01 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/7132/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобо'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 28.01.2025 № 262740013309.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1982 по 31.07.1987 відповідно до Диплому НВ № 528703 та період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1987 з 05.08.1987 по 22.08.1988, з 30.08.1988 по 31.08.1991, з 01.09.1991 по 31.08.1994, з 01.09.1994 по 28.08.2008 з урахуванням сум заробітної плати ОСОБА_1 , відповідно до Довідки Північного державного медичного університету від 11.11.2014 № 982 про заробітну плату для обрахування пенсії за 2002-2006 роки, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 20.01.2025.
В обгрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи та навчання, оскільки такі підтверджені належними доказами, записами у трудовій книжці, дипломом про освіту. Крім того, оскільки довідка від 11.11.2014 № 982 про заробітну плату для обрахування пенсії за 2002-2006 роки підтверджує розмір заробітної плати позивачки за період роботи в період дії Конвенції 1993 року, вимога щодо наявності апостиля на період воєнного стану не є обов'язковою.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ГУПФУ в Житомирській області надіслало відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що за наданими документами до страхового стажу позивача не зараховано: відповідно до диплома НОМЕР_2 від 24.06.1987 період навчання з 01.09.1982 по 22.06.1987, оскільки відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації; відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1987 періоди роботи з 05.08.1987 по 22.08.1988, з 30.08.1988 по 31.08.1991, з 01.09.1991 по 31.12.1991, оскільки відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації; з 01.01.1992 по 31.08.1994, з 01.09.1994 по 28.08.2008, оскільки робота в російській федерації. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку № 637 відсутні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 у віці 60 років через Портал Електронних Послуг Пенсійного фонду України 20.01.2025 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та за наслідками її розгляду прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.01.2025 №262740013309.
У рішенні зазначено:
до страхового стажу позивача не зараховано: відповідно до диплома НОМЕР_2 від 24.06.1987 період навчання з 01.09.1982 по 22.06.1987, та відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1987 періоди роботи з 05.08.1987 по 22.08.1988, з 30.08.1988 по 31.08.1991, з 01.09.1991 по 31.12.1991, оскільки відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації; з 01.01.1992 по 31.08.1994, з 01.09.1994 по 28.08.2008, оскільки робота в російській федерації. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку № 637 відсутні.
Враховуючи викладене, відмовлено у призначенні пенсії у зв"язку з відсутністю письмового повідомлення заявника про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації та відсутністю необхідного страхового стажу.
Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 1 Закону 1058-ІV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
В частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.
До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, системний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2014 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу додатковими документами виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв"язку з недостатністю страхового стажу 31 рік.
Підставою для відмови у призначенні пенсії стало наступне:
До страхового стажу позивача не зараховано: відповідно до диплома НОМЕР_2 від 24.06.1987 період навчання з 01.09.1982 по 22.06.1987, та відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1987 періоди роботи з 05.08.1987 по 22.08.1988, з 30.08.1988 по 31.08.1991, з 01.09.1991 по 31.12.1991, оскільки відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації; з 01.01.1992 по 31.08.1994, з 01.09.1994 по 28.08.2008, оскільки робота в російській федерації. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку № 637 відсутні.
Враховуючи викладене, відмовлено у призначенні пенсії у зв"язку з відсутністю письмового повідомлення заявника про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації та відсутністю необхідного страхового стажу.
Суд не погоджується з таким рішенням, з огляду на таке.
Відповідно до копії диплома НОМЕР_2 від 24.06.1987 позивач навчалася у Архангельському державному медичному інституті з 01.09.1982 по 22.06.1987.
Згідно записів у трудовій книжці, позивач з 05.08.1987 по 22.08.1988 працювала в Мурманській обласній лікарні; з 30.08.1988 по 31.08.1991 працювала в Архангельській державній медичній академії; з 01.09.1991 по 31.08.1994 навчалася в аспірантурі; з 01.09.1994 по 28.08.2008 працювала в Архангельській державній медичній академії.
Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та російська федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу .
Відтак, доводи органу Пенсійного фонду про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в російській федерації, з огляду на те, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року протиправними , оскільки під час роботи позивача в російській федерації вказана Угода була обов'язкова для України як держави-учасниці. Водночас вихід російської федерації з даної Угоди жодним чином не впливає на зобов'язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися норм цієї та угоди та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.
Суд наголошує, що єдиним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка містить всі необхідні записи.
В свою чергу, органом Пенсійного фонду не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки , а також інших наданих документів, або ж доказів, які б підтверджували несплату страхових внесків до пенсійних органів російської федерації, в тому числі з вини позивача.
Отже, надана трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право на призначення/перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Щодо ненадання позивачкою особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, суд зазначає таке.
Згідно з приписами пункту 14-4 розділу 15 Прикінцевих положень Закону № 1058 громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Так, відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Мінюсті України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія.
Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Водночас, доказів повідомлення відповідачем позивачку у визначений Порядком №22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів, в тому числі особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації матеріали справи не містять.
Таким чином доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Отже, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно відмовило у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів навчання та роботи з 01.09.1982 по 31.07.1987, з 05.08.1987 по 22.08.1988, з 30.08.1988 по 31.08.1991, з 01.09.1991 по 31.08.1994, з 01.09.1994 по 28.08.2008, з огляду на що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 28.01.2025 № 262740013309 підлягає скасуванню.
Стосовно способу захисту порушеного права.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (частина 2 статті 245). У цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом .
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію.
Суд зазначає, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 20.01.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У зв"язку з цим, суд відмовляє у задоволенні вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Також суд відмовляє у задоволенні вимог в частині призначення пенсії з урахуванням заробітної плати ОСОБА_1 , відповідно до Довідки Північного державного медичного університету від 11.11.2014 № 982 про заробітну плату для обрахування пенсії за 2002-2006 роки, оскільки вказані вимоги є передчасними. Відповідач не відмовляв у врахуванні вказаної довідки, а відмовив у призначенні пенсії у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Таким чином, судовий збір підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам у сумі 484,48 грн.
Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 28.01.2025 № 262740013309.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
01.08.25