справа № 380/19609/24
31 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35 (далі відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2024 №1973094-2417-1309-UA46020010000073886 повністю;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2024 № 1973932-2417-1309-UA46020010000073886 повністю.
Ухвалою від 24.09.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 14.05.2025 суд витребував від відповідача докази.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано позивачу податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Вказує, що особа не може бути притягнута двічі до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення. Нерухомість на яку нарахвано контролюючим органом податок на нерухоме майно не є об'єктом оподаткування, оскільки призначена для використання у сільськогосподарській діяльності та фактично використовується у такій діяльності.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що контролюючим органом встановлено припинення права власності на об'єкти нерухомості, відтак податкові повідомлення-рішення №1655227-2417-1309-UA46020010000073886, №1663378-2417-1309-UA46020010000073886 відкликані та винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими нараховані позивачу податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Об'єкти нерухомомті позивача не є спорудами сільськогосподарських товаровиробників та не віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства».
Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказав, що засноване позивачем товариство є сільськогосподарським виробником і нежитлові будівлі використовуються для здійснення сільськогосподарської діяльності.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів ОСОБА_1 зареєстровано право власності:
- на нежитлову будівлю площею 1298,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 26.04.2017;
- на нежитлову будівлю площею 1483, 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 27.12.2017.
21.03.2024 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №1655227-2417-1309-UA46020010000073886, яким визначило позивачу суму податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 36539,79 грн.
ГУ ДПС у Львівській області 22.03.2024 прийняло податкове повідомлення-рішення №1663378-2417-1309-UA46020010000073886, яким визначило позивачу суму податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 20872,85 грн.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів ОСОБА_1 припинено право власності:
- на нежитлову будівлю площею 1298,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 20.04.2023;
- на нежитлову будівлю площею 1483, 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 10.08.2023.
У зв'язку із встановленням припинення права власності ОСОБА_1 на об'єктів нерухомого майна ГУ ДПС у Львівській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 05.06.2024 №1973094-2417-1309-UA46020010000073886, яким визначило позивачу суму податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 12175,83грн.
- податкове повідомлення-рішення від 05.06.2024 № 1973932-2417-1309-UA46020010000073886, яким визначило позивачу суму податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 9134,95 грн.
Вважаючи вказні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Підпунктами 20.1.27, 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право органів державної податкової служби (територіальних органів Міндоходів) визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків та застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України у якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
За приписами пункту 60.4 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Наказом Міністерства фінансів України від 22.01.2016 № № 124/28254 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі Порядок), який розроблено відповідно до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), Митного кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, згідно з якими контролюючим органам надано право визначати суми податкових та грошових зобов'язань, зменшувати (збільшувати) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшувати від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємне значення суми податку на додану вартість, застосовувати передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 1 розділу V Порядку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, що зазначені у раніше прийнятому податковому повідомленні-рішенні.
Згідно з пункту 3 Розділу V Порядку У випадках, визначених підпунктами 2 і 4 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Таким чином, податкове повідомлення - рішення може бути самостійно відкликане контролюючим органом. Відкликаним вважається податкове повідомлення-рішення з дня отримання платником податків нового податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів ОСОБА_1 зареєстровано право власності:
- на нежитлову будівлю площею 1298,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 26.04.2017;
- на нежитлову будівлю площею 1483, 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 27.12.2017.
21.03.2024 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №1655227-2417-1309-UA46020010000073886, яким визначило позивачу суму податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 36539,79 грн.
ГУ ДПС у Львівській області 22.03.2024 прийняло податкове повідомлення-рішення №1663378-2417-1309-UA46020010000073886, яким визначило позивачу суму податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 20872,85 грн.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів ОСОБА_1 припинено право власності:
- на нежитлову будівлю площею 1298,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 20.04.2023;
- на нежитлову будівлю площею 1483, 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 10.08.2023.
У зв'язку із встановленням припинення права власності ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна ГУ ДПС у Львівській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
В обгрунтвання позовних вимог, позивач вказує, що особа не може бути притягнута двічі до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення.
Так, відповідно до пункту 112.4 статті 112 ПК України особа не може бути притягнута двічі до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення.
Проте, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №1655227-2417-1309-UA46020010000073886 та від 22.03.2024 №1663378-2417-1309-UA46020010000073886 є відкликаними контролюючим органом з моменту надіслання позивачу нових податкових повідомлень-рішень від 05.06.2024 №1973094-2417-1309-UA46020010000073886, № 1973932-2417-1309-UA46020010000073886.
Відтак, позивач не притягнутий двічі до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення, оскільки податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 21.03.2024 №1655227-2417-1309-UA46020010000073886 та від 22.03.2024 №1663378-2417-1309-UA46020010000073886 є відкликаними контролюючим органом.
Щодо об'єкту оподаткування згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Згідно з положеннями підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:
- така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;
- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховний Суд від 21.05.2024 у справі № 600/5153/23.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) включено клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271). Клас «Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. До коду 1271.9 віднесено інші будівлі сільськогосподарського призначення.
Отже, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 340/1913/24.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 31 грудня 2021 року) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
1 січня 2022 року набрав чинності Закон від 30 листопада 2021 року № 1914-IX, яким виключено у підпункті 14.1.235 слова та цифри «для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу».
Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Так, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункті 5.3 статті 5 ПК України.
Таке правозастосування також ґрунтується на висновках Верховного Суду, наведених у згаданій вище постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23.
У постанові від 04.03.2021 у справі № 500/2782/18 Верховний Суд вказав, що з метою вирішення питання щодо застосування пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суди мають встановити, чи наділений він статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об'єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Проте, суд вказує, що матеріалами справи не підтверджується те, що позивач як власник об'єктів нерухомості у 2023 році займався виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником.
Окрім того, до матеріалів справи позивачем не долучено доказів віднесення нежитлових будівель до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Так, до матеріалів справи позивачем долучено довідки комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицькеміжміське бюро технічної інвертаризації та експертної оцінки» від 27.04.2023 №2715, від 18.04.2023 № 2601 відповідно до яких, вказано, що будівлі за адресами: АДРЕСА_3 можна віднеси до класу 1271.2 «Будівлі птахівництва» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Проте, суд зазначає, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Таким чином, об'єкти нерухомаго майна, що належили позивачу на праві власності у 2023 року підлягають оподаткуванню до моменту припинення права власності на них, оскільки не є об'єктами будівлями, спорудами сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
За таких обставин, ураховуючи встановлені судом обставини, податкові повідомлення-рішення від 05.06.2024 №1973094-2417-1309-UA46020010000073886, № 1973932-2417-1309-UA46020010000073886 є правомірними, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.