Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 липня 2025 року Справа№200/3739/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
22.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 , у наданні пільг, як учаснику війни, на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 лютого 2025 року щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика на 2025 рік та призначити пільги з оплати житлово-комунальних послуг з 01 січня 2025 року зі сплатою заборгованості за весь період її виникнення.
Ухвалою суду від 23.052025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін до судового засідання).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є учасником війни, вказане підтверджується посвідченням від 02.05.2023 року серії НОМЕР_1 . 20.02.2025 позивачка звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою, в якій просила надати пільги з оплати житлово - комунальних послуг, як учаснику війни на 2025 рік.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.02.2025 року № 4949-4013/Р-02/8-0500/25 відмовлено у наданні пільг з оплати житлово-комунальних послуг та вказано про відсутність права на отримання пільг. Відмова мотивована перевищенням величини сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу граничної межи податкової соціальної пільги, встановленої у розмірі 4 240 грн.
Вважаючи такі висновки органу пенсійного фонду протиправними, позивачка звернулась до суд за захистом порушеного права.
Головним управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області надано відзив на позовну заяву у якому відповідач вказує, що у позивачки відсутнє право на призначення пільг на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки середньомісячний дохід заявниці за попередні шість місяців перевищує значення 4240,00 грн.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України ID НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
06.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до органу пенсійного фонду з заявою щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг.
Листом Головного управління пенсійного фонду України в Донецької області від 10.10.2023 року №19813-18533/Р-02/8-0500/23 позивачці відмовило у наданні пільг з оплати житлово-комунальних послуг, про відсутність права на отримання пільг у зв'язку з тим, що середньомісячний дохід позивача перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільги.
Отже, установлені фактичні обставини у справі свідчать, що спірним питанням є визначення права позивачки на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг.
Так, позивачка, вважає, що має таке право незалежно від величини доходу.
Натомість з листа відповідача та заперечень, що викладені у відзиві на позовну заяву вбачається, що середньомісячний дохід на одного члена сім'ї ОСОБА_2 складає 8805,32 грн. та перевищує встановлений Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389, граничний розмір доходу, до якого застосовується податкова соціальна пільга з 01.01.2023 складає 3760 грн. на одну особу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №200/7515/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 , у наданні пільг, як учаснику війни, на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.07.2023 щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика за попередні 6 місяців - з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №200/7515/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецької області здійснено нарахування та виплату пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика за попередні 6 місяців за період з 01.07.2023 по 30.04.2024 року у розмірі 10 317,32 грн. та з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї» встановлено право на отримання пільг до останнього дня календарного року, тобто до 31.12.2024.
20.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області із заявою про призначення і виплату пільг на житлово-комунальні послуги на 2025 рік (заява зареєстрована відповідачем 20.02.2025 року за вх № 4013/Р-0500-25).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.02.2025 року № 4949-4013/Р-02/8-0500/25 ОСОБА_1 відмовлено у наданні пільг з оплати житлово-комунальних послуг та вказано про відсутність права на отримання пільг у зв'язку з тим, що величина сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу граничної межи податкової соціальної пільги, встановленої у розмірі 4 240 грн.
Вважаючи дій відповідача протиправними позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовано Законом № 3551-XII.
Відповідно до статті 14 Закону №3551-ХІІ визначені пільги для учасників війни.
Відповідно до п.п.4-5 частини першої статті 14 Закону №3551-XII учасникам війни надаються такі пільги, зокрема:
50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);
Згідно з частиною другою статті 14 Закону №3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Частиною третьою статті 14 Закону №3551-XII передбачено, що площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року №76-VIII статтю 14 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Так, Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 року №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону №3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
При цьому, Конституційний Суд України вказаним рішенням від 18.12.2018 року №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частини шостої статті 14 Закону №3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних змін до законів України.
Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону №3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.
Тобто, починаючи з 19.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону №3551-XII, згідно із якою розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Слід зауважити, що дане рішення Конституційного Суду України не було враховано при розгляді звернення позивачки щодо права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.
Суд також звертає увагу на позицію Конституційного Суду України щодо забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Враховуючи обов'язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивачки права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76-VIII від 28.12.2014 року до статті 14 Закону №3551-XII.
При цьому посилання відповідача на норми Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №389, суд вважає безпідставними, оскільки ця постанова була прийнята на реалізацію приписів Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", норми якого, як було вказано вище, визнані неконституційними.
Таким чином, суд вважає, що позивачка має право на отримання пільг на оплату за користування житлом та комунальними послугами, передбаченими п.п. 4-5 частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учасник війни, оскільки наявність у позивача статусу учасника війни дає їй безумовне право на такі пільги.
Як зазначено у позовній заяві, позивачка подала заяву до відповідача про надання пільг 20.02.2025, таким чином, саме з цієї дати вона має право на пільги, передбачені пунктом 4 частини першої статті 14 Закону №3551-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Донецькій області щодо відмови позивачці, як учаснику війни, пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 лютого 2025 року щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика на 2025 рік та призначити пільги з оплати житлово-комунальних послуг з 01 січня 2025 року зі сплатою заборгованості за весь період її виникнення.
Розподіл судового збору не здійснюється, оскільки позивачка звільнена від його сплати. Про інші судові витрати суду не заявлено.
Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 , у наданні пільг, як учаснику війни, на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 20.02.2025 року щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика на 2025 рік та призначити пільги з оплати житлово-комунальних послуг з 01.01.2025 року зі сплатою заборгованості за весь період її виникнення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено і підписано 31.07.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв