31 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/9943/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фону в Миколаївській області №6250010411 від 19.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус пенсію відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з 09 березня 2025 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він зверталася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За принципом екстериторіальності його заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області). Рішенням відповідача йому було відмовлено у призначенні пенсії з підстав непідтвердження трирічного періоду постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. При цьому позивач стверджує, що період його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення на цю дату становить більше трьох років. Вказана відмова слугувала підставою для звернення з цим позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач заперечуючи проти позову, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України період проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 03 місяці 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач має статус особи, потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.12.1992, виданого Житомирською облдержадміністрацією.
Як стверджується позивачем та не заперечується відповідачем, на момент звернення із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку його страховий стаж становить 35 років 03 місяців 14 днів. Вказане також підтверджується формою РС-право.
Уважаючи, що на підставі норм статті 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, він має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, який зменшується додатково на один рік понад передбачений чиним законодавством, позивач 11.03.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення їй такого виду пенсії .
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення, ГУ ПФУ в Миколаївській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та рішенням від 19.03.2025 №064250010411 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного для зниження пенсійного віку 3-річного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.
Листом ГУ ПФУ в Житомирській області від 27.03.2025 №0600-0211-8/29631 повідомлено позивачу про зміст рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Підставою для винесення вказаного рішення стало те, що згідно наданих документів не підтверджено період проживання (роботи) позивача на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993.
Як убачається з довідки відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради від 05.03.2025 № 5145 позивач постійно був зареєстрований в м. Коростені Житомирської області з 13.01.1977 по 23.08.1988, з 30.07.1993 по 18.12.1996, з 18.12.1996 по теперішній час.
Позивач, вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відмовляючи у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідачем не заперечується наявність у позивача необхідного загального трудового стажу, який становить 35 років 03 місяці 14 днів.
Відповідачем наголошується, що, не дивлячись на наявність у позивача посвідчення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії НОМЕР_1 від 21.12.1992, виданого Житомирською облдержадміністрацією, документально не підтверджено період його постійного проживання (роботи) станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача.
Згідно з пунктом 2 статті 55 Закону №796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, але не більше 6 років.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем визнається період постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення 02 роки 03 місяці 28 днів.
Разом з тим, в матеріалах справи наявна довідка відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради від 05.03.2025 № 5145, в якій зазначено, що позивач постійно був зареєстрований в м. Коростені Житомирської області з 13.01.1977 по 23.08.1988, з 30.07.1993 по 18.12.1996, з 18.12.1996 по теперішній час, тобто період проживання є більшим, ніж визнається відповідачем.
При цьому, суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для отримання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 295/1087/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17, від 27 квітня 2020 року у справі № 212/5780/16-а та від 30 вересня 2020 року у справі №572/1921/17.
Зазначена правова позиція в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення наведеного спору.
Таким чином, наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 21.12.1992, виданого Житомирською облдержадміністрацією, надає право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-XII, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.
Водночас, відповідачем не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий позивачу статус скасований.
У даному контексті також слід зазначити, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує, що позивач постійно проживав чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу, оскільки відповідно до статті 14 Закону №796-XII до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій, належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статтею 55 Закону №796-XII, а також те, що позивач має початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 19.03.2025 №064250010411 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку позивачу.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати.
Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
При цьому, чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв. Оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 11.03.2025 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Оскільки судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, в цій частині позову суд відмовляє.
Згідно із статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до частини першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54008, ЄДРПОУ: 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.03.2025 №064250010411 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2025 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 31 липня 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова