Справа № 420/2923/24
31 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
І. Зміст позовних вимог.
До суду звернувся адвокат Дзісь Андрій Романович, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення № 154450007404 від 28.11.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу роботи періоди: з 01.09.1978 по 28.06.1982 навчання в Одеському державному музичномуучилищі; з 01.09.1993 по 31.08.2016 на посаді концертмейстера Білгород - Дністровського педагогічного училища для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди: з 01.09.1978 по 28.06.1982 навчання в Одеському державному музичному училищі; з 01.09.1993 по 31.08.2016 на посаді концертмейстера Білгород - Дністровського педагогічного училища для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних вимог представник позивача зазначає, що з 06.07.2023 року позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Надалі, 23.11.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій просила нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день призначення, яка не підлягає оподаткуванню передбачену п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням № 154450007404 від 28.11.2023 року їй було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. У своєму рішенні відповідач зазначив, що спеціальний стаж позивача станом на день призначення пенсії за віком складає 07 років 00 місяців 00 днів. Відповідно до записів трудової книжки в період з 01.09.1993 по 31.08.2016 року позивач перебувала на посаді концертмейстера в державному закладі освіти, зазначений період складає 23 роки 00 місяців 00 днів. З 01.09.1978 по 28.06.1982 року позивач навчалася в Одеському державному музичному училищі. Загальний період навчання склав 3 роки 9 місяців 28 днів. Тобто, відповідачем не враховано до спеціального стажу позивача періоди роботи, які в загальній кількості складає 23 роки 0 місяців 0 днів, а також період навчання з 01.09.1978 по 28.06.1982 роки, який складає 3 роки 9 місяців 20 днів. Тобто, загальний спеціальний стаж позивача складає 33 роки 9 місяців 20 днів, а не, як стверджує відповідач 7 років 0 місяців 0 днів. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України.
15.02.2024 року ГУ ПФУ в Одеській області надано до суду відзив на позов, яким просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що 23.11.2023 позивачем через Портал Електронних послуг направлено заяву на проведення перерахунку пенсій із статусом “допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами», яку за принципом екстериторіальності направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За наслідками розгляду заяви 28.11.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії № 154450007404. Так, підставою відмови визначено відсутність 30-річного стажу на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е»-»ж» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і виплату грошової допомоги у розмірі їх 10 місячних пенсій станом на день її призначення. До стажу для визначення права позивача на виплату грошової допомоги не зараховані посади: - керівник музичного гуртка, оскільки позивач працювала в Южно-Сахалінському гарнізоні Будинку офіцерів, який не відноситься до дитячого закладу; - помічник вихователя, оскільки Переліком № 909 не передбачено посаду “помічник» вихователя, а тільки враховується вихователь; - посади концертмейстера та акомпаніатора не передбачені Переліком № 909. Крім того, період навчання у вищих навчальних закладах до спеціального стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, не зараховується, оскільки це не передбачено чинним законодавством.
15.02.2024 року на виконання ухвали суду від 31.01.2024 року відділом перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Одеській області надано належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
22.04.2024 року ГУ ПФУ в Тернопільській області надано до суду відзив на позов, яким просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що перелік №909 є вичерпним і застосовується тільки для осіб, які працюють в цих закладах і на зазначених посадах за основним місцем роботи. Розділом 1 «Освіта» Переліку №909 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: вчителі та вихователі у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах. Водночас згідно з Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, право на призначення пенсії за вислугу років мають директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами) художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, які працюють в позашкільних навчальних закладах. Статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено окремі категорії працівників галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років зокрема пунктом "е" це працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому, позивач у спірні періоди працювала на посадах керівника музичного гуртка, концертмейстера, помічника вихователя, акомпаніатора. Вказані посади не передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Щодо зарахування періоду навчання в Одеському державному музичному училищі з 01.09.1978 по 28.06.1982 рік до спеціального стажу роботи що дає право на пенсію за вислугу років, то відповідач зазначає, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню оскільки чинним законодавством не передбачено порядку зарахування періоду навчання особи до спеціального стажу що дає право на вихід на пенсію за вислугою років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 31 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Цією ж ухвалою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, які стосуються спірних питань, оскаржуваного рішення з доказами, які вплинули на його прийняття.
Ухвалою суду від 04 березня 2024 року залучено до участі у справі другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769). Розгляд справи розпочато спочатку.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 з 06.07.2023 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
23.11.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою №4757 щодо виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування".
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в Тернопільській області, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
28.11.2023 р. рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області №154450007404 за результатами розгляду документів, доданих до заяви для перерахунку пенсії позивачу, встановлено, що у заявниці період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і виплату грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення становить 07 років 00 місяців 00 днів.
При цьому, пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено "Особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
За наведеного, пенсійним органом відмовлено в проведенні перерахунку пенсії згідно поданої заяви №4757 від 23.11.2023 року.
22.12.2023 представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із адвокатським запитом щодо надання інформації, зокрема про причини невиплати позивачу грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; періоди які не було враховано до спеціального стажу, що дає право на виплату зазначеної грошової допомоги на підставі п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; врахування періоду навчання у вищих навчальних закладах до спеціального стажу, що дає право на виплату грошової допомоги.
28.12.1012 листом №1500-0307-8/183972 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивачу, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідних 30 років страхового стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. Період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і виплату грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення становить 07 років 00 місяців 00 днів (з 01.09.2016 по 31.07.2023). При цьому, до стажу для визначення право на виплату грошової допомоги не зараховані періоди роботи з 11.11.1982 по 21.09.1987, з 01.12.1987 по 12.04.1988, з 14.04.1988 по 31.12.1991, з 01.09.1993 по 31.08.2016 на посадах керівника музичного гуртка, концертмейстера, помічника вихователя, акомпаніатора, оскільки вище перелічені посади не передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Крім того, зазначено, що період навчання у вищих навчальних закладах до спеціального стажу, що дає право на виплату грошової допомоги не зараховується, оскільки це не передбачено чинним законодавством.
Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частинами 1, 2 ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спірні правовідносини врегульовані з 01.01.2004 Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-ІV), яким передбачено, зокрема,
- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. (абзац 22 статті 1 Закону № 1058-ІV)
- відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. (частина 1 статті 9 Закону № 1058-ІV)
- особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. (п.7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV)
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011р. №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №1191).
Пунктом 2 Порядку №1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені:
переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років";
переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України №1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Згідно п. 7 Порядку №1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
VI. Оцінка суду.
З аналізу положень Закону №1058-IV та Порядку №1191 вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 264/6871/16-а, від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.
Застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді, та практика Верховного Суду у цій категорії справ є усталеною та послідовною, тому правові позиції Верховного Суду підлягають застосуванню при вирішенні даних спірних правовідносин відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів.
Так, Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а зазначив, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що
- з 01.09.1993 року позивача призначено на посаду концертмейстера Білгород-Дністровського педучилища (запис №12 від 01.09.1993 здійснено на підставі наказу №42-л від 25.08.1993) та 10.08.1997 року звільнено з посади концертмейстера за ст. 36 п. 5 КЗпП України (запис №13 від 10.08.1977 здійснено на підставі наказу №86-л від 10.08.1997);
- з 11.08.1997 року позивача зараховано на посаду концертмейстера в порядку переведення до Білгород-Дністровського педагогічного училища Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (запис №14 від 11.08.1997 здійснено на підставі наказу №23-л від 11.08.1997) та 01.09.2016 року переведено на посаду "Викладача хорового диригування" (запис №17 від 01.09.2016 здійснено на підставі наказу №72-к від 01.09.2016).
Вказані обставини також підтверджуються наданою до пенсійного органу довідкою №563 від 22.11.2023 року, згідно якої ОСОБА_1 1963 р.н. дійсно працює у Комунальному закладі "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж" з 01.09.1993 року на посаді концертмейстера (наказ №42-л від 25.08.1993 року), з 01.09.2016 року на посаді викладача музичних дисциплін (наказ №72-к від 01.09.2016 року).
Довідкою №421 від 29.08.2023, виданою Комунальним закладом "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж" стверджується, що з 1 липня 1997 року Білгород-Дністровське педагогічне училище підпорядковується Південноукраїнському національному педагогічному університету, на базі якого створено Білгород-Дністровське училище Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського. Відповідно до наказу МОН України №1222 від 02.12.2009 року "Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України" шляхом виділення зі складу Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського утворено Вищий навчальний заклад комунальної форми власності "Білгород-Дністровське педагогічне училище" Одеської області. Відповідно до Законів України "Про вищу освіту", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Рішення Одеської обласної ради від 21.12.2018 року №895-7 змінено найменування Вищого навчального комунального закладу "Білгород-Дністровське педагогічне училище" на Комунальний заклад "Білгород-Дністровський педагогічний коледж", а на підставі Рішення Одеської обласної ради від 10.08.2020 №1349-VII - на Комунальний заклад "Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж".
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 (далі - Перелік №909).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Водночас відповідно до статті 28 Закону України «Про вищу освіту» в Україні діють заклади вищої освіти таких типів: 1) університет, 2) академія, інститут, 3) коледж.
Університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.
Академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов'язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.
Коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність.
Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.
Педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про вищу освіту» повний перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників вищих навчальних закладів установлюється Кабінетом Міністрів України.
Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, до переліку посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів відносяться керівник (ректор, президент тощо), заступник керівника (перший проректор, проректор, перший віце-президент, віце-президент), діяльність якого безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; керівник філії, заступник керівника філії, діяльність якого безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; керівник закладу післядипломної освіти для осіб з вищою освітою (у тому числі з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, освітнім ступенем молодшого бакалавра), обов'язковість підвищення кваліфікації яких передбачена законом, його заступник, діяльність якого безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; завідувач кафедри, професор, доцент, старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист, провідний концертмейстер, концертмейстер; декан, його заступник; керівник навчально-наукового інституту у складі закладу вищої освіти, його заступник, діяльність якого безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; учений секретар, завідувач: докторантури, аспірантури, лікарської резидентури, інтернатури, підготовчого відділення.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 01.09.1993 по 31.08.2016 року підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення, відповідно до вимог п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо позовної вимоги про зарахування до спеціального стажу періоду навчання в Одеському державному музичному училищі з 01.09.1978 по 28.06.1982 року, суд зазначає наступне.
На час спірного періоду з 01.09.1978 по 28.06.1982 порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком був врегульований Положенням про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, відповідно до пп. «і» п. 109 до загального стажу також зараховується, серед іншого, навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.).
Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування часу навчання у професійно-технічних закладах, які не є вищими навчальними закладами, до загального трудового стажу, який дає право на пенсію за віком.
Матеріалами справи, зокрема розрахунком стажу Форми РС-право, підтверджено, що такий стаж був зарахований органом Пенсійного фонду при призначення пенсії за віком у загальний страховий стаж, втім цей період не був зарахований до спеціального стажу.
Суд зауважує, що особливість зарахування періоду навчання до спеціального стажу, зокрема, передбачено частиною першою статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", відповідно до якої час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
До закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, відповідно до статті 18 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Відтак, законодавством передбачена можливість зарахування часу навчання у професійно-технічних закладах, які не є вищими навчальними закладами, до трудового стажу, що дає право на пільги при призначенні пенсії, втім за умови - якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Судом встановлено, що в період з 01.09.1978 по 28.06.1982 ОСОБА_1 навчалася в Одеському державному музичному училищі по спеціальності "Фортепіано", що підтверджується відповідним дипломом серії НОМЕР_2 .
Разом із тим, згідно запису №1 трудової книжки позивача, ОСОБА_1 11.11.1982, мовою оригіналу - "Принята в Среднебельский ГОК руководителем муз. кружка" (наказ №88 від 11/ХІ-82 г.).
Відтак, після закінчення навчання в Одеському державному музичному училищі (28.06.1982) позивач лише 11.11.1982 року працевлаштувалася керівником музичного гуртка, тобто через більше ніж через три місяці після закінчення навчання, та, крім того, вказаний період роботи з 11.11.1982 по 31.08.1987 в "Среднебельском ГОК" не був врахований органом Пенсійного фонду до спеціального стажу позивача та не є спірним у даній справі.
Тобто перерва між днем закінчення навчання позивача і днем зарахування на роботу за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, складає більше трьох місяців.
Відтак, з урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування вказаного періоду навчання позивача до її спеціального стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.03.2021 у справі №595/495/17.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 01.09.1993 по 31.08.2016 підлягає зарахуванню до спеціального стажу, а відтак її педагогічний стаж станом на момент звернення за призначенням пенсії складав більше 30 років та надає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення, відповідно до вимог п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на наведене, рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №154450007404 від 28.11.2023 р. про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо підстав визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має вчиняти дії та здійснювати розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 вказаного Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п.4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача №4757 від 23.11.2023 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку №22-1. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо відновлення порушених прав позивача в межах даних спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У постанові від 05.09.2018р. у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.
Оскільки під час розгляду справи судом визнано неправомірним не зарахування періоду роботи позивача з 01.09.1993 по 31.08.2016 до спеціального стажу, то позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.09.1993 по 31.08.2016.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. № 28-2, відповідач є територіальними органами Пенсійного фонду України, а згідно із п. 4.3 цього Положення організовує роботу управлінь Фонду, зокрема щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій. Таким чином питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій належить до виключної компетенції ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Враховуючи, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2023 року про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат.
Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, при звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією № 6108-2429-7688-5060 від 25.01.2024 р.
Оскільки предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області в повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №154450007404 від 28.11.2023 р. про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.09.1993 по 31.08.2016
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2023 року про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна