Єдиний унікальний номер справи № 367/9191/23
Провадження №22-ц/824/6478/2025
10 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнених аліментів,
У листопаді 2023 року позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з вказаним позовом до відповідача.
На обґрунтування позову зазначив, що за рішенням суду з нього стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини доходу. Рішення суду виконується, заборгованості по аліментам немає. У ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача народилась донька ОСОБА_4 , а 13 вересня 2023 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір про сплату аліментів в розмірі 1/6 частини його доходу.
Таким чином на утриманні позивача з'явились ще дві особи, оскільки дружина доходу не має, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Також не має власного житла і несе витрати на його оренду. Дані обставини є істотними, оскільки його матеріальний стан значно погіршився, що є підставою для зменшення розміру аліментів. Вважає, що зменшення розміру аліментів до 1/6 частини відповідатиме його сімейному та матеріальному стану на день подання позову. У зв'язку з цим позивач просив суд зменшити розмір аліментів, встановлених рішенням суду та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно; також просив стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2023 року цивільну справу направлено до Києво-Святошинського районного суду Київської області для розгляду за підсудністю.
21 лютого 2024 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд зменшити розмір аліментів з 14.09.2023 року, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 04 січня 2025 року позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати.
27 березня 2025 року до апеляційного суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
У судове засідання, призначене на 10.07.2025 року, з'явився відповідач та представник позивача.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного:
Судом встановлено, що батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
07 жовтня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи із 15 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з довідки державного виконавця Бучанського ВДВС Бучанського району заборгованість по судовому наказу 367/5980/20 станом на 25 січня 2023 року становить 11661,65 грн., при цьому розмір аліментів обраховувався з встановленого розміру середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості (травня 2022 року по січень 2023 року).
ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , з якою мають малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
13 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір про сплату аліментів на дитину, за яким ОСОБА_1 зобов'язувався сплачувати суму аліментів в розмірі 1/6 частина з усіх видів свого заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення донькою повноліття, ОСОБА_5 . Аліменти сплачуються будь-яким способом: готівкою, що має бути підтверджено розпискою, грошовим переказом, банківським переказом.
ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста відділу оперативного інформування головного управління стратегічного прогнозування Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства внутрішніх справ, отримує заробітну плату.
З декларації ОСОБА_1 за 2022 рік вбачається, що декларант мав у власності квартиру площею 33,3 кв.м в смт Ворзель Бучанського району, земельну ділянку площею1007кв.м в с. Мироцьке Бучанського району, автомобіль Chevrolet Aveo, 2007 року випуску, у користуванні службову квартиру площею 35,3 кв.м в м.Києві; отримав у подарунок в негрошовій формі вартістю 100000 грн. Його дохід становив 12761 грн. та допомога є Підтримка 6500 грн. Крім того, його грошові активи становили: 400000 грн., 50000 дол. США, 25000 євро.
Його дружина ОСОБА_5 мала у власності автомобіль Nissan Juke, 2012 року випуску, отримувала заробітну плату в розмірі 644357 грн., грошові активи: 200000 грн., 10000 дол. США.
З декларації ОСОБА_1 за 2023 рік вбачається, що декларант мав у власності земельну ділянку площею1007кв.м в с. Мироцьке Бучанського району, автомобіль Chevrolet Aveo, 2007 року випуску, у користуванні квартиру площею 35,3 кв.м в м. Києві; отримав у подарунок в негрошовій формі вартістю 100000 грн. Його дохід становив 280724 грн., дохід від відчуження майна 333 500грн. Крім того, його грошові активи становили: 833 500 грн., 50000 дол. США, 25000 євро.
Його дружина ОСОБА_5 мала у власності автомобіль Nissan Juke, 2012 року випуску, отримувала заробітну плату в розмірі 498 988 грн., соціальна допомога 6816 грн. та 13760 грн., грошові активи: 200000 грн., 15000 дол. США.
Крім того, донька позивача ОСОБА_7 подарунок у грошовій формі 200000 грн. та має грошові активи: 5000 дол. США.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що у справі відсутні будь-які належні і достатні докази погіршення майнового стану позивача та того, що з моменту підписання договору про сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_8 його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 у визначеному судом розмірі, а лише зміна його сімейного стану - народження дитини від іншого шлюбу та стягнення аліментів на її утримання, не є безумовною і самостійною підставою для зменшення розміру аліментів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Правова конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів, зазначив, зокрема народження дитини та укладення договору про сплату між ним та дружиною ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частини його доходу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що лише зміна його сімейного стану - народження дитини від іншого шлюбу та стягнення аліментів на їх утримання, само по собі не є безумовною і самостійною підставою для зменшення розміру аліментів.
Для зміни раніше встановленого розміру аліментів має значення саме зміна майнового стану особи, яка платить аліменти.
У ході розгляду справи судом були досліджені декларації про майновий стан ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_5 , з яких вбачається, що майновий стан ОСОБА_1 був покращений в порівнянні з часов встановлення аліментів, які той просить змінити, а сам матеріальний стан позивача не є таким, що не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання донька ОСОБА_9 у визначеному судом розмірі.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у апелянта немає на праві власності власного житла і він вимушений винаймати житло в Києві для своєї родини, колегія суддів не приймає.
Як зазначено самим апелянтом, у його дружини ОСОБА_5 є частка у праві власності на квартиру, а твердження про те, що в цій квартирі проживають її батьки та брат, суд не приймає, оскільки доказів з цього приводу апелянтом не надано. Також до суду не надано доказів оренди позивачем житла, про яку він зазначав у позові.
Таким чином, апелянтом не було доведено ні необхідності ні факту винайму житла.
Колегія суддів зазначає, що лише доведені факти можуть бути прийняті судом.
Також апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що його дружина ОСОБА_5 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно вказаного висновку, адже матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_5 у такій відпустці.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції про недоведеність позивачем погіршення його майнового стану, який впливає на можливість сплачувати аліменти на утримання дитини, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько