31 липня 2025 рокуСправа № 160/19529/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати довідку (рішення) ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 01.01.2024 про визнання ОСОБА_1 обмежено придатним та довідку (рішення) Військової частини НОМЕР_2 від 21.05.2024 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати військовослужбовцю ОСОБА_1 направлення для проходження військово лікарської комісії в 20-ту Регіональну військово-лікарську комісію, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 позовну заяву - залишено без руху.
Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.
Вищезазначену ухвалу суду про залишення позову без руху від 09.07.2025 направлено на адресу позивача, яка вказана у позовній заяві, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням, проте 31.07.2025 до суду повернувся конверт №0610267896383 з відміткою поштового відділення про повернення - 30.07.2025 “за закінченням терміну зберігання».
За визначенням п. 12 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно із частиною першою статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до змісту абз. 4 ч. 4 ст. 124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
За правилами ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
При цьому беруться до уваги положення ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Отже, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду від 09.07.2025 вважається належним чином врученою позивачу 30.07.2025.
З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що позивач належним чином повідомлений про залишення його позовної заяви без руху.
При цьому, суд зазначає, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року (справа №640/209945/18).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач не виявив “необхідної старанності» з метою подання позову до суду, який би відповідав вимогам ст.161 КАС України.
У визначений судом термін недоліки позовної заяви не усунуто.
Згідно п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що матеріали адміністративного позову разом з додатками до нього підлягають поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві.
Роз'яснити, що згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець