Єдиний унікальний номер № 759/3005/25
Апеляційне провадження №33/824/3093/2025
03 липня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ч. 1 ст.173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №623838 03.02.2025 приблизно о 21:00 за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 , навмисно застосувала дії економічного характеру відносно своєї невістки ОСОБА_2 , а саме не впускала у квартиру, в яку ОСОБА_2 , має доручення на право проживання від чоловіка, який є співвласником, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року і закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання, призначене на 03.07.2025 року, з'явилися особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та захисник.
Основним доводом апеляційної скарги було:
- між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувся звичайний конфлікт, домашнього насильства ОСОБА_1 не вчиняла;
- суд першої інстанції не взяв до уваги, що не проживання ОСОБА_2 за адресою проживання ОСОБА_1 не формують собою економічного насильства.
Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2023 року у справі №676/265/23 зазначив, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає в заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулася сварка з приводу того, що ОСОБА_2 відмовилась повернути документи на квартири, які самовільно забрала з тривожної валізки ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вказана сварка містить саме ознаки конфлікту, а не домашнього насильства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Об'єктивна сторона статті 173-2 КУпАП, що стосується вчинення домашнього насильства, охоплює умисні дії фізичного, психологічного або економічного характеру, які завдають або можуть завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Отже, обов'язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Суд першої інстанції, зазначаючи про те, що в діях ОСОБА_1 є ознаки домашнього насильства, вказав, що остання будучи рідною бабусею малолітнього ОСОБА_3 2020 р.н., не впускала його з мамою ОСОБА_2 до квартири, тобто умисно вчинила дії по перешкоджанню потерпілої з сином користуватися власним житлом.
Суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Для визначення того, чи дійсно ОСОБА_4 вчинила по перешкоджанню потерпілої з сином користуватися власним житлом ОСОБА_2 має бути доведено право на проживання в цій квартирі.
Водночас, доказів, що ОСОБА_2 вселилась у вказану квартиру чи була там зареєстрована матеріали справи не містять.
Надана до суду довіреність ОСОБА_5 надає ОСОБА_2 право на розпорядження (продажу, міни, управління, ренти, оренди, суборенди, застави (іпотеки)) належного йому будь-якого рухомого (транспортного засобу) та нерухомого майна у тому числі земельних ділянок, визначаючи ціну продажу га усі умови договору на власний розсуд, а саме продати зазначене нерухоме майно, підписати договір купівлі-продажу, підписати попередній договір, отримати гроші, з визначенням усіх умов цивільно-правових договорів представником самостійно. Однак жоден з пунктів вказаної довіреності не надає право ОСОБА_2 на користування вказаною квартирою.
Таким чином ОСОБА_2 не було доведено наявності того права, якого з її точки зору, її позбавили.
Відповідно до п. ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких умов, разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення, постанову Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року має бути скасована, а провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП закрити.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба