про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду
01 серпня 2025 рокусправа № 380/14062/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (03049, м. Київ, пр-т. Повітряних сил, 6, код ЄДРПОУ 22990368), Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, 33, вул. Володимирська, 60; код ЄДРПОУ 22994521) з вимогами:
- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 03 жовтня 2018 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 жовтня 2018 року в загальній сумі 24761.85 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. 6. Визнати протиправними дії Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 04 жовтня 2018 року по 20 січня 2021 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 04 жовтня 2018 року по 20 січня 2021 року в загальній сумі 96 121.01 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 04 жовтня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 04 жовтня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати..
Ухвалою суду від 15.07.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10 днів для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання доказів зареєстрованого місця проживання на території Львівської області; копії наказів про зарахування до списків особового складу відповідачів, копії наказів про виключення зі списків особового складу відповідачів; клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази у підтвердження викладеного у такому клопотанні з обґрунтуванням поважності причин пропуску звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, 28.07.2025 за вх.№61140 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій просить поновити строк звернення до суду. Також долучено копію посвідчення офіцера позивача, копії витягів з наказів, копію сторінок паспорта позивача.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі судом встановлено таке.
У позовній заяві, позивачем зазначено місце проживання - АДРЕСА_1 .
Представником позивача долучено до матеріалів справи копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , відповідно до якого, зареєстроване місце проживання позивача - АДРЕСА_2 .
Місце знаходження відповідачів у справі Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України - 03049, м. Київ, пр-т. Повітряних сил, 6, Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка - 01033, м. Київ, 33, вул. Володимирська, 60.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.
Поняття "підсудність" розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України та визначається останнім, як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані положеннями статей 25-30 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Для застосування положень частини 1 статті 25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини другої статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу зазначених правових норм випливає, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Отже, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність. Таким чином, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Крім того, законодавець, надаючи право позивачу альтернативної підсудності на подачу до суду позову, пов'язує таке право вибору з урахуванням зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, перебування чи знаходження цієї особи-позивача.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі Закон № 1382-IV) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Статтею 2 Закону №1382-IV визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до пункту 5-1 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру вноситься така інформація про особу: відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи.
Суд зауважує, що норми КАС України пов'язують місце проживання особи із зареєстрованим місцем її проживання. Так, відповідно до частини третьої статті 171 КАС України суд встановлює місце проживання фізичної особи шляхом надсилання запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Отже, законодавець, оперуючи поняттям «місце проживання особи», передбачає, що таке місце проживання має бути особою зареєстровано і суб'єкти владних повноважень зобов'язані враховувати таку інформацію при здійсненні ними владно-управлінських функцій.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №380/9335/20.
Доказів зареєстрованого місця проживання у Львівській області позивачем не надано.
За таких обставин, згідно статті 25 КАС України, дана справа не підсудна Львівському окружному адміністративному суду, а її розгляд має здійснюватись окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ.
При цьому суд враховує, що 15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 року №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", яким ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Згідно статті 3 Закону України №2825-IX територіальна юрисдикція Київського міського окружного адміністративного суду поширюється на місто Київ.
Водночас, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від №2825-IX встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Враховуючи зазначене, за правилами територіальної підсудності, адміністративна справа №380/14062/24 підсудна Київському окружному адміністративному суду.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 318 КАС України, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 8 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Керуючись ст. ст. 19, 25, 29, 30, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративну справу №380/14062/25 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю.
Копію ухвали надіслати (вручити) позивачеві.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки визначені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна