/2022 відомостей щодо припинення компанією «LPG DEVELOPING» діяльності матеріали справи не містять, підстави вважати, що ОСОБА_1 умисно надав митному органу документи, які містять неправдиві відомості щодо продавця товарів таїх вартостівідсутні.
З викладеного вище вбачається, що протокол про порушення митних правил, та інші докази, які містяться в матеріалах справи, не дають підстав для висновку про доведеність наявності у діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони правопорушення у формі прямого умислу на переміщення товару через митний кордон України з використанням при цьому документів, які які містять неправдиві дані.
Отже, митним органом не доведено, що ОСОБА_1 умисно подав документи, які містять неправдиві відомості щодо продавця товарів та їх вартості.
Докази, які б свідчили, що зовнішньоекономічний контракт від 01.09.2022 № TUS/LPG/2022 та інші супроводжуючі документи, які укладені ТОВ «ТУСАНА» та компанією «LPG DEVELOPING» (Угорщина) є підробленими, одержані незаконним шляхом, чи містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місця, їх маркування та номерів чи містять неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару та його митної декларації, матеріали цієї справи не містять.
Крім цього, суд погодився із позицією захисту, що як слідує із протоколу про порушення митних правил № 0170/126000/24 переміщення товару через митний кордон України здійснено на підставі товаросупровідних документів: інвойс від 28.01.2023 № HU01/2023, міжнародна автомобільна накладна CMR від 28.01.2023 № 000151.
Наявність на інвойсі від 28.01.2023 № HU01/2023 та СМР від 28.01.2023 № 000151 мастичних відтисків штампу «Під митним контролем № 077 Чернівецька митниця ДФС 05.02.23» є свідченням того, що зазначені документи подавались митному органу в паперовому вигляді і подавались вони безпосередньо перевізником товару.
Суддя дійшов висновку про те, що інвойс від 28.01.2023 № HU01/2023 та міжнародна автомобільна накладна CMR від 28.01.2023 № 000151 були складені до моменту переміщення товарів через митний кордон України, слідували разом із товаром і подавалися Чернівецькій митниці перевізником товару.
Апеляційний суд погоджується із висновками судді суду першої інстанції, оскільки вони є обгрунтованими та повністю узгоджуються із наявними у матеріалах справи доказами, яким надано належну оцінку суддею.
Так, згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статей 278, 280 КУпАП, ст. 489 МК України суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Пунктом 3 частини 1 статті 8 МК України визначено, що державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.
Згідно зі статтею 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
В силу вимог ст. 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за який законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, адміністративне правопорушення складається з об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.
Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Статтею 4 МК України визначено, що декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в митних органах України.
Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.
За змістом ст. 483 МК України об'єктивна сторона складу даного правопорушення характеризується діями, що направлені на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Безпосереднім об'єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.
Об'єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.
Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.
Відповідно до роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ст. 483 МК України, може бути вчинене лише умисно.
Згідно п. 4 постанови судам необхідно враховувати, що документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.
Частиною 1 ст. 489 МК України визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.
Згідно правил ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 459 МК України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Посадова особа підприємства - керівник та інші працівники підприємства (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи.
Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.
Виходячи з аналізу перелічених вище положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник, або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.
У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.
Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Отже, власник товару підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об'єктивну сторону такого порушення. При цьому таке діяння за суб'єктивною стороною характеризується прямим умислом на подання митному органу документів, що містять неправдиві дані.
У апеляційній скарзі апелянт на підтвердження позиції митного органу щодо наявності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 із посиланням на умови контракту від 01.09.2022 року № TUS/LPG/2022 зазначає, що станом на 04.02.2023 року, тобто ще до ввезення зазначеного товару на митну територію України, ОСОБА_1 мав у своєму розпорядженні інвойс, згідно з яким вартість товару складає 40 190,23 доларів США та надав їх митному брокеру з метою подання митному органу разом із митною декларацією про намір ввезти цей товар на митну територію України.
Крім того, апелянт у апеляційній скарзі стверджує, що документи, необхідні для здійснення пропуску товару через митний кордон України, були подані ОСОБА_1 .
Щодо таких доводів апелянта апеляційний суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 як керівником ТОВ «ТУСАНА» було погоджено вартість, за якою Товариство купує товар, і ця вартість становить саме 40 190,23 доларів США.
Необхідно зазначити, що відповідно підпункту 2.1. контракту від 01.09.2022 року № TUS/LPG/2022 продавець має право змінити ціни при умові сповіщення покупця про майбутні зміни не пізніше ніж за два тижні.
В матеріалах справі відсутні докази того, що продавець, компанія «LPG DEVELOPING» дійсно змінила ціни та повідомила про це ТОВ «ТУСАНА».
Крім того, умовами п. 3.5 контракту від 01.09.2022 року № TUS/LPG/2022 визначено, що товар в адресу покупця може відвантажуватись зі складу третіх осіб, зазначених у товаросупровідних документах продавцем.
Отже, ОСОБА_1 були відомі виключно ті відомості, які вказані продавцем товару у інвойсі, зокрема те, що товар буде поставлений з території третьої особи, а саме від відправника-компанії «BASARAN HALI TEKSTIL SAN. VE TIC. LTD. STI.».
Як свідчить графа 44 додаткової митної декларації, під час митного оформлення товарів у вільний обіг Київській митниці був наданий сертифікат відповідності сертифікат про походження товару № V0708605, виданий уповноваженим органом Туреччини (а.с. 31).
Відповідно до відомостей графи 1 вказаного сертифікату вантажовідправником товару є компанія «BASARAN HALI TEKSTIL SAN. VE TIC. LTD. STI.» (4 Organise San. Bolg. 83403 Nolu Cad. No:4), а одержувачем товару TOB «ТУСАНА».
В матеріалах справи міститься лист від 10.10.2024 року № 7.9-1/20-5/13/3478 направлений Координаційно-моніторинговою митницею ФОП ОСОБА_2 - особі, яка здійснювала декларування товарів, в якому міститься перелік запитань щодо обставин декларування товарів, що надійшли на адресу ТОВ «ТУСАНА» (а.с. 124-126).
Листом від 04.11.2024 року № 1/04-11-24 ОСОБА_7 надав Координаційно- моніторинговій митниці пояснення (а.с. 127).
У наданих поясненнях ОСОБА_7 повідомив митний орган про те, що оформлення митних декларацій здійснювалось ним, та пояснив, що комплекти документів йому надсилали засобами електронного зв'язку (Telegram, WhatsApp) водії після завантаження. Стандартний пакет документів від водіїв складався з інвойсу, пакувального листа, CMR, експортної декларації, сертифікату походження та прас - листу.
При цьому, особа уповноважена на декларування ОСОБА_7 зазначив, що жодних інших документів від ТОВ «ТУСАНА» він не отримував.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 03.06.2005 року (із змінами внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 8 від 30.05.2008 року) визначено, що Судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон.
Отже, при кваліфікації дій особи за частиною першою статті 483 Митного кодексу України, підлягають оцінці документи, що подаються митному органу на кордоні під час пропуску товару на митну територію України, на предмет: правових підстав (обов'язку) та визначення місця їх створення, а також порядку їх надання (передачі); правового порядку їх пред'явлення.
Щодо правових підстав (обов'язку) та визначення місця створення інвойсу від 28.01.2023 № HU01/2023 та міжнародної автомобільної накладної - CMR від 28.01.2023 № 000151, а також визначеного порядку надання цих документів апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до умов контракту № TUS/LPG/2022 від 01.09.2022, укладеного між компаніями «LPG DEVELOPING» (Угорщина) та ТОВ «ТУСАНА» (код СДРПОУ 42301955), товар поставляється на умовах DAP Правил Інкотермс 2010.
У відповідності до долучених до справи копій документів, отриманих від митних органів Туреччини, товар переміщувався на умовах правил СІР.
Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що і для правил DAP і для правил СІР визначено однакові вимоги поставки.
Так, правилами DAP та правилами СІР саме на Продавця товару покладено обов'язок: надати товар і комерційний рахунок (інвойс) відповідно до контракту (договору) купівлі-продажу, а також будь-яке інше підтвердження відповідності, що можуть вимагатись контрактом (договором), укласти, або забезпечити укладення за власний рахунок контракт (договір) перевезення товару.
Таким чином, умови контракту та вимоги Правил ICC з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «Інкотермс 2010», прийнятих Міжнародною торговою палатою, свідчать про те, що інвойс від 28.01.2023 № HU01/2023 був виготовлений до переміщення товару через митний кордон України та слідував з місця відправки разом із партією товару.
Будь яких доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України N 57-V від 01.08.2006 року, (далі по тексту - Конвенція), Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.
Зазначена Конвенція ратифікована Туреччиною 02.08.1995 року.
Частиною першою статті 5 Конвенції визначено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Наявна у справі CMR від 28.01.2023 № 000151 (а.с. 161) має відтиски штампів компанії відправника та компанії перевізника.
Пунктом g) частини першої статті 6 Конвенції встановлено, що вантажна накладна містить перелік документів, переданих перевізнику.
У відповідності до частини першої статті 11 Конвенції для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати.
Отже, відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів міжнародна автомобільна накладна - CMR створюється або відправником або перевізником, тобто за межами території України.
За умовами Конвенції відправник додає до CMR необхідні документи або передає їх в розпорядження перевізника.
Як свідчать наявні у графі 5 CMR від 28.01.2023 № 000151 (а.с. 29, 161) відомості, перевізнику товару, водію компанії «HACIKOPRU ULUSLARARASI TASIMACILIK- ITHALAT IHRACAT VE TICARET LIMITED SIRKETI», було надано інвойс від 28.01.2023 №HU01/2023.
Таким чином, інвойс від 28.01.2023 № HU01/2023 та міжнародна автомобільна накладна - CMR від 28.01.2023 № 000151, були створені за межами України, передані перевізнику та слідували разом із партією товару, що відповідає вимогам Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Будь яких доказів протилежного матеріали справи не містять.
Щодо порядку пред'явлення інвойсу від 28.01.2023 № НЦ01/2023 та міжнародної автомобільної накладної - СМR від 28.01.2023 № 000151.
Дії посадових осіб митних органів, перевізників, декларантів або уповноважених ними осіб під час здійснення контролю за переміщенням товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, між двома митними органами України регламентується Порядком виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затверджених наказом Міністерства фінансів № 1066 від 09.10.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 19 грудня 2012 року за № 2120/22432.
Відповідно до пункту 3.4 Розділу III Порядку під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає в пункті пропуску посадовій особі митниці відправлення документи та відомості, передбачені статтею 335 Митного кодексу України.
При цьому, пунктом 1 частини першої статті 335 Митного кодексу України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник при перевезенні товарів автомобільним транспортом, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
Як слідує із протоколу про порушення митних правил № 0170/126000/24 переміщення товару через митний кордон України здійснено на підставі товаросупровідних документів: інвойс від 28.01.2023 № НU01/2023 (а.с. 28, 162), міжнародна автомобільна накладна CMR від 28.01.2023 № 000151 (а.с. 29,161).
Наявність на інвойсі від 28.01.2023 № НU01/2023 та CMR від 28.01.2023 № 000151 мастичних відтисків штампу «Під митним контролем № 077 Чернівецька митниця ДФС 05.02.23» є свідченням того, що зазначені документи подавались митному органу в паперовому вигляді і подавались вони безпосередньо перевізником товару.
Зазначені факти свідчить про те, що інвойс від 28.01.2023 № НU01/2023 та міжнародна автомобільна накладна - CMR від 28.01.2023 № 000151 були складені до моменту переміщення товарів через митний кордон України, слідували разом із товаром і подавалися Чернівецькій митниці перевізником товару.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Щодо твердження апелянта, що саме ОСОБА_1 має нести відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, та саме в його діях наявний склад правопорушення виходячи з умов договору про надання митно-брокерських послуг від 02.09.2022 року № 02-09/22-КВ, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини другої цієї статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями частини першої статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, договір про надання митно-брокерських послуг від 02.09.2022 року № 02-09/22-КВ є домовленістю ТОВ «ТУСАНА» та ФОП ОСОБА_2 , яка встановлює права та обов'язки сторін щодо одна до одної, та цивільну відповідальність у випадках невиконання умов договору, а не відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, оскільки така відповідальність встановлюється виключно за наявності складу правопорушення, визначеного диспозицією відповідної статті Митного кодексу України.
Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до умов підпункту 3.1.2. Договору про надання митно-брокерських послуг від 02.09.2022 року № 02-09/22-КВ Виконавець, тобто ФОП ОСОБА_2 , у разі відсутності або невідповідності наданих документів необхідних для проведення митного оформлення має право відмовитись у наданні послуг, що передбачені цим договором.
Разом з тим, як свідчать наявні у справі пояснення ОСОБА_8 , останній прийняв від водіїв у повідомлений ним спосіб - засобами електронного зв'язку (Telegram, WhatsApp), документи, та здійснив декларування.
Одночасно ОСОБА_7 повідомив митному органу, що жодних інших документів від ТОВ «ТУСАНА» він не отримував.
Щодо відповідальності за вчинення порушення митних правил необхідно зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 266 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення поставки) у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.
При цьому, частиною п 'ятою цієї статті визначено, що особа, уповноважені на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від Імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Отже, фактично твердження апелянта суперечать наявним в справі доказам.
У апеляційній скарзі апелянт стверджує, що контракт від 01.09.2022 року № TUS/LPG/2022 є нікчемним та наводить ряд доводів.
Щодо таких тверджень на наведених доводів апелянта апеляційний суд зазначає наступне.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третью, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, (частини 1, 2 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, на підтвердження своїх доводів про нікчемність контракту апелянт не наводить жодних доказів.
Відомості щодо реквізитів, у тому числі адреси місця знаходження, вказуються сторонами контракту, отже відповідальність за їх достовірність несе сторона контракту, яка повідомила недійсні, або помилкові відомості.
Контракт № TUS/LPG/2022 укладений 01.09.2022 року, у той час як датою початку правовідносин уповноваженої особи ОСОБА_9 є 07.02.2023 року, що підтверджується митними органами Угорщини (а.с. 65), отже останній не мав прав щодо підписання документів станом на момент укладення контракту та здійснення поставки.
Митними органами Угорщини не надано інформації чи виставлявся компанією «LPG DEVELOPING» інвойс від 28.01.2023 № HU01/2023, а, як свідчить відповідь митних органів Угорщини, перевірка та встановлення особи - Zsludov Tamas. що підписала контракт № TUS/LPG/2022, взагалі не проводилась. Незважаючи на це, Координаційно-моніторингова митниця не вжила додаткових заходів для встановлення обставин, що мають значення для кваліфікації дій та правильного вирішення справи, додатковий запит до митних органів Угорщини не направила. Замість цього, витратила час на розшук ОСОБА_9 , який ТОВ «ТУСАНА» та ОСОБА_1 невідомий, оскільки не він укладав і підписував зазначений вище контракт.
Відповідно до наданої митними органами Угорщини інформацією (а.с. 60, 72) вказаний у контракті рахунок - 12010855-01822998-00100008 (а.с. 27) дійсно є поточним рахунком компанії «LPG DEVELOPING» (Угорщина) станом на момент укладення контракту 01.09.2022 року. Відповідно до п. 11 контракту у випадку зміни банківських реквізитів будь якої із інша сторона має бути повідомлена у письмовому вигляді і протягом 10 днів має бути складено доповнення до контракту. Однак, будь яких повідомлень ТОВ «ТУСАНА» про зміни реквізитів від компанії «LPG DEVELOPING» не отримувало.
Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Зазначене узгоджується з практикою Європейського Суду, яка вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (рішення Європейського суду в справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» «Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97).
Апеляційний суд зауважує, що фабула протоколу про порушення митних правил та матеріали справи про порушення митних правил не містять жодних відомостей, які б свідчили про те, що громадянин України ОСОБА_1 :
- Вчиняв дії по виготовленню інвойсу від 28.01.2023 № HU01/2023 та міжнародної автомобільної накладної - CMR від 28.01.2023 № 000151.
- Надавав вказівки по виготовленню інвойсу від 28.01.2023 № HU01/2023 та міжнародної автомобільної накладної - CMR від 28.01.2023 № 000151.
- Передавав будь-кому інвойе від 28.01.2023 № HU01/2023 та міжнародну автомобільної накладну - CMR від 28.01.2023 № 000151.
- Надавав вказівки по передачі інвойсу від 28.01.2023 № НШ1/2023 та міжнародної автомобільної накладної - СМR від 28.01.2023 № 000151.
Частиною другою статті 459 Митного кодексу України визначено, що суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Відповідно до пункту 43 частини першої статті 4 Митного кодексу України посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.
Отже, для висновку щодо наявності у діях керівника/посадової особи підприємства об'єктивної сторони порушення митних правил необхідно встановити сукупність наступних елементів:
- наявність конкретних вимог, встановлених Митним кодексом України, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, що підлягають виконанню в даному конкретному випадку.
- Факт недотримання підприємством вимог, встановлених Митним кодексом України, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а міжнародними договорами України.
- наявність причинного зв'язку між невиконанням або неналежним виконанням своїх обов'язків посадовими особами/керівником підприємства і недотриманням вимог, встановлених Митним кодексом України, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України.
Разом з тим, у протоколі про порушення митних правил лише процитовано норми Господарського кодексу України, при цьому:
не вказано, які саме вимоги законів та інших нормативно-правових актів України, а також міжнародних договорів України з питань митної справи не були виконані підприємством - імпортером товару.
не вказано, якими правовими нормами або положеннями статуту саме на керівника підприємства покладено обов'язок виконання вимог, що не були виконані або виконані неналежним чином.
не проаналізовано умови поставки, умови контракту, не здійснено перевірку обставини видачі/отримання товаросупровідних документів, не вказано, які саме обов'язки керівник підприємства-імпортера мав виконати, але не виконав, або виконав у незаконний спосіб;
не вказано якими фактичними обставинами (доказами) підтверджено невиконання, або неналежне виконання громадянином України ОСОБА_1 обов'язків, покладених на нього як на керівника підприємства;
не вказано, які саме дії громадянина України ОСОБА_1 як керівника підприємства-імпортера призвели, на думку митниці, до переміщення товарів з приховуванням від митного контролю інформації щодо відправника та вартості товару;
не вказано, у який встановлений законодавством спосіб керівник підприємства покупця/отримувача має забезпечити достовірність та правдивість інформації, вказаній у товаросупровідних та комерційних документах безпосередньо продавцем/відправником товарів, а також має обов'язок встановлювати/перевіряти будь-які обставини, пов'язані із експортом товарів з території інших країн.
Отже, слід дійти висновку, що протокол про порушення митних правил не містить жодних даних, а матеріали справи доказів того, що громадянин України ОСОБА_1 мав відношення до складення, передачі та подання при переміщенні документів, які митний орган вважає такими, що містять неправдиві відомості, а також не містить відомостей про те, які саме дії, спрямовані на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю, було ним вчинено.
Таким чином, митним органом не встановлено наявність в діях громадянина України ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, а викладені у протоколі висновки є припущенням митного органу.
Таких доводів та доказів не наведено і в апеляційній скарзі.
Щодо тверджень митного органу про наявність суб'єктивної сторони правопорушення слід зазначити наступне.
Як зазначалось вище інвойс від 28.01.2023 № HU01/2023 (а.с. 28) та міжнародна автомобільна накладна CMR від від 28.01.2023 № 000151 (а.с. 29) подавались Чернівецькій митниці, яка здійснювала пропуск товарів на митну територію України, в паперовому вигляді безпосередньо перевізником товару, а отже, ці документи були складені до моменту переміщення товарів через митний кордон України та слідували разом із товаром.
Зазначені обставини свідчить про те, що громадянину України ОСОБА_1 не могли бути відомі будь-які обставини щодо створення, підписання та видачі цих документів. Доказів протилежного матеріали справи про порушення митних правил не містять.
Поставка товару на адресу ТОВ «ТУСАНА» здійснено на виконання умов контракту № TUS/LPG/2022 від 01.09.2022, укладеного між компаніями «LPG DEVELOPING» (Угорщина) та ТОВ «ТУСАНА» (код СДРПОУ 42301955).
Відповідно до вказаного контракту ТОВ «ТУСАНА» є покупцем товару, та жодних дій щодо складення товаросупровідних, комерційних документів, пов'язаних із експортом товарів, не вчиняло.
Зазначене узгоджується і з положеннями Правил ЮС міжнародної торгівлі «Інкотермс 2010», прийнятих Міжнародною торговою палатою, а також Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, відповідно до яких документи, пов'язані із експортом товару, у тому числі рахунки, міжнародні транспортні накладні, надаються продавцем, відправником або перевізником товару.
Зовнішньоекономічний договір - контракт № TUS/LPG/2022 від 01.09.2022, укладений з компанією «LPG DEVELOPING» (Угорщина) є домовленістю двох, належним чином зареєстрованих, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до умов контракту саме компанія «LPG DEVELOPING» (Угорщина) є продавцем товару, а ТОВ «ТУСАНА» є покупцем товару.
На виконання умов вищевказаного контракту саме продавцем - компанією «LPG DEVELOPING» (Угорщина) виставлено інвойс, а також визначено вартість товарів, які поставлялись на адресу покупця - ТОВ «ТУСАНА».
Зовнішньоекономічний договір - контракт № TUS/LPG/2022 від 01.09.2022, укладений з компанією «LPG DEVELOPING» (Угорщина) є чинним, та не визнаний в законному порядку недійсним або підробленим.
Отже, для ТОВ «ТУСАНА» саме компанія «LPG DEVELOPING» (Угорщина) є продавцем товару, і саме товаросупровідні документи, виставлені за умови контракту продавцем товару, є єдиним документом, що підтверджують вартість товарів.
Викладене спростовує твердження апелянта про те, що контракт, на підставі якого здійснено переміщення товару, є нікчемним.
Доводів та доказів, які б спростовували чинність контракту № TUS/LPG/2022 від 01.09.2022 року, ані апеляційна скарга та матеріали справи не містять, а відтак і вказана в інвойсі, виставленому на виконання його умов, вартість товару для ТОВ «ТУСАНА» є чинною і правомірною.
Щодо наявних у матеріалах справи відповідей митних органів Туреччини необхідно зазначити наступне.
Як свідчить фабула протоколу про порушення митних правил Координаційно- моніторингова митниця з посиланням на надані митними органами Туреччини копіями документів стверджує, що відправником та продавцем товару є компанія «HANFLEX HAL І SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI».
Разом з тим, як свідчить графа 44 додаткової митної декларації, під час митного оформлення товарів у вільний обіг Митниці був наданий сертифікат про походження товару № V0708605 (а.с. 31)
Відповідно до відомостей графи 1 вказаного сертифікату вантажовідправником товару є компанія «BASARAN HALI TEKSTIL SAN. VE TIC. LTD. STI.» (4 Organise San. Bolg. 83403 Nolu Cad. No:4). a одержувачем товару TOB «ТУСАНА».
Одночасно, звертаємо увагу Суду на те, що документи, на які посилається митний орган, є роздруківки, які не містять ані печаток підприємства відправника/продавця, ані митних органів Туреччини.
Наявний у справі документ (а.с. 95) називається «е argiv fatura», що у перекладі означає «електронний архівний рахунок»
При цьому, від компанії «HANFLEX HALI SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI» митними органами Туреччини під час перевірки не отримано жодного документу та інформації щодо оплати товару, зокрема, чи був сплачений рахунок, якщо так, то ким саме.
Крім того, в матеріалах справи відсутні документи щодо встановлення та отримання інформації від перевізника товару щодо обставин оформлення та надання товаросупровідних документів.
У відповідь на адвокатський запит Митниця листом № 7.8-4/28-03- 01/8.19/2338 від 06.02.2025 року надала інформацію про проведені митним органом митні процедури щодо товарів, заявлених за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 23UA100060402681U0 (копія адвокатського запиту та листа Митниці додавались до пояснень та наявні в матеріалах справи).
Відповідно до вищевказаного листа Митниця повідомила, що за митними деклараціями, у тому числі декларацією від 06.02.2023 № 23UA100060402681U0, митницею не приймались рішення про визначення коду товару, про коригування митної вартості, не виписувались карти відмови, не проводився митний огляд та відбір проб (зразків) товару.
Тобто, митним органом при здійсненні митних процедур було проведено перевірку вартості товару, підтверджено правильність визначення його митної вартості, будь- яких рішень про коригування митної вартості товару Митницею не приймалось.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Інвойс є первинним документом та містить повні відомості про господарську операцію, а також всі необхідні реквізити, виданий компанією продавцем, отже з огляду на наведені позиції Верховного Суду, практику ЄСПЛ та положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», навіть за наявності достатніх підстав вважати, що інвойс містить неправдиві дані, інкримінування порушення керівнику підприємства покупця (одержувача) є безпідставним, оскільки кожен з учасників господрської операції відповідає лише за ті відомості, які до первиннного документа вносив він сам.
Викладені вище факти, у своїй сукупності, є доказами того, що протокол про порушення митних правил у відношенні громадянина ОСОБА_1 складений на підставі припущень, за відсутності беззаперечних доказів наявності в його діях вини у будь-якій формі, а отже відсутності об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України.
Будь-які відомості та докази протилежного ані протокол про порушення митних правил ані матеріали справи про порушення митних правил не місять.
Отже, постанова судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року в справі про порушення митних правил, якою провадження в справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутністю складу правопорушення, є правомірною та законною.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять відсутність вини ОСОБА_1 у порушенні ним митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Верховний Суд у п. 39 своєї постанови від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови судді.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 483 МК України, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці, подану представником Ясінською Ольгою Яківною, залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченквського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач