31 липня 2025 року справа №320/29273/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до 1 Відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії 1 Відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв?язку з самостійним вихованням малолітньої дитини;
- зобов?язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв?язку з самостійним вихованням малолітньої дитини та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу протиправно відмовлено у наданні відстрочки від мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Окремо суд вважає необхідним зазначити, що дану позовну заяву фактично передано судді для розгляду 16.06.2025 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін, у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою вирішено витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ):
- належним чином засвідчену відповідь за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 ) на отримання відстрочки від 08.05.2025.
Вказану вимогу відповідачем проігноровано.
Ухвалою від 16.06.2025 позивачу відмовлено в забезпеченні позовної заяви через необгрунтованість вимог щодо такого забезпечення.
15.07.2025 ОСОБА_1 знову подав до суду заяву про забезпечення позову, де просив суд:
-Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА: АДРЕСА_1 ) до моменту набрання законної сили рішенням суду по суті цієї справи вчиняти дії щодо мобілізації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 .
Вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову зареєстровано 15.07.2025 року та того ж дня передано судді Вісьтак М. Я. для розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 заяву про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень - задоволено, заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА: АДРЕСА_1 ) до моменту набрання законної сили рішенням суду по суті цієї справи вчиняти дії щодо мобілізації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ).
Як вбачається з даних з веб-сайту поштового перевізника “Укрпошта» ухвалу про відкриття провадження у справі, позовну заяву та додані до неї матеріали вручено представнику відповідача за довіреністю 10.07.2025.
Крім того 17.06.2025 копію ухвали про відкриття провадження додатково надіслано судом в електронний кабінет відповідача.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
29.07.2025 через систему "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на ненадання військово-облікового документу позивачем при першочерговому зверненні для отримання відстрочки, всупереч приписам Порядку № 560.
Вказаний відзив був сформований в системі електронний суд 28.07.2025, тобто з порушенням 15-денного строку для надання відзиву на позовну заяву, відтак суд може не брати його до уваги.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 .
Як зазначено позивачем та підтверджено копією відповідної заяви від 08 травня 2025, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
До заяви позивачем додано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 малолітнього сина позивача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Додано також копію рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.10.2024 по справі № 345/5072/24, яким розірвано шлюб між позивачем та його колишньою дружиною ОСОБА_3 . Цим же рішенням малолітнього сина позивача ( ОСОБА_2 ) залишено на самостійному вихованні та утриманні батька - ОСОБА_1 .
У визначений законодавством строк (один тиждень з моменту звернення) позивачем відповіді отримано не було, водночас, як вбачається із заяви про забезпечення позову по даній справі від 15.07.2025, 04 липня 2025 року позивач фактично отримав офіційну відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_3 (лист датований 22 травня 2024 року), яка була направлена шляхом надсилання засобами поштового зв'язку “Укрпошта» 1 червня 2025 року (що підтверджується штемпелем на конверті), з якої довідався про відмову в наданні йому відстрочки від мобілізації на особливий період.
Крім того до заяви про забезпечення долучено відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.05.2024 № 1-4529 за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки, в якій позивачу повідомлено, що за результатами заяви та вивчення копій документів, які містяться в даній заяві прийнято рішення про відмову у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки у заяві відсутні підтверджуючі документи відповідно постанови КМУ від 16.05.2024 №560.
При цьому не зазначено, яких саме документів не вистачає.
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся за захистом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується наступним.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.92 (далі - Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону № 3543 мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
На підставі частини першої статті 22 Закону № 3543 громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Відповідно пункту 4 частини 1 статті 23 цього Закону (в редакції чинній на час подання заяви позивачем про надання відстрочки) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставічастини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, зокрема, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Як визначено пунктом 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Норми Порядку № 560 свідчать, що розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відноситься до дискреційних повноважень відповідача, оскільки до його компетенції відноситься як розгляд документів, що підтверджують право на відстрочку, так і надання оцінки законності підстав для відстрочки з направленням відповідних запитів до органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку тощо.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був прийняти певне рішення за наслідком її розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.
Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Як вже було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04 липня 2025 року позивач фактично отримав офіційну відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_3 (лист датований 22 травня 2024 року), яка була направлена шляхом надсилання засобами поштового зв'язку “Укрпошта» 1 червня 2025 року (що підтверджується штемпелем на конверті), з якої довідався про відмову в наданні йому відстрочки від мобілізації на особливий період.
Крім того до заяви про забезпечення долучено відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.05.2024 № 1-4529 за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки, в якій позивачу повідомлено, що за результатами заяви та вивчення копій документів, які містяться в даній заяві прийнято рішення про відмову у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки у заяві відсутні підтверджуючі документи відповідно до постанови КМУ від 16.05.2024 №560.
При цьому не зазначено, яких саме документів не вистачає.
Позивач додав до заяви нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 свого малолітнього сина - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.10.2024 по справі № 345/5072/24, яким розірвано шлюб між позивачем та його колишньою дружиною ОСОБА_3 . Цим же рішенням малолітнього сина позивача ( ОСОБА_2 ) залишено на самостійному вихованні та утриманні батька - ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру судових рішень вказане рішення суду набрало законної сили 04.11.2024.
Отже, вказане рішення було чинним на час як зврнення позивача із заявою про надання відстрочки, так і на час прийняття відповідачем рішення про відмову.
Відповідно до приписів ст. 129-1 Контитуції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, посадові особи відповідача не вправі надавати оцінку висновкам суду, викладеним у рішенні, яке набрало законної сили.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Порядком № 560 було визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону: свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Вказані норми були незмінним і на час прийняття відповідачем спірного рішення.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що позивачем надано достатні докази на підтвердження самостійного виховання неповнолітньої дитини.
А відтак, рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки є протипаравним та необгрунтованим.
Окремо суд наголошує, що відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращим інтересам дитини. Конституція України (ч. 3 ст. 51) встановлює, що діти мають право на піклування батьків, а держава зобов'язана забезпечувати захист прав дитини. Аналогічна позиція закріплена у практиці Європейського суду з прав людини.
Крім того, положення п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачають виключення для осіб, які самостійно виховують дитину віком до 18 років, і відмова у застосуванні цього положення не може бути довільною чи формальною.
У цій справі є наявні та документально підтверджені обставини, які свідчать про те, що відмова у наданні відстрочки та можлива мобілізація позивача призведе до незворотних наслідків як для позивача, так і для дитини, яка опиниться у надзвичайно вразливому становищі, позбавлена постійної опіки батька.
З метою забезпечення законності, запобігання істотній шкоді правам дитини та забезпечення ефективності судового захисту, суд вважає за необхідне зобов?язати комісію 1 Відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 412 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв?язку з самостійним вихованням малолітньої дитини.
Щодо вимог в частині внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, суд зазначеє таке.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).
Згідно з п.1. Порядку він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п.79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Посилання з відзиву відповідача на ненадання позивачем військово-облікового документа є безпідставним, оскільки в оскаржуваній відмові відповідач не конкретизував, яких саме документів не вистачає, крім цього, Порядком 560 не передбачено подання такого документу для отримання відстрочки за пунктом 4 ч. 1 ст. 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Пункт 58 Порядку, на який посилаєтсья відповідач встановлює, що під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Поняття "пред'являє"та "подає" не є тотожними, а список документів, які необхідно саме подати для отримання відстрочки чітко вказаний у Порядку і не містить вказівок на військово-обліковий документ. Водночас, відповідач навіть не вказав про відсутність саме такого документа як підставу для відмови.
Відтак, дії відповідача є протиправними, а позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Окремо суд зазначає, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 вирішено витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ):
- належним чином засвідчену відповідь за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 ) на отримання відстрочки від 08.05.2025.
Вказану вимогу відповідачем проігноровано, при чому відповідача повідомлено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали (ч. 7 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом (ч. 8 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 4 статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що підставою звернення до суду стали неправомірні дії відповідача, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись Конституціє України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії 1 Відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з самостійним вихованням малолітньої дитини.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА: АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з самостійним вихованням малолітньої дитини та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.