01 серпня 2025 року справа № 580/4018/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу у змішаній (паперовій та електронній) формі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Золотоніський відділ ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
14.04.2025 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не здійснення перерахунку та виплати належних ОСОБА_1 виплат аліментів з усіх видів заробітку військовослужбовця ОСОБА_2 на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.09.2020 року у справі №695/1464/20 та постанови Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.02.2023 року у виконавчому провадженні №63336499, із врахуванням додаткової винагороди цього військовослужбовця, передбаченої постановою КМ України від 28.02.2022 року №168, починаючи з дати зарахування ОСОБА_2 до списків військової частини НОМЕР_1 , із врахуванням вже виплачених сум коштів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату належних ОСОБА_1 виплат аліментів з усіх видів заробітку військовослужбовця ОСОБА_2 на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.09.2020 року у справі №695/1464/20 та постанови Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 13.02.2023 у виконавчому провадженні №63336499, із врахуванням додаткової винагороди цього військовослужбовця, передбаченої постановою КМ України від 28.02.2022 №168, починаючи з дати зарахування ОСОБА_2 до списків військової частини НОМЕР_1 , із врахуванням вже виплачених сум коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі №695/1464/20 стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22.06.2020 і до досягнення дитиною повноліттям. 03.09.2020 видано виконавчий лист №695/1464/20, на підставі якого відкрите виконавче провадження про стягнення аліментів. Відповідно до інформації, що міститься в матеріалах виконавчого провадження №63336499, а також документах про надходження коштів на банківський рахунок позивача, що визначений для зарахування аліментів, військовою частиною НОМЕР_1 змінено розмір відрахувань з боржника, а саме здійснено відрахування не у повному обсязі та не з всіх видів доходів ОСОБА_2 , зокрема додаткової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 28.02.2022 року №168. Позивач вважає дії відповідача щодо відрахування аліментів у розмірі 1/4 грошового забезпечення, в тому числі з додаткової винагороди, такими, що порушують права позивача і суперечать чинному законодавству, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач своїм процесуальним правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався. Відповідно до ч. 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про шлюб від 24.10.2014 року серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстраційної актів цивільного стану по місту Золотоноші реєстраційної служби Золотоніського міськрайонного управління юстиці Черкаській області, між ОСОБА_1 та військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі, в позивача та ОСОБА_2 народилась спільна донька - ОСОБА_3 (свідоцтво про народження від 13.11.2015 Серія НОМЕР_4 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Золотоноша Золотоніського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області)
13.08.2020 року рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області справі №695/4000/19 між позивачем та ОСОБА_2 розірвано шлюб.
01.09.2020 рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі №695/1464/20 стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти н утримання спільної дитини ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини всіх виді заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 22.06.2020 і до досягнення дитиною повноліття.
19.10.2020 постановою Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юсти (м.Київ), на підставі виконавчого листа від 03.09.2020 року №695/1464/20, виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області у зазначеній справі, відкрите виконавче провадження №63336499.
Відповідно до інформації, що міститься у виконавчому провадженні №63336499 ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
13.02.2023 року постановою Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиці (м. Київ) в межах виконавчого провадження №63336499 винесено постанову пре звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_2 , які останній отримує у військовій частині НОМЕР_1 , а саме у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01.12.2022 року до досягнення дитиною повноліття.
Вказаною постановою від 13.02.2023 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснювати відрахування із всіх доходів боржника на користь стягувача та заборонено відповідальній особі за утримання коштів з боржника самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахувань.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.03.2024 року №247, витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 27.12.2024 №20241227-3305, військовослужбовець ОСОБА_2 зник безвісті 08.03.2024.
Відповідно до інформації, що міститься в матеріалах виконавчого провадження №63336499, а також документах про надходження коштів на банківський рахунок позивача, що визначений для зарахування аліментів, військовою частиною НОМЕР_1 змінено розмір відрахувань з боржника, а саме здійснено відрахування не у повному обсязі та не з всіх видів доходів ОСОБА_2 , зокрема додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168.
21.02.2025 року позивачем до військової частини НОМЕР_1 направлено заяву про здійснення перерахунку та виплату належних ОСОБА_1 виплат аліментів з усіх видів заробітку військовослужбовця ОСОБА_2 на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.09.2020 року у справі №695/1464/20 та постанови Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 13.02.2023 у виконавчому провадженні №63336499, із врахуванням додаткової винагороди цього військовослужбовця, передбаченої постановою КМ України від 28.02.2022 року №168, із врахуванням вже виплачених сум коштів.
24.02.2025 вказану заяву від 21.02.2025 відповідачем отримано, однак відповіді не надано.
Позивач вважає дії відповідача щодо стягнення аліментів без врахування додаткової винагороди протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Згідно із положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзацом 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до ст.12 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У ст.2 Закону №2011-XII акцентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) згідно зі ст.19 Закону №2011-XII можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст.23 Закону №2011-XII, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, суд врахував, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), редакція якої неодноразово змінювалася.
Пунктом 1 вказаної Постанови установлено на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Відповідно до статті 81 Сімейного кодексу України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України, деяким іншим особам визначається відповідно до Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Відповідно до пункту 2 Розділу І Наказу №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Так, щомісячні основні та додаткові види виплачуються в поточному місяці за минулий. Одноразові додаткові види в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 (застосовуються з 01.02.2023) внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, від 07.06.2018 №260 додаткова винагорода визначена Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 належить до одноразових видів грошового забезпечення.
Так, згідно абзацу шістнадцятого пункту 2 розділу I Порядку №260 (із змінами, зареєстрованими в Міністерстві України 30 січня 2023 року), встановлено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Отже суд звертає увагу, що до 01.02.2023 вказана допомога, жодним нормативним актом не відносилась до одноразових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №146 від 26 лютого 1993 року (далі - Перелік), передбачено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.
Також, відповідно до п. 8 Переліку у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 №122, з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що додаткова винагорода визначена Постановою №168 є грошовим забезпеченням, що не має постійного характеру.
Пунктом 1 Переліку чітко визначено, що аліменти справляються з додаткової винагороди за основним місцем роботи, яка в свою чергу входить в структуру грошового забезпечення поліцейських.
Таким чином, з аналізу вказаних норм випливає, що аліменти мають стягуватися в частці від усіх видів доходу боржника.
Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1264 лише підтверджено необхідність стягнення аліментів з урахуванням додаткової винагороди.
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», на яку міститься посилання в статті 81 Сімейного кодексу України , також передбачає пункт 1, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.
Також, 16.11.2022 до пункту 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ від 26 лютого 1993 року №146 були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1263, яка набула чинності 16.11.2022, а саме доповнено фразою після слів «З усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану».
Таким чином, починаючи з 16.11.2022, додаткова винагорода на період дії військового стану була включена до видів грошового забезпечення, з яких може проводитися утримання аліментів.
Суд зауважує, що раніше законодавство просто не містило норми про отримання додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану. Тому з урахуванням змін у законодавстві, законодавець лише узгодив між собою всі нормативно-правові акти.
Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.
Зазначений правовий висновок висловлено Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц.
Отже додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментам відповідно до Постанови №168 від 28.02.2022 до та після 16.11.2022 не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мали постійний характер та відносились до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.
Подібна правова позиція викладена в судових рішеннях Верховного Суду від 28.02.2024 справа №209/3260/13-ц, ухвалі від 07.02.2024 справа №331/4185/19.
Поряд з цим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, питання про зміну розміру аліментів може бути розглянуто судом, який ухвалив рішення про їх стягнення, у порядку, визначеному Сімейним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.
Враховуючи, що позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати належних ОСОБА_1 виплату аліментів з усіх видів заробітку військовослужбовця ОСОБА_2 на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.09.2020 року у справі №695/1464/20 та постанови Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.02.2023 у виконавчому провадженні №63336499, із врахуванням додаткової винагороди цього військовослужбовця, передбаченої постановою КМ України від 28.02.2022 року №168, починаючи з дати зарахування ОСОБА_2 до списків військової частини НОМЕР_1 , із врахуванням вже виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату належних ОСОБА_1 виплату аліментів з усіх видів заробітку військовослужбовця ОСОБА_2 на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.09.2020 року у справі №695/1464/20 та постанови Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 13.02.2023 у виконавчому провадженні №63336499, із врахуванням додаткової винагороди цього військовослужбовця, передбаченої постановою КМ України від 28.02.2022 №168, починаючи з дати зарахування ОСОБА_2 до списків військової частини НОМЕР_1 , із врахуванням вже виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення складене та підписане 01.08.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО