Справа № 420/23378/24
31 липня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення матеріальної шкоди,
24.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Державної казначейської служби України, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2015 по 31.08.2018, виходячи із 8 мінімальних пенсій за віком пенсії годувальника;
стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 238041,15 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету.
Ухвалою від 30.07.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії пенсійної справи (або паперові копії електронної пенсійної справи) ОСОБА_1 для долучення до матеріалів справи.
13.08.2024 року від відповідачів ГУ ПФУ в Одеській області та Державної казначейської служби України надійшли відзиви на адміністративний позов. У своїх відзивах на позовну заяву відповідачі зазначають, що позивач пропустив строк звернення до суду. З позовом позивач звернувся 24.07.2024, при цьому позовні вимоги стосуються визнання протиправною бездіяльності Головного управління щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2015 по 31.08.2018, виходячи із 8 мінімальних пенсій за віком, що виходить за межі шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Положення наведеної норми процесуального права дає підстави для висновку, що якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду.
Відповідно до ч.13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч.6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший, визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зазначає, що у цій справі предметом позову є: визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Одеській області щодо не здійснення позивачу перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2015 по 31.08.2018; стягнення з держави Україна на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01.01.2015 по 31.08.2018 включно у розмірі 238041,15 грн, заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету.
Як на підставу позову позивач покликається на Рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)2021 від 07.04.2021 у справі № 3-333/2018, пунктом 1 якого визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 54 частину третю Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 частини третьої цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII.
Конституційний Суд України Рішенням від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною (стаття 54 Закону № 796-ХІІ), а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07.07.2021.
Суд зазначає, що строк звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом, слід обраховувати з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.
Аналогічні правові висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 18.04.2022 у справі № 540/5397/21, від 14.12.2023 у справі № 540/5398/21, від 23.12.2024 у справі № 120/7981/24, від 24.07.2025 у справі № 320/5355/24.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення шкоди, завданої неконституційним актом.
Отже, шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом розпочався 08.04.2021 року та сплинув 07.10.2021 року.
Проте, із цим позовом позивач звернувся до суду лише 24.07.2024 відповідно з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України.
Зазначені обставини залишилися поза увагою суду на час відкриття провадження у справі, тому, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без руху з наданням позивачу 10-денного строку для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 14 статті 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Відповідно до частини 15 статті 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Таким чином, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху після відкриття провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст.122, 123, 161, 171, 248, 256 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення матеріальної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Попередити позивача про наслідки неусунення недоліків позову, передбачені ч.3 ст.123 та ч. 15 ст.171 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення.
Суддя В.В. Андрухів