01 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4367/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 15.04.1987 по 21.07.1993 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з дати звернення, а саме з 28.08.2024 року.
1.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1.1. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно не зарахував їй до страхового стажу період роботи з 15.04.1987 по 21.07.1993 у Сокирянській Державній насіневій інспекції та відмовив у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. На думку позивача, основним документом, який підтверджує її стаж роботи на вказаному підприємстві, є трудова книжка, а обов'язок щодо правильності її заповнення покладено саме на роботодавця.
1.2 ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог. Зазначив, що підстав для призначення пенсії за віком немає, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Окрім цього, зазначає, що довідка на підтвердження стажу роботи за спірні періоди була видана Державною інспекцією сільського господарства в Чернівецькій області 28.08.2024, відтак не розглядалась Управлінням під час прийняття оскаржуваного рішення 26.06.2024 року.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Позивач 19.06.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За принципом екстериторіальності матеріали заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії були передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
За результатами розгляду заяви позивача 26.06.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №241670073005 про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки позивач не набув необхідного страхового стажу.
За наданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 15.04.1987 по 21.07.1993рр. згідно довідки від 18.06.2024 №04-06/024, оскільки має місце розбіжність з записами трудової книжки № НОМЕР_1 , довідка видана відповідно до записів трудової книжки, підстава видачі довідки (первинні документи) не зазначена, довідка підлягає перевірці, здійснена органами Пенсійного фонду.
Довідкою від 28.08.2024 року №04-08/24, виданою Державною інспекцією сільського господарства в Чернівецькій області зазначено, що ОСОБА_1 1964 року народження дійсно перебувала в трудових відносинах з Сокирянською державною насіневою інспекцією з 15.04.1987 року по 21.07.1993 року, про що свідчать відповідні записи в книзі реєстрації наказів:
- наказ №11 від 15.04.1987р. - прийнята на посаду старшого техніка лаборанта Сокирянської державної насіневої інспекції;
- наказ №21 від 21.07.1993р. - звільнена із займаної посади за згодою сторін з Сокирянської державної насіневої інспекції.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
4. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення"(далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Згідно статті 26 Закону №1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в ст. 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у ст.62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
В обґрунтування правомірності оскарженого рішення про відмову у призначенні пенсії відповідач зазначає, що згідно довідки від 18.06.2024 №04-06/024 має місце розбіжність з записами трудової книжки № НОМЕР_1 , довідка видана відповідно до записів трудової книжки, підстава видачі довідки (первинні документи) не зазначена, довідка підлягає перевірці, здійснена органами Пенсійного фонду.
Відповідно до п.1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Відтак, суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудових книжок чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку, що в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Суд вказує, що вказаний запис виконаний без перекреслень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису та завірений печаткою роботодавця.
Суд зауважує, що трудова книжка позивача містять всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, номер наказу про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Окрім цього, доводи відповідача щодо нерозгляду 26.06.2024 при прийнятті оскаржуваного рішення поданої позивачем довідки Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області від 28.08.2024 року за №04-08/024, у зв'язку з тим, що вказана довідка датована серпнем 2024 суд оцінює критично, оскільки подана позивачем довідка Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області від 18.06.2024 №04-06/024, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні є ідентичною по змісту довідці від 28.08.2024 року за №04-08/024.
Відтак, суд висновує, що відповідачем протиправно не було взято до уваги подані до заяви позивача про призначення пенсії за віком документи на підтвердження необхідного страхового стажу.
Згідно з абзацом 1 п.1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з п.1.2 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Форма заяви про призначення пенсії наведена в Додатку 2 Порядку №22-1.
Згідно п. 4.1 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів орган, що призначає (здійснює перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, відповідно до положень ст. 44 Закону №1058-IV та положень п. 4.3, 4,7 Порядку 22-1 приймає рішення про призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати тощо) пенсії з зазначенням обґрунтувань такої відмови.
Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового стажу окремих періодів його роботи.
У свою чергу згідно з вимогами ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Під час розгляду справи відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, в яких працювала позивач, або архівні установи для отримання відомостей щодо спірних періодів її роботи.
Відповідачем також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці позивача є недійсними та недостовірними.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно прийнято рішення про незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 15.04.1987 по 21.07.1993.
Підсумовуючи вище зазначене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.06.2024р. №241670073005 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню, а період роботи з 15.04.1987 по 21.07.1993 згідно трудової книжки належить зарахувати до страхового стажу позивача.
Пенсія, так само як і заробітна платня, є за своєю правовою природою взаємопов'язаними та рівнозначними формами соціального забезпечення, які виплачуються пенсіонерам та працівникам. Відмова у призначенні позивачу пенсії порушує його право мирно володіти своїм майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відмова у призначенні пенсії істотно знижує рівень соціального забезпечення та фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених ст. 46 Конституції України, а отже є незаконною, порушує принципи справедливості та рівності громадян перед Законом та зменшує захищеність в умовах постійного зростання цін на товари та послуги.
З урахуванням викладеного, виходячи з положень ст.ст. 9, 245 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.06.2024р. №241670073005 та зобов'язання вказаного пенсійного органу зарахувати спірний період до страхового стажу позивача на підставі записів трудової книжки.
Аналіз пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, свідчить про те, що рішення про призначення пенсії приймає той орган, що визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення пенсії вчиняє саме даний територіальний підрозділ Пенсійного фонду України. Натомість на територіальний підрозділ Пенсійного фонду України за місцем реєстрації (проживання) особи, після прийняття рішення про призначення пенсії та отримання електронної пенсійна справи через засоби програмного забезпечення, покладається обов'язок лише здійснення виплати пенсії.
Отже, враховуючи те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а органом, визначеним для розгляду цього питання за принципом екстериторіальності - є ГУФПУ в Полтавській області, належним способом поновлення порушеного права позивача, окрім зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів, є зобов'язання ГУФПУ в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Водночас, позов в частині зобов'язання пенсійного органу призначити пенсію з 28.08.2024 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивача складає 27 років 6 місяців 14 днів, про що вказано в оскаржуваному рішенні. Додатково до зарахування до страхового стажу підлягає спірний період.
Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу необхідного для призначення пенсії - у суду відсутній розрахунок такого стажу, а повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належить до виключних повноважень органів Пенсійного фонду, відтак суд не може підміняти собою пенсійний орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Питання призначення пенсії без втручання у дискреційні повноваження та виключну компетенцію пенсійного органу, на переконання суду, можливе лише у випадку, якщо після обчислення стажу (в тому числі після зарахування спірних періодів) орган пенсійного фонду не здійснить призначення пенсії при наявності необхідного для цього стажу.
5.ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з мотивів, викладених вище.
6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20грн. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, в силу ч.3 ст.139 КАС України, підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 605,60грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи у Сокирянській державній насіневій інспекції з 15.04.1987 по 21.07.1993 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 19.06.2024.
5. У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,6грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Головне Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області (вул.Гоголя, 34, м.Полтава, 36000 ЄДРПОУ 13967927).
Суддя В.О. Кушнір