Справа № 420/39840/24
31 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) (далі - відповідач, вч НОМЕР_1 ), у якому, просить:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 20 850,71 гривень, що був утриманий з його донарахованого грошового забезпечення, яке йому було виплачено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 420/29757/23, протиправною;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) 20 850,71 гривень грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке було виплачено йому виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 420/29757/23, на його користь;
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо нарахування і виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01 вересня 2021 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 30 листопада 2024 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01 вересня 2021 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто до 30 листопада 2024 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.
II. Позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що в період з 09.08.2021 року по 10.07.2022 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загоні морської охорони). Зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року по справі №420/29757/23 зобов'язано відповідача провести перерахунок грошового забезпечення та інших виплат ОСОБА_1 за період з 01.09.2021 року по 10.07.2022 року включно. На виконання вказаного рішення суду, 30.11.2024 р. відповідачем було виплачено 93249,01 грн. При цьому, з суми донарахованого грошового забезпечення, яку було виплачено позивачу, відповідач відрахував 20850,71 грн податку на доходи з фізичних осіб та в порушення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, що стало підставою звернення до суду з позовом.
09.01.2025 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позову, вказуючи, що Військовою частиною НОМЕР_1 проводився перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.09.2021 по 10.07.2022 та йому було нараховані гроші в сумі 115837,27 грн. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року по справі № 420/29757/23, а не виплачувалося саме грошове забезпечення, тому ця виплата не є грошовим забезпеченням та не пов'язана з виконанням обов'язків несення служби, а має характер виплати, здійсненої на підставі виконання рішення суду, відтак на неї не поширюються положення абзацу 2 підпункту 1.7. частини 161 підрозділу 10 розділу ХХ та п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку № 44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, та ці норми права до виниклих правовідносин не застосовуються. У зв'язку із зазначеним військовою частиною НОМЕР_1 було правомірно утримано з нарахованої на виконання рішення суду суми 1 737,56 (1,5%) військового збору військового збору та 20 850,71 (18%) податку на доходи фізичних осіб. Відповідач також зазначає, що статтею 117 КЗпП передбачено, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. При цьому, ОСОБА_1 не звільнений з лав Державної прикордонної служби України, а переведений до іншої частини та продовжує військову службу.
16.01.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та зазначає, що право на виплату грошового забезпечення, яке ОСОБА_1 було донараховане та виплачено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 420/29757/23, він набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , а тому має право на відшкодування утриманого сум податку на доходи з фізичних осіб в сумі 20 850,71 гривень з отриманої виплати. Крім того, зазначає, що факт виплати військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошового забезпечення в не повному обсязі підтверджується, а ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 01.09.2021 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто 30 листопада 2024 року.
09.04.2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що Порядок №44 не передбачає виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб: одноразово; не під час проходження служби; не мають статусу військовослужбовця (прирівняної до них особи); не під час проходження служби; не під час виплати грошового забезпечення. Крім того, відповідач зауважив, що у межах спірних правовідносин право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованих видів грошового забезпечення ще не було порушено відповідачем, оскільки виплата не відбулася, і звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним, відповідно у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 26 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Цією ж ухвалою зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 разом з відзивом на позов надати суду докази нарахування та виплати позивачу спірної компенсації у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 та грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб або пояснення з нормативно-правовим обґрунтуванням підстав їх не нарахування та/або не виплати.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 в період з 09.08.2021 року по 10.07.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони), що підтверджується наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 09.08.2021 №248-ОС, відповідно до якого позивача зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення та наказом від 10.липня 2022 року №222-ОС, яким позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року у справі №420/29757/23, яке набрало законної сили 29.10.2024, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.09.2021 року по 31.12.2021 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 року по 10.07.2022 року, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум.
30.11.2024 року на виконання даного судового рішення відповідачем була здійснена виплата донарахованого грошового забезпечення в сумі 93249,01 грн., що підтверджується банківською випискою.
16.11.2024 року відповідач листом №09/С-23/25 на звернення позивача повідомив, що рішення суду по справі №420/29757/23 було виконано в установленому порядку згідно з вимогами чинного законодавства. Крім того, до вказаного листа додано довідку №64 від 13.1.2024 про види грошового забезпечення, що належить донарахувати ОСОБА_1 за період з 01.09.2021 по 10.07.2022.
Згідно вказаної довідки встановлено, що з суми донарахованого грошового забезпечення, яке було виплачено ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року у справі №420/29757/23, було відраховано 20850,71 гривень податку на доходи з фізичних осіб та не проведено його грошову компенсацію відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44.
02.12.2024 року представник позивача звернувся до відповідача із заявами щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.09.2021 р. по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення та грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року у справі №420/29757/24 в сумі 20850,71 гривень відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44.
08.12.2024 року відповідач листом №09/С-24/27 на звернення представника позивача повідомив, що оскільки дохід у вигляді доплат, розрахований на підставі рішення суду, виплачується фізичній особі - звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу, і військовим збором на загальних підставах.
Оскільки відповідачем не виплачена компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та компенсація для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 20 850,71 гривень, що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення, яке було виплачено на виконання рішення суду, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III), яким передбачено,
- підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). (стаття 1 Закону № 2050-ІІІ).
- компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. (стаття 2 Закону № 2050-ІІІ).
- під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, сума індексації грошових доходів громадян (абзац другий частини другої статті 2 Закону №2050-III).
- сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-ІІІ)
- виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. (стаття 4 Закону №2050-III).
- компенсацію виплачують за рахунок , зокрема: коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету. (абзац 3 статті 4 Закону №2050-III).
- відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства. (стаття 7 Закону №2050-III).
З метою реалізації ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001р. №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1.01.2001р..
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
VI. Оцінка суду.
Зі змісту наведених норм вбачається, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату. При цьому, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права, сформулював Верховний Суд України ще у постановах від 19.12.2011 у справі № 6-58цс11, від 11.07.2017 у справі №2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 та ін.
Спір у цій справі виник, зокрема у зв'язку з не нарахуванням та не виплатою відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати позивачу недоотриманого грошового забезпечення та інших видів додаткових виплат.
Вирішуючи дані спірні правовідносини суд враховує наступне.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем під час проходження позивачем військової служби не були нараховані та виплачені грошове забезпечення за період з 01.09.2021 року по 10.07.2022 року, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік.
Після звільнення позивача з військової служби та на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року по справі №420/29757/23 відповідачем 30.11.2024 р. було перераховано на картковий рахунок позивача недоотримані суми грошового забезпечення та інших видів додаткових виплат в розмірі 93249,01 грн.
При вирішенні даних спірних правовідносин суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, згідно якої основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином обов'язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Крім того, за висновками Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16 Закон № 2050-III не ставить у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися у зв'язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, адже на відповідача покладений обов'язок проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби.
Статтею 9 КАС України передбачено що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З метою відновлення порушеного права позивача, керуючись ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 01.09.2021 року по 10.07.2022 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, нарахованих на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 р. по справі №420/29757/23 та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 01.09.2021 року по 10.07.2022 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, нарахованих на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 р. по справі №420/29757/23.
Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 20850,71 грн грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення, то суд враховує наступне.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначає Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Пунктом 2 даного Порядку визначено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, МНС, податкової міліції, Держтехногенбезпеки.
Відповідно до пункту 3 Порядку: виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до п. 168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
З урахуванням викладеного, відповідач повинен компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб.
Крім того, право на грошову компенсацію позивач набув під час проходження військової служби та повинен був її отримати при звільненні, однак не отримав з вини відповідача, що підтверджується судовим рішенням у справі №420/29757/23 яке набрало законної сили.
Зважаючи на викладені положення, суд вважає що доплачуючи позивачу грошове забезпечення з 01.09.2021 року по 10.07.2022 року, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та грошову допомогиу для оздоровлення за 2022 рік, відповідач повинен був провести одночасну компенсацію суму податку на доходи фізичних осіб.
При цьому, розмір грошової компенсації для відшкодування позивачу суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 20850,71 грн. підтверджується довідкою №64 від 13.11.2024 про види грошового забезпечення, що належить донарахувати ОСОБА_1 за період з 01.09.2021 по 10.07.2022, згідно якого позивачу нараховано 115837,27, в тому числі ПДФО 20850,71 грн., військовий збір 1737,56 грн.
Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 20850,71 гривень, що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення, яке було виплачено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 420/29757/23 та стягнення з військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) 20850,71 гривень грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке було виплачено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 420/29757/23, на його користь підлягають задоволенню.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
VIII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат згідно статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 20850,71 гривень, що був утриманий з його донарахованого грошового забезпечення, яке було виплачено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 420/29757/23.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) 20850,71 гривень грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке було йому виплачено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 420/29757/23, на його користь.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів з 01.09.2021 р. по 30.11.2024 р. у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 01.09.2021 року по 10.07.2022 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, нарахованих на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 р. по справі №420/29757/23.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.09.2021 р. по 30.11.2024 р. включно у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 01.09.2021 року по 10.07.2022 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, нарахованих на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 р. по справі №420/29757/23.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна