про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог
01 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1920/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів “Мілалар» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування постанов, -
Обслуговуючий кооператив автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів “Мілалар» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.12.2024 року №6-2024/02-2-10 у сумі 109 008 гривень;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.04.2025 року №10-2025/02-2-03 у сумі 45 420 гривень.
Ухвалою суду від 19.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито по ній провадження, а також прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду надійшло клопотання від представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.12.2024 року №6-2024/02-2-10. В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що позов поданий до суду із пропущеним строком звернення. Зокрема вказує, що відповідно до статті 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову. Позивач у заяві про поновлення процесуального строку для звернення до суду зазначає, що постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 23.12.2024 №6-2024/02-2-10 отримано 02.01.2025. Тобто позивач звернувся до суду після спливу процесуального строку для звернення з цією позовною заявою. Підставами для поновлення процесуального строку позивач зазначає необізнаність керівника зі спірними правовідносинами. Граничний строк для оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 23.12.2024 №6-2024/02-2-10 сплинув 08.01.2025, однак позивач звернувся до суду 25.04.2025. Посилання позивача на необізнаність керівника зі спірними правовідносинами та обставинами не є об'єктивною підставою для поновлення процесуального строку.
Крім того, звертає увагу суду, що керівник АГК «Мілалар» призначена по посаду 28.05.2024 року, тоді як оскаржувана постанова винесена 23.12.2024. На час винесення оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 більш ніж 7 місяців є посадовою особою АГК «Мілалар», яка здійснює поточне управління юридичною особою та представляє її інтереси у взаємодії з третіми особами, державними органами та ін. Таким чином, компетенція керівника юридичної особи не може вважатися об'єктивною підставою для поновлення процесуального строку. Отримавши оскаржувану постанову позивач мав змогу звернутися до особи, яка має спеціальні знання, однак жодних активних дій не вчинив та доказів до заяви не додав. Також, зауважуємо, що ОСОБА_2 , до призначення на посаду керівника 28.05.2024, була членом АГК «Мілалар», що підтверджується протоколом загальних зборів АГК «Мілалар» від 06.03.2025 (додається). На підставі вищенаведеного, посилання позивача на необізнаність ОСОБА_2 є такими, що не відповідають дійсності. Щодо посилання позивача на рішення Господарського суду Чернівецької області №926/1995/23, слід зазначити наступне. Вказаним рішенням визнано недійсним рішення Х сесії VIII скликання Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №327-10/2021 від 01.08.2021 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_3 щодо надання дозволу на проведення дренажного відведення стічних вод, водогону та каналізаційного колектора» (рішення додано до позовної заяви). Акцентує увагу суду, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є членами АГК «Мілалар». Більш того, ОСОБА_3 був попереднім керівником АГК «Мілалар», згідно протоколу загальних зборів АГК «Мілалар» від 06.03.2025. Враховуючи вищенаведене, ДІАМ категорично не погоджується з твердженнями позивача про необізнаність ОСОБА_2 стосовно спірних правовідносин. В той же час, зміна керівника юридичної особи не є підставою для поновлення процесуального строку. Отже, жодних інших обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій АГК «Мілалар» не наведено, як і не було надано жодного належного доказу існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, звертає увагу суду, що позивач у своїй заяві про поновлення процесуального строку не навів об'єктивних та поважних причин, які перешкоджали б звернутися до суду за захистом порушених прав протягом встановленого законодавством строку, після отримання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 23.12.2024 №6-2024/02-2-10.
Розглянувши вказане клопотання, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав.
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
«…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів..».
Як визначено ч. 4 статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У цій справі, оцінивши доводи сторін стосовно строку звернення до суду з позовом в частині оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.12.2024 року №6-2024/02-2-10, суд вважає, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, відповідно підстави, з яких строк звернення до суду був поновлений, суд не вважає поважними.
При цьому, суд не знайшов інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а тому вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду в частині оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.12.2024 року №6-2024/02-2-10.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі частини 4 статті 123 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 241, 243, 248 КАС України, суд -
1. Позовну заяву Обслуговуючого кооперативу автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів “Мілалар» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування постанов, залишити без розгляду в частині оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.12.2024 року №6-2024/02-2-10.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Анісімов О.В.