31 липня 2025 року Справа №160/27904/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро питання щодо затвердження звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №160/27904/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/27904/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні ді.
20.01.2025 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 за заявою позивача встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду від 20.01.2025 у справі №160/27904/24.
24.07.2025 представник ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із звітом про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 160/27904/24.
24.07.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду питання щодо затвердження звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №160/27904/24 призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) на 31.07.2025.
28.07.2025 від позивача до суду надійшли заперечення на звіт про виконання рішення суду від 20.01.2025, в яких зазначено, що рішенням суду зобов'язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення. Натомість відповідач відмовив у відстрочці за формальними підставами (документи, які вже були подані), що суперечить висновкам суду. У звіті немає жодних конкретних даних, які саме документи відсутні або не засвідчені. Позивач вказує, що це є тим самим обґрунтуванням, яке суд вже визнав протиправним. Відтак, просить суд визнати звіт ІНФОРМАЦІЯ_2 нерезультативним і таким, що не підтверджує виконання рішення суду від 20.01.2025; залишити в силі судовий контроль за виконанням рішення у справі №160/27904/24 та не затверджувати формальний звіт як належний; зобов'язати Відповідача надати новий звіт, що фактично демонструє виконання конкретних зобов'язань суду (розглянуто заяву, прийнято рішення з урахуванням судового висновку); застосувати заходи процесуального примусу (штраф, інші санкції), якщо відповідь Відповідача матиме формальний характер або не надасть конкретного виконання (ст. 382-1 КАС України).
Розглянувши поданий ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду звіт, встановлено наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 382 КАС України передбачено підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до положень ст. 382-2 КАС України звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення, зокрема, має містити відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання, а у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
Відповідно до положень ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
За висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 01.02.2022 року у справі №420/177/20, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв'язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо.
Зі змісту звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2025 №1238/юр про виконання рішення суду від 20.01.2025 у справі №160/27904/25 вбачається, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 виконано шляхом розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.05.2025 (зареєстрована 19.05.2025 №26-К) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. За результатами розгляду цієї заяви комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 протоколом від 22.05.2025 №21 відмовлено у наданні відстрочки ОСОБА_2 через відсутність інформації з Єдиного реєстру боржників та договір.
При цьому, рішенням суду від 20.01.2025 №160/27904/25 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 вересня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
Проте у звіті ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2025 №1238/юр йдеться про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 13.05.2025 (зареєстрована 19.05.2025 №26-К).
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Проте, судом не встановлено умислу відповідача спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу відсутні.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. ".
При цьому, у відповідності до положень частини 11 статті 382-3 суд не припиняє здійснення судового контролю, а встановлює новий строк для подання звіту протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241-243, 256, 294, 295, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №160/27904/24.
Зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення - ІНФОРМАЦІЯ_3 , подати у десятиденний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, новий звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №160/27904/25 та надати суду рішення (протокол) комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 06 вересня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець