Справа № 420/19739/24
31 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Стефан» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду через систему “Електронний суд» звернулося Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Стефан» (далі - відповідач, “ТОВ сільськогосподарське підприємство “Стефан »), у якому, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Стефан» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 42 691,59 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 093,12 грн.
II. Позиція позивача, заперечення відповідача.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з встановленим законом нормативом. Оскільки відповідно до ст. 20 цього Закону на відповідача покладається відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, які останній самостійно не сплатив, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
29.07.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, не дотрималось встановленої законодавством процедури встановлення факту порушення Відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, та передчасно звернулось до суду, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання Відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних. До позовної заяви не було долучено докази на підтвердження того, що до або після розрахунку Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надало до Держпраці інформацію про ймовірне порушення Відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також доказів того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання Відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік. Відповідач вказує, що в даному випадку підлягають застосуванню висновки Верховного Суду по справі № 400/3957/21, відповідно до яких обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, без проведення перевірки, звернулись з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
12.08.2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, наголошуючи на тому, що у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не було створено жодного. На підприємстві протягом 2023 року працювало 0 особи з інвалідністю. Отже, відповідач не виконав норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом 2023 року. Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю = 1. Таким чином відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2023 року відповідачем не виконано. Зауважує, що Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не володіє іншою інформацією крім тієї, що надав Пенсійного фонду України в якому вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників за рік (12 місяців) склала 9 осіб, що зобов'язує Відповідача створити робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб в Україні».
13.08.2024 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, за якими стверджує, що відповідь на відзив не містить жодних пояснень, міркувань чи аргументів щодо порушення Позивачем встановленої законодавством процедури встановлення факту невиконання Відповідачем нормативу щодо осіб з інвалідністю. Так, ані позовна заява, ані відповідь на відзив не містять доказів звернення Позивача до органів Держпраці з проханням провести перевірку щодо недотримання Відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, а також доказів проведення такої перевірки та встановлення належним суб'єктом (Держпраці) факту порушень законодавства.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 01.07.2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.07.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Цією ж ухвалою зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Стефан» разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії доказів, а саме: докази створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році; розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу в 2023 році помісячно; копії штатного розпису за 2023 рік; інформацію про кількість вакансій для осіб з інвалідністю у 2023 році; копії всіх звітів за ф. №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2023 рік, з відміткою про їх прийняття відповідним органом; у випадку працевлаштування осіб з інвалідністю надати належним чином завірені накази на їх призначення та належним чином завірену копію трудової книжки таких осіб.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ТОВ “Стефан» є суб'єктом господарювання.
07.03.2024 р. Одеське ОВ ФСЦОзІ листом № 269/05 надіслав відповідачу претензію про сплату нарахованої суми адміністративно-господарської санкції та пені за несвоєчасну сплату, обґрунтовуючи тим, що згідно поданої звітності ТОВ “Стефан»та даних Пенсійного фонду України, підприємство не виконало встановлений законодавством норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв'язку з чим до електронного кабінету був надісланий електронний документ - розрахунок із нарахованою сумою адміністративно-господарської санкції у розмірі 42 691,59 гривень.
07.03.2024 р. Одеське ОВ ФСЦОзІ засобами електронного зв'язку направив до електронного кабінету ТОВ “Стефан» Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, за яким
- кількість штатних працівників на підприємстві становила 9 осіб, з них кількість осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб;
- кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місяцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 1 особа;
- фонд оплати праці штатних працівників становив 768448,69 грн.;
- середньорічна заробітна плата штатного працівника - 85383,19 грн.;
- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місяць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 42691,59 грн.
Вважаючи, що всупереч вимог ст. 19 Закону України " Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України" відповідачем не працевлаштовано осіб з інвалідністю у 2023 році, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення адміністративно-господарські санкції та пеню.
V. Норми права, які застосував суд.
Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 172 Кодексу законів про працю передбачено, що у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України “Про охорону праці» у випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.
Згідно зі статтею 14 Закону України “Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є однією з категорій осіб, які мають додаткові гарантії на допомогу в працевлаштуванні.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, зокрема,
- з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. ( частини 1 та 2 статті 17 Закону № 875-ХІІ)
- підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ( частина третя статті 18 Закону № 875-XII)
- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. ( частини 1 та 2 статті 19 Закону № 875-XII)
- Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті. ( частина 6 статі 19 Закону № 875-XII)
- отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю. ( частина 7 статі 19 Закону № 875-XII)
- Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України. ( частини 11 та 12 статі 19 Закону № 875-XII)
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. ( частина перша статті 20 Закону № 875-XII)
- порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. ( частини 2-4 статті 20 Закону № 875-XII).
- спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку. (частина дев'ята статті 20 Закону № 875-XII).
Згідно із частиною першою статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга статті 218 ГК України).
Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України “Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, зокрема, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок № 827-22), яким визначено, зокрема.
- форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). ( пункт 1.4. Порядку №827-22);
- форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи). ( пункт 1.5. Порядку №827-22).
VI. Оцінка суду
З аналізу наведених правових норм вбачається, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Водночас, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст. 18 Закону №875-XII.
Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі №807/612/16, від 26 червня 2018 року у справі №806/1368/17, від 11 вересня 2018 року у справі №812/1127/18, від 19 грудня 2018 року у справі №812/1140/18, від 23 липня 2019 року у справі №820/2204/16, від 31 липня 2019 року у справі №812/1164/18, від 27 червня 2020 року у справі №440/2008/19, від 13 травня 2021 року у справі №260/554/19.
При цьому, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Як вбачається з Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за звітний 2023 рік ТОВ “Стефан» становила 9 осіб, у зв'язку з чим, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 1 особа.
Разом з тим, відповідач не довів, що на нього не розповсюджується обов'язок створення робочого місця для особи із інвалідністю, відповідно ч.1 ст. 19 Закону №875-XII.
Більш того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач, зокрема після отримання Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, звертався до Одеського ОВ ФСЦОзІ у зв'язку з виявленням розбіжностей у кількості працевлаштованих осіб.
Як зазначалось вище, обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Так, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН.
Разом з тим, матеріли справи не містять доказів того, що відповідач вживав заходи по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю та надавав про це інформацію державній службі зайнятості для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
Оскільки відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, на виконання ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", Одеським ОВ ФСЦОзІ нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 42 691,59 грн. та направлено в електронному вигляді на адресу ТОВ “Стефан» Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2023 рік, строк сплати яких визначений ч.4 ст. 20 Закону №875-XII до 15 квітня 2024 року.
За порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій після 15 квітня 2024 року відповідачу нарахована пеня у розмірі 1 093,12 грн., обчислена виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Щодо доводів відповідача про неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 року у справі № 400/3957/21, суд зазначає наступне.
Фактичні обставини у справі №400/3957/21, не є подібними обставинам у цій справі, оскільки стосувалися ситуації, коли у показниках звіту (за формою № 3-НП) наявні розбіжності, у зв'язку з чим на органи Держпраці законодавчо покладений обов'язок перевірки суб'єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у разі не виправлення суб'єктом господарювання помилки у звіті.
Тобто, у справі №400/3957/21 висновок, викладений Верховним Судом, стосується не виправлення виявлених Фондом помилок у звіті суб'єкта господарювання про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказане, за висновком Верховного Суду у цій справі, зобов'язує Фонд звернутися спочатку до Держпраці для проведення позапланової перевірки і лише потім здійснити накладення адміністративно-господарських санкцій.
Оскільки у даному випадку ТОВ "Стефан" не подавало звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (за формою № 3-НП), тому правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 року у справі № 400/3957/21, не є правозастосовною у цій справі.
Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи те, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стефан» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно - господарських санкцій у розмірі 42 691,59 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 093,12 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
VII. Висновок суду.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
VIIІ. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача не здійснюється. Інші судові витрати не заявлені.
Керуючись ст.ст. 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65107, ЄДРПОУ 13901271) до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Стефан» (вул. Перемоги, буд. 1а, с. Конопляне, Іванівський район, Одеська область, 67220, ЄДРПОУ 32096961), про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Стефан» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 42 691,59 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 093,12 грн. , Банк - ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач Коноплянська сільська ТГ с. Конопляне/50070000, ЄДРПОУ 37607526 ГУК в Од.обл./ ,Казначейство України (ел. адм подат.) UA118999980313181230000015592, Код класифікації 50070000, Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101; код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2023 рік.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна