31 липня 2025 рокуСправа №160/34677/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про повернення судового збору, -
30.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод», в якій позивач просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 34245509) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії особам, що були зайняті на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України за період жовтень 2023 - грудень 2024 року в сумі 1 155 745 грн. 69 коп. (Один мільйон сто п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сорок п'ять гривень 69 копійок) на р/р НОМЕР_1 , відкритий у філія-Дніпропетровське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО:305482, ЄДРПОУ 21910427.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року прийнято відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від позову.
Закрито провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» (52744, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, буд. 1ж, код ЄДРПОУ 34245509) про стягнення заборгованості.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 13868,96 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» - задоволено.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року - скасовано в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 13868,96 грн.
В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року - залишити без змін.
23.07.2025 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подав до суду заяву про повернення 50 відсотків судового збору у справі №160/34677/24, у якій просить:
- постановити ухвалу про повернення 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у справі № 160/34677/24, згідно платіжної інструкції № 8725 від 17 грудня 2024 року, а саме в розмірі 6 934, 48 грн (шість тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 48 копійок) з Державного бюджету України.
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Так, частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зокрема, положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб'єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.
Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України).
Частиною другою статті 142 КАС України визначено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Також положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про судовий збір» установлено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов'язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб'єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.
Інше тлумачення цих статей призведе до парадоксальної ситуації, для прикладу - у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень до особи про стягнення заборгованості (податкового боргу, адміністративно-господарських санкцій тощо) судовий збір з відповідача стягнутий не буде, а сплата особою - відповідачем боргу до бюджету до прийняття судом рішення та, відповідно, відмови позивача - суб'єкта владних повноважень від позову з мотивів погашення відповідачем заборгованості - призведе до стягнення з відповідача (особи) судового збору.
В контексті цього прикладу видається помилковим аргумент про те, що обов'язок відповідача відшкодувати позивачу (суб'єкту владних повноважень) судовий збір є мірою відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, незалежно від суб'єктного складу сторін спору, - адже законодавець не покладає на відповідача такого обов'язку у випадку задоволення позовних вимог до нього позивача - суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене правове регулювання, суд доходить висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зазначене правове регулювання узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15 та в постанові від 16.09.2022 у справі №826/20304/16.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що сума судового збору, сплаченого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в даному випадку не підлягає поверненню.
Керуючись ст.139, 140, 143, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про повернення судового збору - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський