31 липня 2025 рокуСправа №160/19274/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РІПЛЕЙ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
02.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РІПЛЕЙ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100242/2 від 16.06.2025.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що заявник визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі). На підтвердження заявленої вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, проте митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, з чим позивач не погоджується, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
16.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що посилаючись на те, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару. Отже, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Відповідач зазначив, що за результатами опрацювання встановлено наступне:
- рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг від 12.06.2025 № 2251 містить пункт витрат: "експедиторська винагорода на території України" (4497,1 грн).
Однак, відповідні витрати поза митною територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Отже, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до розрахунку митної вартості товару відповідну 2 (другу) частину витрат щодо оплати експедиторської винагороди;
- відповідно до інформації яка міститься у рахунку на оплату транспортно експедиторських послуг від 12.06.2025 № 2251 маршрут перевезення товару по території України становить - м/п Рава-Руська - м. Київ.
Проте у гр.3 CMR від 13.06.2025 № 3329 а також у довідці про транспортні витрати від 12.06.2025 № 1206/1 маршрут перевезення вантажу становить - м/п Рава-Руська м. Дніпро, що відповідно не дає можливості митному органу перевірити повноту та достовірність даних щодо витрат на перевезення товару автомобільним транспортом по всьому маршруту перевезення;
- відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 02.01.2021 №01-02/21 визначено, що терміни поставки, найменування, кількість товару, який повинен бути поставлений, визначається Сторонами шляхом направлення та погодження Замовлення.
Проте даний документ, декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди.
- відповідно до вимог п. 4.1 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 02.01.2021 №01-02/21 визначено, що ціна товару погоджується сторонами та встановлюється у специфікації.
Проте даний документ, декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди.
- відповідно до вимог п. 7.2 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 02.01.2021 №01-02/21 визначено, що якість товару має бути підтверджена сертифікатом якості, виданим постачальником і має відповідати стандартам і нормам для таких товарів.
Проте сертифікат якості, декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди.
- відповідно до вимог п. 1.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.03.2019 № 15039-17 визначено, що виконавець зобов'язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиційні послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним авіаційним транспортом а також перевезення у контейнерах і додаткові послуги на підставі Заявки, підписаної з обох сторін.
Проте транспортна заявка на перевезення вантажу, декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди.
- відповідно до вимог п. 3.3 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.03.2019 № 15039-17 визначено, що оплата робіт та послуг здійснюється Замовником протягом 3 календарних днів часу пред'явлення рахунку. Рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг № 2251 виданий 12.06.2025.
Проте банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплати послуг з перевезення товару, декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди.
Відповідач вказує, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі продажу товару.
На вимогу митного органу, декларантом не надано жодного додаткового документу. Підсумовуючи викладене, відповідач вказує, що декларантом невірно проведено розрахунок митної вартості; не подано всі основні документи, визначені частиною другою статті 53 Кодексу; не забезпечено надання митному органу відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала мд № UA209150/2025/003971 від 09.04.2025 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 17,01 дол. США/кг. Сума донарахованих митних платежів за рішенням № UA209000/2025/100242/2 становить - 518 481,50 грн.
Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.06.2025 товариством з обмеженою відповідальністю «РІПЛЕЙ» було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту 40 найменування товарів «косметичні препарати, засоби для макіяжу та препарати для догляду за шкірою; засіб з вмістом поверхнево активних речовин для миття шкіри у вигляді рідини», що надійшли з Республіки Корея за ексклюзивним контрактом поставки із постачальником «BEAUTYINSIDE CO.,LTD», на підтвердження чого відповідачу було надано митну декларацію № 25UA209230056175U1 із зазначенням ціни товару 1 486 702,80 грн та транспортних витрат в сумі 115 617,00 грн.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано відповідачу повний пакет документів, передбачений ч. 2 ст. 53 МК України, що в свою чергу містить достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Однак, 16.06.2025 Львівською митницею було прийняте рішення № UA209000/2025/100242/2 про коригування митної вартості товару 1. Митна вартість товару 1 була скоригована в сторону збільшення та застосовано другорядний метод визначення митної вартості резервний. У зв'язку з незгодою з прийнятим Львівською митницею рішенням, позивачем в порядку ч. 7 ст. 55 МК України подана нова митна декларація № 25UA209230056420U5, за якою товари випущені у вільний обіг за збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 5 статті 53 МК України містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною 2 статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі (частина 4, 5 статті 55 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу(частина 3 статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ).
Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Також, у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/143/174 зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Суд зазначає, що посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості та причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати від декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.
Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
-подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
-ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
-виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
-обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 (справа № 804/4365/16).
Враховуючи викладене, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є необґрунтованими.
Отже, відповідач не довів наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів останній надав.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом враховано, що поставка товару «Косметичні препарати, засоби для макіяжу, догляду за шкірою» була здійснена ТОВ «РІПЛЕЙ» на підставі зовнішньоекономічного контракту поставки №01-02/21 від 02.01.2021, укладеного із підприємством «BEAUTYINSIDE CO.,LTD» (Республіка Корея), умови поставки товару - FOB Busan, Korea.
02.01.2021 між ТОВ «РІПЛЕЙ» (покупець) та компанією «BEAUTYINSIDE CO., LTD», Корея (постачальник), укладено зовнішньоекономічний Ексклюзивний контракт поставки товарів №01-02/21 (далі Контракт), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця продукцію (товар) в асортименті, кількості та за ціною, що визначені у виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.
Місце поставки відповідно до Інкотермс 2010: FOB доставка товару здійснюється за рахунок Постачальника до порту Busan (Korea). (п. 2.1 Контракту).
Відповідно до п. 2.2 Контракту валюта контракту та платежу Євро/Долар США. Загальна сума Контракту становить суму всіх інвойсів, виставлених постачальником за цим Контрактам. Порядок оплати товару: 100% передоплата при повідомленні щодо готовності товару, за умови отримання покупцем повного комплекту товарно-супровідних документів. (п. 2.3 Контракту).
Згідно з п. 2.4 Контракту строк поставки товару: протягом 1 (одного) місяця з моменту погодження сторонами замовлення покупця.
Відповідно до п. 4.3 Контракту ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції) тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт пов'язаних, з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між Сторонами. Виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов'язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на постачальника (п. 4.4. Контракту).
Оплата за Товар здійснюється шляхом безготівкового грошового переказу на рахунки постачальника вказані в цьому Контракті. Кожна із Сторін несе самостійно витрата на виконання та (або) зарахування переказу в своєму банку та його банках кореспондентах (п. 4.5 Контракту).
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «РІПЛЕЙ» на підтвердження митної вартості товарів разом із митною декларацією №25UA209230056175U1 було надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №01-02/21 від 02.01.2021 з додатками, пакувальний лист № від 15.01.2025, рахунок-проформа № RPY 250115-01 від 15.01.2025, інвойс № RPY-250115-01 від 15.01.2025, коносамент № CJSCGDN25040115А від 08.04.2025, CMR №3329 від 13.06.2025, декларація про походження товару № RPY-250115-01 від 15.01.2025, платіжний документ, що підтверджує вартість товару №7 від 01.04.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №2251 від 12.06.2025, довідка про вартість перевезення №1206/1 від 12.06.2025 року, договір про надання послуг №70 від 02.05.2022, договір про перевезення №15039-17 від 15.03.2019, копія митної декларація країни відправлення №2025663364311 від 01.04.2025.
Усі перелічені вище документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товари та методу її визначення згідно з положеннями ст.58 МКУ.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд зауважує, що позивачем надано повні, змістовні та логічні пояснення на підтвердження своїх позовних вимог.
Доводи відповідача суд відхиляє, оскільки вони неконкретизовані, не містять зауважень щодо наданих позивачем пояснень та документів, та зводяться до цитування норм законодавства та вільного їх трактування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
У той же час, ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 7 777,23 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РІПЛЕЙ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100242/2 від 16.06.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІПЛЕЙ» (49000, місто Дніпро, вул. Героїв Крут 15, код ЄДРПОУ 37807341) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79007, Львівська обл., місто Львів, вул. Костюшка Т., будинок 1, код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір у розмірі 7 777,23 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез