Справа № 420/11914/25
31 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
21 квітня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 77 процентів на 70 процентів сум грошового забезпечення;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.02.2022, виходячи з основного розміру пенсії 77 процентів грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром та виплату різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що встановлено рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 року по справі №420/1724/22, що відповідно до вимог частини 4 ст. 78 КАС України вказана обставина не підлягає доказуванню.
Як вказано у позовній заяві, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 року по справі №420/1724/22 зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок його пенсії за вислугу років з 01.04.2019 року виходячи з основного розміру пенсії 77 процентів грошового забезпечення та здійснити виплату різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час починаючи з 01.04.2019 року.
На виконання даного рішення суду відповідач перерахував пенсію виходячи з основного розміру пенсії 77 процентів грошового забезпечення та виплачував її до здійснення нового перерахунку, який він зробив на виконання нового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 року по справі № 420/33525/24.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 року по справі № 420/33525/24 зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату його пенсії з 01.02.2022 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року від 01.08.2024 року № ЮО92983, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням зазначених в них основних та додаткових видів грошового забезпечення та з 01.02.2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року від 17.09.2024 року № ЮО92983, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням зазначених в них основних та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням здійснених виплат.
Виконуючи рішення суду від 21.01.2025 року по справі № 420/33525/24, відповідач знов протиправно зменшив основний розмір його пенсії з 77% на 70% сум грошового забезпечення, що підтверджує копії перерахунків пенсії за вислугу років у пенсійній справі №ЮО092983 з 01.02.2022, з 01.03.2023 та з 01.04.2025.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Суд ухвалою від 25.04.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував в порядку ст. 80 КАС України у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
12 травня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що Головне управління вважає позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав.
Так, відповідач вважає, що позивачем пропущено встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду. В обґрунтування такого твердження відповідач послався на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Відповідач підтверджує, що позивачу згідно вислуги років відповідним відомством призначено пенсію за вислугу років, виходячи з основного розміру 77% грошового забезпечення.
Відповідач зазначає, що 01.05.2014 набрав чинності Закон України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 1166 VII, яким було внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 та викладено її в наступній редакції: “Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів».
Отже, на переконання відповідача, зменшенням максимального розміру пенсії до 70 % грошового забезпечення право позивача на пенсію не скасоване, тоді як обмеження максимального розміру пенсії було закладено у ст. 13 Закону №2262 і в первісній редакції.
Зважаючи на викладене у відзиві, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у заявах по суті, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років (29 років) у розмірі 77% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №420/33525/24, яке набрало законної сили 21.02.2025, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року від 01.08.2024 року № ЮО92983, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням зазначених в них основних та додаткових видів грошового забезпечення та з 01.02.2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року від 17.09.2024 року № ЮО92983, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням зазначених в них основних та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням здійснених виплат.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 14.03.2025 року проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022, відповідно до якого основний розмір пенсії складає 70 % грошового забезпечення, та пенсія, з урахуванням надбавок і доплат до пенсії, складає 19704,83 грн, та з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром, пенсію обмежено сумою 19340,00 грн.
Згідно перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 року, основний розмір пенсії складає 70% грошового забезпечення, з урахуванням надбавок і доплат до пенсії складає 27626,55 грн, з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром, пенсію обмежено сумою 20930,00 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення та щодо обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (нині Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Сторонами не заперечується, що позивачу призначено пенсію за вислугу років в основному розмірі 77% грошового забезпечення.
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 14.03.2025 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022, відповідно до якого основний розмір пенсії складає 70 % грошового забезпечення, та пенсія, з урахуванням надбавок і доплат до пенсії, складає 19704,83 грн, з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром, пенсію обмежено сумою 19340,00 грн.
Отже, суд встановив, що позивачу в ході проведених перерахунків, зокрема з 01.02.2022 зменшено основний розмір пенсії з 77% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення та обмежено виплату пенсії максимальним розміром.
Суд вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу пенсія була призначена за вислугу років у розмірі 77% грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Разом із тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, з огляду на те, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, суд доходить висновку, що застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Суд зазначає, що такий висновок щодо застосування вказаних норм права, а саме: статей 13 та 63 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» викладений Верховним Судом у рішенні по зразковій справі №240/5401/18 від 04 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.
Отже, суд доходить висновку, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій по питань перерахунку пенсії, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Зазначений висновок викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
З огляду на те, що відповідач протиправно провів перерахунок пенсії, право позивача має бути відновлено з дати виникнення такого права та без обмеження строком.
Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб).
Суд також наголошує, що питання щодо застосування Закону №3668-VI в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної згідно Закону №2262-ХІІ, було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом (зокрема, постанови від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №348/190/17, від 05 лютого 2020 року у справі №815/357/18, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 12 грудня 2022 року у справі №620/5701/20, від 04 липня 2023 року у справі №420/10528/21).
Верховний Суд неодноразово висловив позицію, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а саме з 20 грудня 2016 року по теперішній час, в законодавстві України про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відсутні норми, якими обмежується максимальний розмір пенсії, та будь-яких змін до Закону 2262-XII та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цього закону, щодо обмеження пенсії максимальним розміром протягом цього часу не вносилося.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що рішення суду передбачає виплату позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру, не лише на якусь дату, а й надалі, проводячи пенсійні виплати, які в певний момент були обмежені максимальним розміром.
Правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Цей принцип був сформульований ще в Стародавньому Римі: «res judicata pro veritate habeture» - «судове рішення має прийматися за істину» (у більш вільному трактуванні формулюється так: «що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що пенсійний орган свідомо ігнорує рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, яким безпосередньо надається оцінка неконституційності правових норм, якими обмежуються права осіб, звільнених з військової служби, щодо їх пенсійного забезпечення, зокрема визнається неконституційним обмеження розміру пенсій таких осіб.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, враховуючи, що встановлені та з'ясовані судом обставини свідчать про протиправне зменшення відповідачем основного розміру пенсії позивача з 77 відсотків до 70 відсотків грошового забезпечення, а також обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог шляхом:
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 77 відсотків до 70 відсотків сум грошового забезпечення та обмеження виплати пенсії максимальним розміром при здійсненні перерахунку пенсії з 01.02.2022 та з 01.02.2023;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.02.2022 та з 01.02.2023, виходячи з основного розміру пенсії 77 відсотків грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення своїх прав, які полягають у зменшенні відсотку грошового забезпечення та в обмеженні відповідачем його пенсії максимальним розміром саме 14.03.2025 (дата здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2022 та з 01.03.2023), а до суду у справі позивач звернувся 21.04.2025.
Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, суд зауважує, що за змістом положень частини другої статті 122 КАС України, яка, за загальним правилом, встановлює шестимісячний строк звернення до суду який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, як наведено вище, у цій справі підлягають застосуванню норми статті 46 Закону № 1058-ІV та статті 55 Закону № 2262-ХІІ, які є спеціальними по відношенню до статті 122 КАС України, а отже така до спірних правовідносин не застосовується.
Аналогічний висновок щодо застосування зазначених норм права міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №480/1704/19.
При цьому, суд звертає особливу увагу на приписи ч.2 ст.55 Закону № 2262-XII, згідно з якими нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19, оскільки обставини у цій справі та справі, на яку посилається відповідач, не є релевантними.
Так, у справі №240/12017/19 позивач оскаржував відмову пенсійного органу у проведенні перерахунку та виплати йому заборгованості з державної пенсії у розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, згідно зі статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У цій же справі позивач оскаржує дії відповідача щодо зменшення відсотку грошового забезпечення та обмеження його пенсії максимальним розміром.
Вищенаведене свідчить про те, що правовідносини у цій справі не є подібними правовідносинам у справі № 240/12017/19, а тому висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2021 року, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин між сторонами.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1211,20 грн згідно з квитанцією № 1513010013 від 08.04.2025.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1211,20грн.
Інші доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 77 відсотків до 70 відсотків сум грошового забезпечення та обмеження виплати пенсії максимальним розміром при здійсненні перерахунку пенсії з 01.02.2022 та з 01.02.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.02.2022 та з 01.02.2023, виходячи з основного розміру пенсії 77 відсотків грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012.
Суддя Дмитро БАБЕНКО