Справа №295/15529/19
4-с/295/22/25
01.07.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,
за участі секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,
представника стягувача - адвоката Петрика Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі скаргу адвоката Петрика Л.І. в інтересах стягувача ОСОБА_1 на постанову начальника Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Желєзної Т.С. про закінчення виконавчого провадження, -
Адвокат Петрик Л.І. в інтересах стягувача ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною скаргою, посилаючись на те, що на виконанні у Коростишівському ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження №62458737 від 03.07.2020 року, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Богунським районним судом м. Житомира від 02.06.2020 року у справі №295/15529/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11.10.2019 по 18.10.2021. Постановою державного виконавця від 16.05.2022 року виконавче провадження було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас, згідно отриманого розрахунку заборгованості по аліментах за вищевказаним виконавчим провадженням, сукупний розмір заборгованості станом на 13.03.2025 становить 10 855,50 грн. Отже, на переконання представника стягувача, постанова є явно незаконною та у зв'язку з неповним виконанням провадження підлягає відновленню.
З огляду на викладене у скарзі, адвокат Петрик Л.І. в інтересах стягувача ОСОБА_1 просить поновити строк подання скарги, визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 16.05.2022 у виконавчому провадженні №62458737, а також зобов'язати Коростишівський ВДВС відновити виконавче провадження.
Від Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив, у якому представник виконавчої служби підтвердила, що на виконанні у відділі ДВС перебував виконавчий лист №295/15529/19 від 04.06.2020 року, виданий Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 11.10.2019 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надійшов на виконання до ВДВС 02.07.2020 року. Наступного дня - 03.07.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку того ж дня направлено сторонам виконавчого провадження для відома, боржнику для виконання, АСВП - 62458737. В період з 11.10.2019 року по 18.10.2021 ОСОБА_2 по рішенню суду №295/15529/19 від 04.06.2020 року мав сплатити аліментів на загальну суму 38 281,49 грн. Боржником на депозитний рахунок внесені дані кошти (аліменти) у повному обсязі, тому 16.05.2022 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду. Далі зі змісту відзиву слідує, що 17.02.2025 до відділу надійшли заяви від представника стягувача по виконавчому провадженню адвоката Петрик Л.І. щодо видачі довідки-розрахунку ОСОБА_2 за виконавчим провадженням АСВП 62458737 та АСВП 62458973, так як на виконанні у головного державного виконавця Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петраківської С.В. перебуває також виконавче провадження АСВП 62458973 з виконання виконавчого листа №295/15529/19 від 02.06.2020 року, виданого Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.10.2019 року і до досягнення дитиною повноліття , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Головним державним виконавцем Петраківською С.В. при нарахуванні заборгованості допущено помилку при нарахуванні боргу по АСВП 62458737 та 62458973, що встановлено постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження, винесеної начальником відділу ДВС. На переконання представника виконавчої служби, державним виконавцем не порушено норми Закону при виконанні виконавчого листа №295/15529/19 від 04.06.2020 року, виданого Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 11.10.2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а навпаки безумовно виконано пункт 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Заборгованість відсутня за вищевказаним виконавчим документом. Отже, підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.05.2022 року по ВП 62458738 відсутні, так як заборгованість по аліментам станом на 18.10.2021 відсутня.
У судовому засіданні представник стягувача - адвокат Петрик Л.І. скаргу підтримав, просив її задовольнити. Додатково зауважив, що стягувач була за кордоном та після повернення в Україну вона звернулася за правовою допомогою, після чого отримала оскаржувану постанову і розрахунок заборгованості наприкінці березня - початку квітня. В матеріалах виконавчого провадження немає квитанцій про сплату 3 961,40 грн., тому підстав для закриття виконавчого провадження не було.
Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Представник Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд скарги у її відсутність.
Суд, заслухавши пояснення представника стягувача, вивчивши й дослідивши матеріали скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26.02.2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.10.2019 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11.10.2019 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 27-29).
На виконання рішення суду 04.06.2020 року Богунським районним судом м. Житомира видано виконавчий лист (а.с. 95).
16.05.2022 року начальником відділу Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Желєзною Т.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 52).
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Визначення суми заборгованість зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України (частина третя статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (стаття 195 СК України).
Відповідно до пункту 4 розділу XVIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16 (провадження № 61-15882св20) вказано, що:
«заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов'язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень.
Сам розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування частини другої статті 195 СК України, обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 572/2303/19 (провадження № 61-407св20) вказано, що:
«відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У матеріалах справи міститься ряд розрахунків, більшість з яких свідчить про наявність заборгованості по аліментах за виконавчим листом №295/15529/19 від 04.06.2020 і тільки один про її відсутність. Так, за змістом наданих учасниками розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, наявних у матеріалах справи, заборгованість станом на 01.02.2021 становить 24 630,80 грн. (а.с. 109а), заборгованість станом на 01.09.2021 - 5 790,50 грн. (а.с. 124), сукупний розмір заборгованості на 18.10.2021 - 0,00 грн. (а.с. 71), заборгованість станом на 01.11.2021 - 8 865,50 грн. (а.с. 127), сукупний розмір заборгованості на 13.03.2025 - 10 855,50 грн. (а.с. 54).
Проаналізувавши розрахунок заборгованості від 04.04.2025 №21637/23.3-29/25 по аліментах за виконавчим листом №295/15529/19 від 04.06.2020 та надані на виконання ухвали суду матеріали виконавчого провадження судом встановлено, що матеріалами виконавчого провадження не підтверджується сплата боржником ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за аліментами 3 961,40 грн. (а.с. 71). Останнє розпорядження державного виконавця №62458737 від 17.09.2021 року стосується надходження 17.09.2021 року від боржника на рахунок коштів в сумі 6 000 грн., що були переказані на рахунок стягувача згідно з платіжним дорученням №6272 від 28.09.2021 (а.с. 125, 126). За наведених обставин не може йти мова про фактичне виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини. Відтак, указана постанова про закінчення виконавчого провадження суперечить інтересам неповнолітньої дитини.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем було неправомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що є підставою для її скасування.
За змістом статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2022 року по справі № 761/38464/20 (провадження № 61-7465св22) зазначено, що: «перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод».
Зважаючи на повідомлені представником стягувача обставини, за яких був пропущений строк для подання скарги, надані на підтвердження указаних обставин докази, а саме одержання оскаржуваної постанови та розрахунку заборгованості представником стягувача 20.03.2025 року, відсутність доказів протилежного, суд визнає причини пропуску такого строку поважними та вважає за доцільне поновити стягувачу строк для подання скарги на рішення державного виконавця.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 127, 447-1, 449-451 ЦПК України суд
Скаргу задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для подання скарги на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Желєзної Т.С. від 16.05.2022 року про закінчення виконавчого провадження №62458737.
Зобов'язати начальника Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Желєзну Т.С. відновити виконавче провадження №62458737.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя Д.В. Кузнєцов