Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
01 серпня 2025 року Справа №200/5708/25
суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправною бездіяльністі щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 у розмірі 155636,16 гривень згідно рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 лютого 2024 року у справі № 201/6537/22;
- зобов'язання виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію після смерті ОСОБА_2 у розмірі 155636,16 гривень згідно рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 лютого 2024 року у справі № 201/6537/22.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що є онукою померлої ОСОБА_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі №200/1240/19-а було зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у зв'язку із реорганізацією Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України») здійснити виплату пенсійної заборгованості на користь ОСОБА_2 за період з 01.07.2016 року по 28.02.2019 року у розмірі 155636,16 гривень. Вказане рішення набрало законної сили, однак виконане не було.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом, до складу якої входить грошова вимога, а саме: право на отримання несплаченої пенсійної суми в розмірі 155636,16 гривень.
04 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса у місті Маріуполь із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим було заведено спадкову справу № 68590646. Водночас, свідоцтво про право на спадщину нотаріусом не було видано, оскільки останній очікував відповідь від Пенсійного фонду на свій запит щодо отримання підтверджуючих документів. З моменту тимчасової окупації міста Маріуполя 24 лютого 2022 року діяльність вказаного нотаріуса була припинена, а нотаріальна контора не була зареєстрована за новою адресою на території України. З метою реалізації своїх прав ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою визнати за нею право власності на спадкове майно - грошові кошти у розмірі 155636,16 гривень, які підлягали виплаті спадкодавиці згідно з рішенням суду.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 08 лютого 2024 року у справі № 201/6537/22 визнано право власності в порядку спадкування на несплачені грошові кошти, які належали ОСОБА_2 у розмірі 155636,16 гривень за ОСОБА_1 . Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 лютого 2024 року у справі № 201/6537/22 набрало законної сили постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2024 року.
12 лютого 2025 року Селидівським міським судом Донецької області було видано виконавчий лист № 201/6537/22 про визнання права власності на спадкове майно.
Позивач вказує, що спірним питанням є дії відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії у відповідному розмірі на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області у справі № 201/6537/22, яким за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування на несплачені грошові кошти, які належали ОСОБА_2 у розмірі 155636,16 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви, крім іншого, з'ясовує, чи немає встановлених цим Кодексом підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави, зокрема, для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання про відмову у відкритті провадження у справі, суд виходить з такого.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
З аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Згідно з частиною 2 статті 1220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
У відповідності до п. 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - порядок №22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.
Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, якщо члени сім'ї не звернулися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, недоотримана пенсія входить до її складу.
Судом з рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 лютого 2024 року у справі № 201/6537/22 встановлено зокрема таке: «Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02.11.2021 р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно Витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі № 67147898 від 04.11.2021 р., приватним нотаріусом Бедненком С.В. зареєстрована спадкова справа за № 68590646, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листом приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р. № 65/01-16 від 24.06.2022 р., було роз'яснено позивачу щодо неможливості видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки спадкова справа була відкрита у приватного нотаріуса Бедненка С.В., робоче місце якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 02.08.2023 р. помер батько позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як вбачається з листа Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.07.2023 р., доплата за період з 01.07.2016 р. по 28.02.2019 р. в розмірі 155636,16 грн., яка була нарахована ОСОБА_2 за життя, обліковується в Головному управлінні як заборгованість за рішенням суду».
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 08 лютого 2024 року у справі № 201/6537/22 визнано право власності в порядку спадкування на несплачені грошові кошти - пенсії, які належали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 155636,16 гривень за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд зазначає, що позивач звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою про виплату неотриманої пенсії на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 лютого 2024 року у справі № 201/6537/22, яким визнано право власності в порядку спадкування на пенсію в розмірі 155636,16 гривень, яка належала ОСОБА_2 , тобто недоотримана спірна сума пенсії померлого пенсіонера увійшла до складу спадщини.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності -входять до складу спадщини.
Отже, у цій справі предметом позову є майнова вимога в порядку спадкування права власності на майно - грошові кошти про стягнення на користь позивача суми недотриманої пенсії. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права було викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі №808/1346/18, Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 0540/5860/18-а, від 21 вересня 2021 року у справі № 200/3913/21, від 16 квітня 2024 року у справі № 160/10395/23.
За встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність передбачених п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У відповідності до ч. 2-3 ст. 170 КАС України, про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
З урахуванням викладеного, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 243, 248, 256, 287, 295 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що даний спір віднесений до юрисдикції місцевого загального суду та вирішується за правилами цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Повний текст ухвали складено та підписано 01 серпня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Л.Б. Голубова