Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 серпня 2025 року Справа№200/2627/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Аляб'єва І.Г.
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
11.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованого грошового забезпечення (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 31.10.2020 по 18.07.2022 у повному обсязі та у період з 19.07.2022 року по 19.03.2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованого грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованого грошового забезпечення (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 31 жовтня 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19.07.2022 року по 19.03.2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 19.03.2025 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 19.03.2025 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою суду від 16.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 (далі - Позивач) проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 який відповідно до Закону України від 30.03.2021 року № 1357-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку" перетворено в ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - Відповідач), та на теперішній час Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
При цьому, йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення не в повному обсязі.
19.03.2025 року на виконання рішення Донецького адміністративного суду по справі № 200/5596/24 на розрахунковий рахунок Позивача була нарахована сума грошового забезпечення.
При цьому Відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення у повному обсязі.
Позивач вважає ненарахування та невиплату йому середнього заробітку за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення у повному обсязі - протиправними. Позивач наполягає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки лише оскаржувані дії відповідача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні вчинені відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необгрутовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому вони є протиправними.
Окрім того, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають. По суті спірних правовідносин пояснив, що трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані законодавством, а тому норми законодавства про оплату праці і вирішення таких спорів не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового права. Відповідно, відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №200/5596/24 встановлено наступне.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 з 28.09.2017 по 30.11.2022 за контрактом та перебував у ньому на грошовому забезпеченні (довідка від 02.02.2023 №07/898). ( ІНФОРМАЦІЯ_8 перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_9 ). Означене також підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що позивач після звільнення у квітні 2024 року звернувся з заявами до відповідача з проханням надати йому інформацію щодо грошового забезпечення отриманого ним після звільнення та щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по день звільнення.
До матеріалів справи було надано відповідь відповідача від 27.04.2024 з якої вбачається, що відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення позивачу був встановлений 4 тарифний розряд і посадовий оклад визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018 - 1762,00 грн, на відповідний коефіцієнт згідно з додатком 1 - 1,55, що склало 2730,00 грн. У позивача військове звання «старший солдат» і оклад за військовим званням визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018 - 1762,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 14 - 0,34, що склало 600,00 грн.
На момент набрання чинності постановою № 704 від 01.03.2018 п.4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із п.6 постанови №103, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 п.4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України» від 23.11.2006 №1644 і від 30.08.2017 №704 врегульоване питання щодо приміток до ПКМУ №704 тобто посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому п. 4 ПКМУ від 30.08.2017 №704.
Відповідних рішень та розпоряджень стосовно зазначеного в адвокатському запиті питання до ІНФОРМАЦІЯ_10 не надходило. Підстав для здійснення громадянину ОСОБА_1 повторного розрахунку грошового забезпечення - не має. Нарахування та виплата грошового забезпечення громадянину позивачу за період з 29.01.2020 по 30.11.2022 провадилась відповідно до чинного законодавства.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №200/5596/24, яка залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_9 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 30 жовтня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 30.10.2022 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.06.2025 №09/02/903 повідомлено про неможливість здійнити нарахування та виплату втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати неможливо у зв'язку з відсутністю коштів.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.06.2025 №09/02/904 грошове забезпечення позивача становить: за жовтень 2022 року у розмірі 14668,20 грн (30 календарних дня), за листопад 2022 року - 14668,20 грн (31 календарний день). Середньоденна заробітна плата складає 480,92 грн.
У зв'язку з тим, що повний розрахунок при звільненні був проведений з порушенням строків, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.
Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Суд встановив, що остаточний розрахунок мав бути проведений із ОСОБА_1 30.11.2022 в день звільнення.
Разом з тим, належні до виплати суми в загальному розмірі 105995,36 грн були виплачені лише 19.03.2025.
Судом встановлено, що днем звільнення ОСОБА_1 є 30.11.2022, а тому першим днем затримки є 01.12.2022.
Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, суд встановив, що такий проведено 19.03.2025, а тому останнім днем затримки є 18.03.2025.
Таким чином, суд приходить до висновку, що період затримки з 01.12.2022 по 18.03.2025, однак період, за який може бути стягнено середній заробіток, не може перевищувати 6 місяців, тобто обмежується 182 днями.
Суд зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку № 100).
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.06.2025 №09/02/904 грошове забезпечення позивача становить: за жовтень 2022 року у розмірі 14668,20 грн (30 календарних дня), за листопад 2022 року - 14668,20 грн (31 календарний день). Середньоденна заробітна плата складає 480,92 грн.
З огляду на зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку за період 01.12.2022 по 18.03.2025 становить 87527,44 грн (480,92 грн х 182 дня затримки).
Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).
Згідно із статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
В силу статті 5 Закону №2050-ІІІ своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.
Відповідно до приписів статті 6 Закону №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
За приписами статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Відповідно до пункту 5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналіз викладених норм свідчить, що дія зазначених вище нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року у справі № 200/5596/24, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 року, відповідачем здійснено нарахування та виплата грошового забезпечення в розмірі 105995,36 грн 19.03.2025.
Вказані кошти є грошовим забезпеченням позивача, нарахованим та виплаченим відповідачем з порушенням встановлених строків їх виплати.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, нарахованого на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року по справі №200/5596/24.
Підсумовуючи викладене вище, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за період з 01.12.2022 по 18.03.2025.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час затримки при звільненні в розмірі 87527 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот двадцять сім) гривень 44 копійки.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено і підписано 01.08.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв