про продовження строку залишення позовної заяви без руху
31 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/18071/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шувалова Т.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 АДРЕСА_1 до Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням при нарахуванні та виплаті індексації базового місяця - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування вимог абзаців 4,5,6 п. 5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 20.04.2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 05.11.2023 року із врахуванням вимог абзаців 4,5,6 п. 5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року позовну заяву було залишено без руху з підстав пропущеного строку звернення до суду із наведеним позовом
24 липня 2025 року на виконання вимог ухвали позивачем подано до суду заяву, в якій позивач зазначає, що 20.04.2022 він виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , а не 05.11.2023 року, як помилково зазначено в ухвалі Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року про залишення позовної заяви без руху. Також посилається на те, що правовідносини, які є предметом даного спору, виникли до набрання чинності Законом України №2352-1X від 01.07.2022, відтак відповідна редакція ч. 2 ст. 233 К3пП України не підлягає застосуванню при зверненні до суду з цим позовом.
Суд, розглянувши подану заяву, зазначає наступне.
Предметом спірних правовідносин відповідно до позовної заяви є, зокрема, нездійснення перерахунку та доплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 05.11.2023 року із врахуванням вимог абзаців 4,5,6 п. 5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, з 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У пункті 44 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 620/1201/23 суд вказав, що “наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 03 листопада 2022 року № 256 позивача з 03 листопада 2022 року виключено з списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік, строк звернення до суду з приводу вимоги про стягнення належного грошового утримання підлягає обчисленню з цієї дати», тобто у даній справі Верховний Суд виснував, що тримісячний строк на звернення до суду з вимогою про стягнення належного грошового забезпечення розпочинається із дати звільнення зі служби. Тобто, сам по собі факт виключення із списків особового складу військової частини є початком відліку строку на звернення до суду.
Спір у цій справі виник у зв'язку із неправильним, на думку позивача, нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 05.11.2023 року під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
20.04.2022 позивача виключено зі списків особового складу, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2023 №85, як і було зазначено в ухвалі Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року.
З позовною заявою щодо виплати належного грошового забезпечення за період служби з 01.01.2018 по 05.11.2023 позивач звернувся до суду 12.07.2025 (дата подання конверту на "Укрпошту"), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з моменту виключення його зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Початок перебігу тримісячного строку для подання позову з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Згідно з пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Тобто за правовим висновком Верховного Суду саме дата вручення позивачу грошового атестата є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Визначення моменту вручення грошового атестата, як початку перебігу строку у цій справі, відповідає вимогам частини 2 статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Таким чином, строк звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 05 листопада 2023 обмежений трьома місяцями з дня, одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Однак, позивач не долучає грошовий атестат до матеріалів справи та не зазначає дату, коли він був з ним ознайомлений, відповідно до вимог чинного законодавства, що у свою чергу перешкоджає суду встановити дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.
Згідно із частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, суд доходить висновку, що наявні підстави для залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку та наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску.
Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, ураховуючи, що позивачем не виконані вимоги ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року, суд уважає, що строк для усунення позивачем недоліків позовної заяви підлягає продовженню.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Продовжити строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Шувалова