Дата документу 31.07.2025Справа № 554/10586/25
Провадження № 2-о/554/278/2025
31 липня 2025 року м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі :
головуючого судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судових засідань - Кашуби В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
встановив:
До Шевченківського районного суду м.Полтави із заявою звернулася ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначала, що 16 листопада 2002 року між заявницею ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) та заінтересованою особою ОСОБА_2 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції у Харківській області, було зареєстровано шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис № 109 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 мають спільних дітей, а саме: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ 02.09.2024 року, заявниця ОСОБА_1 разом з дітьми встала на облік внутрішньо перемішеної особи заз адресою АДРЕСА_2 .
Під час спільного проживання з ОСОБА_2 , останній постійно підіймав руку на ОСОБА_7 та наносив їй серозні тілесні побої у вигляді зламаного носу та безліч забоїв м'яких тканин, висловлювався нецензурною лайкою, внаслідок чого вона була змушена з'їхати у інше житло, де більше десятків разів викликала поліцію, що фіксувала вказані обставини. Втім ОСОБА_2 все рівно не залишає ОСОБА_1 у спокої: весь час приїжджав до нового місця проживання. переслідує її, телефонує та неодноразові побиття з боку ОСОБА_2 та домашнє насильство стали підставою розриву їхніх відносин та подачі позовної заяви про розірвання шлюбу, судовий розгляд призначений на 25.07.2025 року.
05.07.2025 року в котрий раз ОСОБА_2 приїхавши до мешкання заявниці ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме залякувати та насильно утримувати в квартирі разом з двома доньками, і лише після того,як працівники поліції повідомили, що будуть виламувати двері, дозволив заявниці відкрити їх. В той день відносно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №586954 строком до 19-45 год.15.07.2025 року., а саме: зобов'язання залишити місце проживання (перебування)постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування)постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. ОСОБА_2 заявниці ОСОБА_1 фізичною зв'язку з тим, що погрожує розправою остання була змушена знову переїхати в інше місце проживання разом з двома старшими доньками, змінити телефони та номери телефонів, але ОСОБА_2 продовжує її розшукувати, шляхом подання заяви про їх розшук та постійні дзвоники адвокату заявниці.
Окрім того, 11.06.2025 року заявниця ОСОБА_1 була змушена звернутися до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області з заявою з приводу того, що ОСОБА_2 , обманним шляхом вивіз ОСОБА_1 , разом з донькою до лісосмуги та погрожуючи зброєю вимагав віддати автомобіль, якій був в користуванні остатньої, і після отримання необхідної для нього інформації спричинив їй тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, ударом у скроню. Відомості про вказане кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025175420000303 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та винесено Постанову про визнання ОСОБА_1 потерпілою.
Також, у цей же день ОСОБА_2 відібрав у ОСОБА_1 автомобіль марки Lexus RX разом з ключами та свідоцтвом про реєстрацію автотранспорту, який був зареєстрований за ОСОБА_1 та яким на постійній основі користувалася остання разом зі своїми дітьми.
Ухвалою судді від 29 липня 2025 року було відкрито провадження у даній справі.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, направивши заяву про розгляд без участі.
Представник заявника ОСОБА_8 в судове засідання не з"явилася, направивши заяву про розгляд без учвасті.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, направивши заяву про розгляд без участі.
Суд, дослідивши, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Судом установлено, що 16 листопада 2002 року між заявницею ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) та заінтересованою особою ОСОБА_2 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції у Харківській області, було зареєстровано шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис № 109 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 мають спільних дітей, а саме: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ 02.09.2024 року, заявниця ОСОБА_1 разом з дітьми встала на облік внутрішньо перемішеної особи заз адресою АДРЕСА_2 .
05.07.2025 року в котрий раз ОСОБА_2 приїхавши до мешкання заявниці ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме залякувати та насильно утримувати в квартирі разом з двома доньками, і лише після того,як працівники поліції повідомили, що будуть виламувати двері, дозволив заявниці відкрити їх. В той день відносно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №586954 строком до 19-45 год.15.07.2025 року., а саме: зобов'язання залишити місце проживання (перебування)постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування)постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. ОСОБА_2 заявниці ОСОБА_1 фізичною зв'язку з тим, що погрожує розправою остання була змушена знову переїхати в інше місце проживання разом з двома старшими доньками, змінити телефони та номери телефонів, але ОСОБА_2 продовжує її розшукувати, шляхом подання заяви про їх розшук та постійні дзвоники адвокату заявниці.
Окрім того, 11.06.2025 року заявниця ОСОБА_1 була змушена звернутися до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області з заявою з приводу того, що ОСОБА_2 , обманним шляхом вивіз ОСОБА_1 , разом з донькою до лісосмуги та погрожуючи зброєю вимагав віддати автомобіль, якій був в користуванні остатньої, і після отримання необхідної для нього інформації спричинив їй тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, ударом у скроню. Відомості про вказане кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025175420000303 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та винесено Постанову про визнання ОСОБА_1 потерпілою.
До Шевченківського районного суду міста Полтави надійшли письмові пояснення ОСОБА_2
ОСОБА_2 зазначає про те, що по суті вказана заява подана з метою - аби Нововодолазький районний суд Харківської області швидше розглянув справу про розірвання шлюбу (справа №631/632/25), ініціатором якої є ОСОБА_1 .
Заперечує проти розірвання шлюбу та у подальшому буде ініціювати перед судом питання про надання строку на примирення між сторонами.
Зазначає, що ОСОБА_2 перебуває у шлюбних відносинах зі своєю дружиною з 2002 року.
Мають трьох спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Доньки проживають разом з дружиною, а син проживає разом з відповідачем.
Зазначав, що дійсно приїзджає до місця проживання своєї дружини, адже з нею проживають спільні доньки, з якими він хоче спілкуватись та брати участь у їх житті. Зазначає про те, що до місця проживання дружини та доньок приїжджає виключно за їх дозволом або за їх запрошенням.
У матеріалах справи мається відповідь ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_9 про те, що сама позивачка вказала , що не проживає з ОСОБА_2 та не спілкується , а також додала, що ОСОБА_2 проживає на данний час у Харківський області, с.Нова Водолага.
З приводу обставин, які нібито відбувались 11.06.2025 року, коли ОСОБА_2 нібито вивіз дружину та доньку до лісосмуги, зазначав про те, що 10.06.2025 року дружина зателефонувала і сказала, що вона потрапила у ДТП, в результаті якої пошкодила бампер автомобіля , та скаржилась, що вдарилась головою, і попросила допомоги, аби відігнати автомобіль до станції технічного обслуговування. ОСОБА_1 віддала самостійно ключі від автомобіля, аби ОСОБА_2 допоміг їй вирішити питання з ремонтними роботами по автомобілю. Зазначає, що ніколи не відвозив її та доньку до лісосмуги та не залякував їх. Про підстави отримання дружиною тілесних ушкоджень жодної інформації невідомо.
Прохав суд звернути увагу, що в Довідці №7550 зазначено, що 10.06.2025 року заявник ОСОБА_1 отримала закриту черепно мозкову травму внаслідок хуліганських дій, що суперечить тим поясненням, які вона надає до суду. Вважає, що ці тілесні ушкодження вона отримала, внаслідок ДТП, в яку потрапила того ж дня. Зазначає, що у витягу з ЄРДР від 11.06.2025 року зазначено, що нібито тілесні ушкодження його дружина отримала за місцем її проживання, проте у заяві поданої до суду заявниця вказує про те, що ці ушкодження вона отримала нібито коли я вивіз її до лісосмуги. Отже, заявниця сама плутається у обставинах, про які повідомляє суд. Повідомляє, що станом на день подання цих заперечень до кримінальної відповідальності за нібито несення його дружині тілесних ушкоджень притягнуто не було. Витяг з ЄРДР у цьому випадку є неналежним доказом у справі, адже не свідчить про вчинення будь-яких протиправних дій щодо заявника, а свідчить та фіксує виключно про факт подання заяви до поліції заявником, що не доводить причетності та винуватості у завданні заявнику тілесних ушкоджень.
Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Як наголошено у пунктах 3, 6, 7, 8 ч. 1ст. 1 цього Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов'язків.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У відповідності до правової позиції постанови Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) зазначено наступне. У п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є визначення поняття «домашнє насильство». До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника (п. 2 ч. 1ст. 24 цього Закону).
У Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 21.11.2018 року справа № 756/2072/18 (у застосуванні обмежувального припису відмовлено) міститься правовий висновок щодо підстав для видачі обмежувального припису: «Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного з батьків у реалізації своїх прав щодо дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають установлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві». Аналогічний висновок зроблено у Постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 336/992/18.
У відповідності до ст.411 ЦПК України правові позиції Верховного Суду є обов'язковими для суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраниму справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наданих суду письмових матеріалів, між дружиною та чоловіком наявний конфлікт та вкрай напружені стосунки. Наразі шлюб не розірваний. Від даного шлюбу заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 мають спільних дітей, а саме: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявник ОСОБА_1 просить у своїй заяві винести обмежувальний припис стосовно обмеження прав ОСОБА_10 , а саме заборонити перебувати у місці її проживання та заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_10 або через інші засоби особисто і через третіх осіб. Проте за вказаною адресою проживають разом з заявником доньки ОСОБА_10 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з ОСОБА_2 .
Більш того, вимоги заявника про заборону щодо перебування у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач проживає за адресою АДРЕСА_1 , про що сама позивачка вказала , що не проживає з ОСОБА_2 та не спілкується , а також додала, що ОСОБА_2 проживає на данний час у Харківський області, с.Нова Водолага.
Враховуючи надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд, приходить до висновку, що заявницею не надано до суду належного підтвердження систематичності вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неї та не обгрунтовано наявність ризиків вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо заявниці, так як вказуючи на звернення до поліції з приводу насильства з боку чоловіка, заявником ОСОБА_1 було надано терміновий заборонений припис стосовно кривдника, відомості про вказане кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025175420000303 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та винесено постанову про визнання ОСОБА_1 потерпілою.
А також не доведено заявником продовження настання ризиків вчинення насильства у майбутньому, ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для неї, що є необхідною умовою для застосування судом спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Фактично було надано терміновий заборонений припис стосовно кривдника, який вичерпав свою дію як засіб впливу стосовно кривдника, будь-яких інших доказів здійснення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо своєї дружини - матеріали справи не містять, а тому відсутність доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно дружини, яке б мало регулярний та постійний характер, загрожувало б її фізичному здоров'ю або завдавало б шкоди її психологічному здоров'ю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису, у зв'язку з чим, заявлені вимоги ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 не можуть бути задоволені.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 31 липня 2025 року.
Суддя М.О.Материнко