Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6912/25
Номер провадження 1-кс/711/1698/25
29 липня 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисників - адвоката ОСОБА_5 ,
адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси в режимі відеоконференції, клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12021250000000778 від 15.07.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України, про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів Черкаської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України, -
Старший слідчий СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування тобто до 28.08.2025, з утримуванням в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».
Клопотання обґрунтовує тим, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12021250000000778 від 15.07.2021 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 на підставі протоколу Загальних Зборів Учасників ТОВ «КУПАВА ГРУП» № 25/10/2018 від 25.10.2018 та наказу ТОВ «КУПАВА ГРУП» № 406-К від 25.10.2018 призначений на посаду директора ТОВ «КУПАВА ГРУП» (код ЄДРПОУ 39694893).
Відповідно до посадової інструкції директора підприємства, яка затверджена директором ТОВ «КУПАВА ГРУП» 09.04.2015, та з якою 26.10.2018 було ознайомлено ОСОБА_4 , встановлено, що директор підприємства уповноважений відкривати рахунки в банківських установах та розпоряджатися майном підприємства з дотриманням вимог, визначених законодавством Статутом підприємства, іншими нормативно-правовими актами
Згідно п.7.1.1. Статуту ТОВ «КУПАВА ГРУП», затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 2 від 02.04.2018 (далі - Статут), директор в межах своєї компетенції представляє без довіреності Товариство у відносинах зі всіма без виключення державними органами, товариствами, установами, організаціями всіх форм власності з фізичними особами, укладає та підписує від імені Товариства господарські та інші договори (контракти), видає доручення, відкриває рахунки в банках, виступає розпорядником його коштів та майна з урахуванням обмежень, встановлених цим статутом, організовує діловодство Товариства, приймає на роботу та звільняє з неї працівників Товариства.
Пунктом 7.14 Статуту передбачено, що директор несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, звітності, своєчасність та повноту сплати податків та заробітної плати найманим працівникам, зберігання документів Товариства, печатки та штампів.
Згідно зі Статутом ТОВ «КУПАВА ГРУП», який затверджений рішенням учасників №05/07/2019 від 05.07.2019, директор товариства відкриває та закриває рахунки в банках та інших фінансових установах, має право розпоряджатись зазначеними рахунками, виконувати буді-які операції за такими рахунками і підписувати банківські, розрахункові та інші фінансові документи, визначає функціональні обов'язки працівників товариства та контролює дотримання штатно-фінансової дисципліни.
Отже, ОСОБА_4 , як директор ТОВ «КУПАВА ГРУП», в силу наданих йому повноважень здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто був службовою особою в розумінні ч.3 ст.18 КК України та п.1 примітки до ст.364 КК України.
Так, ОСОБА_8 відповідно до наказу №3-к від 01.04.2015 було прийнято на посаду головного бухгалтера ТОВ «КУПАВА ГРУП». Відповідно до посадової інструкції на останню покладалися обов'язки з організації роботи бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання документів, здійснення заходів щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства, за погодженням з власником (керівником) підприємства забезпечення перерахування податків та зборів, проведення розрахунків з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань.
Так, ОСОБА_9 на підставі наказу № 4-к від 01.04.2015 було прийнято на посаду заступника головного бухгалтера ТОВ «КУПАВА ГРУП».
Відповідно до посадової інструкції заступника головного бухгалтера затвердженої директором ТОВ «КУПАВА ГРУП» від 01.04.2015 на останню покладалися обов'язки зі здійснення контролю за роботою з ведення бухгалтерського обліку зобов'язань і господарських операцій (реалізація послуг, розрахунків з постачальниками та замовниками за надані послуги, рух грошових коштів на валютних і гривневих рахунках), оперативного обліку надходжень і платежів грошових коштів, здійснення обов'язкового продажу частини валютної виручки, розміщення вільних грошових коштів на банківських депозитних внесках, складання щомісячних оперативних даних про рух грошових коштів за транзитним і поточними рахунками підприємства, участі у розробці та здійсненні заходів, спрямованих на дотримання фінансової дисципліни та раціонального використання ресурсів.
ОСОБА_4 , в період часу з 25.10.2018 по 07.04.2020, будучи директором ТОВ «КУПАВА ГРУП» та відповідно розпорядником майна та коштів товариства, діючи разом та за попередньою змовою з головним бухгалтером ТОВ «КУПАВА ГРУП» - ОСОБА_8 та заступником головного бухгалтера - ОСОБА_9 вчинили розтрату та привласнення коштів товариства на суму 5 761 000 гривень за наступних обставин.
Так ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в порушення ст.208 ЦК України, достовірно знаючи, що жодних договорів з ФОП ОСОБА_10 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) укладено не було, у період часу з 07.11.2018 по 13.01.2020, надав вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_8 та заступнику головного бухгалтера ОСОБА_9 здійснити перерахування коштів з рахунку підприємства відкритому у Акціонерному банку «Південий» UA753282090000026004010037136 на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_10 р/р НОМЕР_2 відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль» за призначенням платежу «за будівельні матеріали згідно договору № ДГ-0111 від 01.11.2018». ОСОБА_8 , маючи електронний ключ до банківського рахунку підприємства, відкритий на директора ТОВ «КУПАВА ГРУП», достовірно знаючи, що ФОП ОСОБА_10 договорів з товариством не укладав та відповідно жодних товарно-матеріальних цінностей до товариства не поставляв, в період часу з 07.11.2018 по 13.01.2020, здійснили ряд безпідставних перерахувань з рахунку товариства на рахунок ФОП ОСОБА_10 , за допомогою ключа до рахунку та банківської системи клієнт-банк, котра була установлена на їх робочому ноутбуці.
Таким чином ОСОБА_4 своїми умисними діями, шляхом зловживання службовим становищем, діючи разом та за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_8 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_9 здійснили розтрату грошових коштів товариства на суму 2 870 000 гривень.
Також ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в порушення ст. 208 ЦК України, достовірно знаючи, що жодних договорів з ФОП ОСОБА_12 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) укладено не було, у період часу з 29.11.2018 по 14.12.2018, надав вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснювати перерахування коштів з рахунку підприємства у Акціонерному банку «Південий» № НОМЕР_4 на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_12 р/р НОМЕР_5 в АО «Райффайзен Банк Аваль» за призначенням платежу «за металоконструкції згідно Договору № 26/11 від 26.11.2018 без ПДВ». ОСОБА_8 та ОСОБА_9 маючи електронний ключ до банківського рахунку підприємства, відкритий на директора ТОВ «КУПАВА ГРУП», достовірно знаючи, що від ФОП ОСОБА_12 до ТОВ «КУПАВА ГРУП» товарно-матеріальні цінності не надходили, здійснили ряд безпідставних перерахувань з рахунку товариства на рахунок ФОП ОСОБА_12 , за допомогою ключа до рахунку та банківської системи клієнт-банк, котра була установлена на їх робочому ноутбуці.
Таким чином ОСОБА_4 своїми умисними діями, шляхом зловживання службовим становищем, діючи разом та за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_8 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_9 здійснили розтрату грошових коштів товариства на суму 820 000 гривень.
Крім того ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в порушення ст.208 ЦК України, достовірно знаючи, що жодних договорів з ФОП ОСОБА_13 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) укладено не було, у період часу з 21.12.2018 по 10.12.2019, більш точний час та місце в ході досудового розслідування не встановлено, надав вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснити перерахування коштів з рахунку підприємства у Акціонерному банку «Південий» № НОМЕР_4 на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_13 р/ НОМЕР_7 відритий в АТ «Альфа Банк» за призначенням платежу «координації виробничої діяльності зг. договору № 01/12/2018 від 01.12.2018». ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , маючи електронний ключ до банківського рахунку підприємства, відкритий на директора ТОВ «КУПАВА ГРУП» достовірно знаючи, що ФОП ОСОБА_13 жодних послуг товариству не надавала, здійснили ряд безпідставних перерахувань з рахунку товариства на рахунок ФОП ОСОБА_13 , за допомогою ключа до рахунку та банківської системи клієнт-банк, котра була установлена на їх робочому ноутбуці.
Таким чином ОСОБА_4 своїми умисними діями, шляхом зловживання службовим становищем, діючи разом та за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_8 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_9 здійснили розтрату грошових коштів товариства на суму 1 300 000,0 гривень.
Крім того, ОСОБА_4 , умисно, з метою розтрати коштів товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в порушення вимог наказу Держкомстату України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», відповідно до якого облік відпрацьованого часу ведеться в табелі обліку робочого часу, який є підставою для нарахування заробітної плати, в період часу з жовтня 2018 по серпень 2020, надав вказівку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які мали електронний ключ до банківського рахунку підприємства, відкритий на директора ТОВ «КУПАВА ГРУП» за відсутності будь-яких підтверджуючих первинних документів, здійснити ряд операцій з перерахування коштів за допомогою системи клієнт-банк з рахунку підприємства відкритому у Акціонерному банку «Південий» №UA753282090000026004010037136 на картковий рахунок заступника головного бухгалтера ОСОБА_9 № НОМЕР_8 відкритий у Акціонерному банку «Південий», на що останні здійснили ряд операцій з перерахування коштів за призначенням платежу заробітна плата, на суму 120 000 гривень, за допомогою ключа до рахунку та банківської системи клієнт-банк, котра була установлена на їх робочому ноутбуці.
Таким чином ОСОБА_4 своїми умисними діями, шляхом зловживання службовим становищем, діючи разом та за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_8 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_9 здійснили розтрату грошових коштів товариства на суму 120 000 гривень.
Крім того, ОСОБА_4 , з метою розтрати коштів товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в порушення вимог наказу Держкомстату України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», відповідно до якого облік відпрацьованого часу ведеться в табелі обліку робочого часу, який є підставою для нарахування заробітної плати та відпускних, в період часу з жовтня 2018 по серпень 2020 за відсутності будь-яких підтверджуючих первинних документів, надав дозвіл ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснити ряд операцій з перерахування коштів з рахунку підприємства відкритому у Акціонерному банку «Південий» № UA753282090000026004010037136 на картковий рахунок ОСОБА_8 № НОМЕР_9 відкритий у Акціонерному банку «Південий» за призначенням платежу заробітна плата. Останні маючи електронний ключ до банківського рахунку підприємства, відкритий на директора ТОВ «КУПАВА ГРУП», за допомогою ключа до рахунку та системи клієнт-банк котра була установлена на їх робочому ноутбуці здійснили операції з перерахування коштів на суму 361 000 гривень.
Крім того, ОСОБА_8 діючи зі згоди ОСОБА_4 та з відома ОСОБА_9 здійснила безпідставне перерахування коштів на власний рахунок з транзитного рахунку № НОМЕР_10 за реквізитами від 01.04.2020 призначення платежу заробітна плата за лютий 2018 в сумі - 10 000 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 , своїми умисними діями, шляхом зловживання службовим становищем, діючи разом та за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_8 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_9 , розтратив кошти ТОВ «КУПАВА ГРУП» на загальну суму 5 471 000 гривень, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи №625/800-821/21-23 та у 5 205 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлений на 2020 рік, чим спричинив матеріальну шкоду охоронюваним інтересам Товариства на вищевказану суму.
Крім того, ОСОБА_4 , в період часу з 25.10.2018 по 31.08.2020, будучи директором ТОВ «КУПАВА ГРУП» зловживаючи своїм службовим становищем діючи разом та за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_8 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_9 , вчинив привласнення коштів товариства на суму 290 000 гривень за наступних обставин.
Відповідно до посадового окладу затвердженого в штатному розкладі ТОВ «КУПАВА ГРУП» та пропорційно відпрацьованому часу, що зафіксовано в табелі обліку робочого часу ОСОБА_4 за період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року було нараховано заробітної плати на суму 288 160,35 гривень, з якої утримано податків та зборів на суму 56 528,22 гривень та утримано за придбаний в розстрочку товар на суму 3 875 гривень.
Також ОСОБА_4 , умисно, з метою привласнення коштів очолюваного ним підприємства, в порушення вимог наказу Держкомстату України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», відповідно до якого облік відпрацьованого часу ведеться в табелі обліку робочого часу, який є підставою для нарахування заробітної плати, в період часу з 27.12.2018 по 07.04.2020, надав вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яка має електронний ключ до банківського рахунку підприємства, відкритий на директора ТОВ «КУПАВА ГРУП» за відсутності будь-яких підтверджуючих первинних документів, здійснити ряд операцій з перерахування коштів з рахунку підприємства відкритому у Акціонерному банку «Південий» UA753282090000026004010037136 на власний картковий рахунок № НОМЕР_11 відкритий у Акціонерному банку «Південий» за призначенням платежу заробітна плата, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 , за допомогою ключа до рахунку та системи клієнт-банк котра була установлена на їх робочому ноутбуці здійснили операції з перерахування коштів на загальну суму 290 000 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи разом та за попередньою змовою з ОСОБА_8 привласнив кошти ТОВ «КУПАВА ГРУП» у сумі 290 000 гривень, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи №625/800-821/21-23 та у 275 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлений на 2020 рік, чим спричинив матеріальну шкоду Товариству на вищевказану суму.
18.06.2021 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Канів, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України, шляхом вручення письмового повідомлення про підозру його сестрі - ОСОБА_14 .
13.07.2021 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Канів, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України, шляхом вручення письмового повідомлення про підозру його сестрі - ОСОБА_14 .
В матеріалах даного кримінального провадження достатньо доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, причетність до яких підтверджується наступними доказами:
- наказом № 406-К від 25.10.2018, на підставі якого ОСОБА_4 призначено на посаду директора ТОВ «КУПАВА ГРУП»;
- показами свідка ОСОБА_10 , який повідомив, що являється фізичною особою підприємцем та жодних фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КУПАВА ГРУП» не мав і жодних товарів даному товариству не постачав;
- показами свідка ОСОБА_13 , яка повідомила, що на прохання ОСОБА_8 зареєструвалась фізичною особою підприємцем та відкрила відповідний банківський рахунок. В подальшому ОСОБА_13 всі документи в тому числі банківську картку передала ОСОБА_8 .. Жодних взаємовідносин ОСОБА_13 з ТОВ «КУПАВА ГРУП » не пала;
- показами свідка ОСОБА_15 , який повідомив, що являється генеральним директором ТОВ «КУПАВА ГРУП» в 2018 році на посаду директора вказаного товариства було призначено ОСОБА_4 . Ключ клієнт-банк до рахунків ТОВ «КУПАВА ГРУП» мав лише ОСОБА_4 ;
- висновком судової економічної експертизи №625/800-821/21-23 від 14.06.2021, якою підтверджено суми коштів які перераховані ТОВ «КУПАВА-ГРУП» без документального підтвердження;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи зібрані докази на даному етапі досудового розслідування, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який відповідно до ч.5 ст.191 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
15.07.2021 постановою прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури з матеріалів кримінального провадження №12021250000000337 від 23.03.2021 виділено матеріали досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021250000000778.
16.07.2021 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Канів, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 оголошено в розшук.
16.07.2021 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021250000000778 - зупинено.
31.05.2022 ОСОБА_4 оголошений у міжнародний розшук.
01.06.2022 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.02.2025 затримано компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина та у подальшому прийнято рішення про видачу (екстрадицію) до України останнього, для притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України.
Крім цього, з метою врегулювання окремих проблемних питань реалізації виконання зобов'язань під час видачі (екстрадиції) в Україну підозрюваних, обвинувачених та засуджених прийнято Закон України від 21.11.2023 № 3480-ІХ, яким запроваджено зміни правил тримання осіб, виданих в Україну.
Міністерству юстиції України надано повноваження затверджувати переліки установ попереднього ув'язнення, виправних чи виховних колоній, у яких триматимуться під вартою та відбуватимуть кримінальне покарання у виді позбавлення волі особи, які були передані в Україну за процедурою видачі (екстрадиції) для притягнення до відповідальності або виконання вироку, а також для відбування покарання.
Так, уповноваженим органом для попереднього утримання визначено державну установу «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» місце утримання під вартою виданого підозрюваного ОСОБА_4
28.07.2025 відбулася процедура екстрадиції в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Корчова-Краківець» Львівської області.
28.07.2025 ОСОБА_4 затримано у порядку ст.191 КПК України слідчим слідчого управління ГУНП в Черкаській області та поміщено до ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».
Слідчий вважає, що з урахуванням наведеного, з метою досягнення дієвості кримінального провадження слід застосовати обраний до підозрюваного захід забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 згідно ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкодити кримінальному провадженню іншим способом; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Підставою для застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 згідно ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому звернутися з клопотанням до слідчого судді про застосування запобіжного заходу, у зв'язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені злочину, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний з високим рівнем можливості може здійснити дії, передбачені п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 після скоєння злочину виїхав за кордон, та тривалий час переховувався від органів досудового розслідування, а саме до моменту його затримання компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина та прийняття рішення про видачу (екстрадицію) до України останнього, для притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України.
Крім того даний ризик обґрунтовується тим, що тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбачає покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна та невідворотність вказаного покарання можуть спонукати підозрюваного до виїзду до будь - якої країни, чи тимчасово окупованих територій України.
За таких обставин, усвідомлюючи тяжкість покарання ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, у тому числі, може спробувати покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відтак, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також одним з ризиків втечі є військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
3) незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину, у яких останній підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тобто, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом;
При встановленні наявності цього ризику, необхідно враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого/свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Ризик впливу на свідків також обумовлюється можливим використанням ОСОБА_4 знайомств, зав'язків, обізнаності про осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Оскільки потерпілі та свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Даний ризик обґрунтовується тим, що без належного контролю за його поведінкою може не з'являтися на виклики для проведення слідчих та процесуальних дій слідчим, прокурором, слідчим суддею.
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно виходити із встановлених вище ризиків впливу ОСОБА_4 на свідків, що може бути вчинений шляхом примушування їх до відмови від давання показань, а також до давання завідомо неправдивих показань шляхом вмовлянь, описаний вище вплив містить ознаки самостійного кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України. (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
З огляду на вказане, застосування до ОСОБА_4 інших, більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з позбавленням волі не зможе запобігти зазначеним ризикам.
На думку органу досудового розслідування інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , підтримав подане клопотання та додав, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру шляхом вручення письмового повідомлення про підозру його сестрі. Із 2021 року на територію України він не з'являвся, був затриманий компетентними органами Федеративної республіки Німеччини, тому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування тобто до 28.08.2025, з утримуванням в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», так як держава взяла на себе зобов'язання в цій частині та не визначати заставу.
Адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи та додала, що підозрюваний виїхав у вересні 2020 року до своєї родини, ще до порушення кримінального провадження. Заперечує щодо задоволення клопотання. Вважає, що відсутні ризики взагалі. ОСОБА_4 надав пояснення щодо співпраці із органами досудового розслідування, вона, як адвокат перебуває на зв'язку з ним ніхто її не шукав та не запитував про нього, була можливість вручити будь-які документи через неї.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечує щодо задоволення клопотання, вважає. що можливо обрати інший вид, не пов'язаний із утриманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників та додав, що 05.09.2020 виїхав до родини за межі території України. Із сестрою спілкувався, знає що до нього приходили, писав через адвоката письмові пояснення. Не міг приїхати, так як оголошено воєнний стан.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, заперечення сторони захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Положення статті 2 КПК України, передбачають, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
У судовому засіданні встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України.
Таким чином, на даний час ОСОБА_4 , крім іншого, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
18.06.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України, шляхом вручення письмового повідомлення про підозру його сестрі - ОСОБА_14 .
13.07.2021 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України, шляхом вручення письмового повідомлення про підозру його сестрі - ОСОБА_14 .
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які додані до матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4 , 5 ст.190 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" №35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
15.07.2021 постановою прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури з матеріалів кримінального провадження №12021250000000337 від 23.03.2021 виділено матеріали досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_4 та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021250000000778.
16.07.2021 ОСОБА_4 оголошено в розшук.
16.07.2021 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021250000000778 - зупинено.
31.05.2022 ОСОБА_4 оголошений у міжнародний розшук.
01.06.2022 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/2257/22) відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
06.02.2025 ОСОБА_4 затримано компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина та у подальшому прийнято рішення про видачу (екстрадицію) до України останнього, для притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України.
28.07.2025 відбулася процедура екстрадиції в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Корчова-Краківець» Львівської області.
28.07.2025 ОСОБА_4 затримано у порядку ст.191 КПК України слідчим слідчого управління ГУНП в Черкаській області та поміщено до ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».
Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому в провину злочинів, санкція одного з яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 05 до 12 років з конфіскацією майна.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Додатковим аргументом також може бути те, що ОСОБА_4 після скоєння злочину виїхав за кордон, та тривалий час переховувався від органів досудового розслідування, а саме до моменту його затримання компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина та прийняття рішення про видачу (екстрадицію) до України останнього, для притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України.
Слідчий суддя вважає цілком обґрунтованим доводи слідчого та прокурора щодо наявності ризиків передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості незаконно впливати на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні, оскільки останній зацікавлений у зміні ними своїх показань. У зв'язку з цим для ухилення від кримінальної відповідальності він може впливати на свідків та потерпілих шляхом умовлянь, залякувань, погроз, примусу, з метою зміни останніми їх показань на його користь. Таким чином він матиме можливість уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, слідчий суддя вважає цілком обґрунтованим доводи слідчого та прокурора щодо наявності ризиків передбачених ч.4 п.1 ст.177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик обґрунтовується тим, що без належного контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_4 , останній може не з'являтися на виклики для проведення слідчих та процесуальних дій слідчим, прокурором, слідчим суддею.
Також, слід звернути увагу на доводи органу досудового розслідування щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), слід виходити із встановлених вище ризиків впливу ОСОБА_4 на свідків, що може бути вчинений шляхом примушування їх до відмови від давання показань, а також до давання завідомо неправдивих показань шляхом вмовлянь. Описаний вище вплив містить ознаки самостійного кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України.
Слідчий суддя також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність зазначених стороною захисту обставин, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення взагалі.
Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, особу підозрюваного, вік, стан здоров'я, сімейний стан.
В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання, порука чи домашній арешт в силу зазначених ризиків.
Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування. Дане кримінальне провадження викликає важливий суспільний інтерес.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Аргументовано взято до уваги, що ОСОБА_4 цілком усвідомлював та володів інформацією з приводу його розшуку, так як підтвердив, що спілкується із сестрою, наявні соціальні зв'язки із родиною, не приїздив через оголошення воєнного стану, що було з'ясовано в судовому засіданні, тому наявна підстава стверджувати недобросовісну поведінку останнього та підтвердження ризиків на які посилається сторона обвинувачення.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Законодавець застосував поняття «достатності підстав» вважати слідчому судді, щоб належно відреагувати для унеможливлення настання наслідків від встановлених ризиків.
Наявність групи ризиків знаходять своє підтвердження, при яких встановлена недостатність іншого такого запобіжного заходу крім тримання під вартою, при цьому аргументованим елементом є наявність кримінального провадження та усвідомлення принципу невідворотності покарання у разі визнання винним за двома кримінальними провадженнями.
Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.
Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. До вказаної необхідності приходжу через аргументовані доводи сторони захисту щодо особи підозрюваного, разом з тим звертаю увагу на наявність шкоди, яка встановлена досудовим розслідуванням, а тому варто застосувати заставу, як альтернативний запобіжний захід. При цьому враховані доводи сторони захисту щодо особи ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст.183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.
При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2024 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3028 грн.
За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме те що підозрюваний раніше не судимий, одружений, має на утриманні дитину, та встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 визначити заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов'язки, передбачені в ст.194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.
Приймаючи рішення в частині розміру застави звертаю увагу, що ОСОБА_4 на даний час підозрюється в тому, що здійснив заволодіння також групою осіб, що вказує, на наявність вини інших осіб (за версією досудового розслідування причетність ще двох осіб) для настання шкоди у встановленому на даний час розмірі.
При застосуванні запобіжного заходу звертаю увагу на зобов'язання держави при виконанні екстрадиції та розшуку останнього, що має бути дотримано органом досудового розслідування у повній мірі при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».
При розгляді клопотання надана оцінка всім доводам сторін кримінального провадження, тому слідчий суддя приходить до вказаного рішення відповідно до зазначеної вище мотивації.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України,-
Клопотання старшого слідчого в СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12021250000000778 від 15.07.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.191 КК України про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.08.2025, включно з утриманням в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 , з-під варта.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA888201720355269002000003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12021250000000778 від 15.07.2021.
У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати вчасно за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не відлучатися із м. Канів Черкаської області, без дозволу слідчого чи прокурора, слідчого судді, суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) із свідками у даному кримінальному провадженні, доведених до відома органом досудового розслідування.
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Строк дії ухвали в частині застосування тримання під вартою визначити до 28 серпня 2025 року, включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захисникам, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» для виконання.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення копії.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 31.07.2025.
Слідчий суддя: ОСОБА_1