м. Вінниця
31 липня 2025 р. Справа № 640/21767/20
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт" до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві про визнання протиправним та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду із Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла справа за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Софілайт» (далі - ТОВ «Софілайт», товариство, позивач) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №142 від 13.08.2020 р.
В обґрунтування вимог позивач вказує на те, що світильник на дату перевірки не був в наявності , тому безпосередньо не досліджувався на відповідність технічним регламентам.
Також зазначає, що отримав постанову не в строк визначений чинним законодавством, відтак, на думку позивача, спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 17.09.2020 р. прийнято позовну заяву до провадження , відкрито провадження та визначено здійснювати розгляд у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності сторін.
23.10.2020 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову пославшись на те, що товариство не надало доказів, що не вводило в обіг продукцію, яка не відповідає встановленим технічним регламентам. Відтак, штраф застосовано правомірно.
18.11.2020 р. надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що не отримав повідомлення про місце і час розгляду справи, відтак, порушено процедуру розгляду поряшушення , відповідно, постанова є протиправною.
02.12.2020 р. надійшли запереченн, в яких вказано, що позивач не оскаржує дії/бездіяльність щодо ненаправлення йому постанови, відтак, дана обставина не підлягає встановленню у цій справі.
Ухвалою від 07.03.2025 р. прийнято справу до провадження суддею Воробйовою І.А.
Розглянувши матеріали справи оцінивши докази, суд встановив наступне.
В період з 07.08.2020 р. по 12.08.2020 р. посадовими особами ГУ Держспоживслужби в м. Києві проведено позапланову перевірку ТОВ «Софілайт», за наслідком якої складено акт №4017/201 від 07.08.2020 р.
В акті відображено, що встановлено невідповідність продукції Технічним Регламентам, а саме, світильника ТМ « Magnum». При цьому, товариством не надано документів, що продукція не вводилась в обіг та не надана технічна документація, а саме протоколи випробувань.
За наслідком проведеної перевірки та сформованого акту складено постанову №142 від 13.08.2020 р. , якою застосовано до товариства штраф в сумі 51 000 грн.
Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Правові та організаційні засади введення в обіг в Україні нехарчової продукції і забезпечення її безпечності встановлює Закон України від 02.12.2010 №2736-VI “Про загальну безпечність нехарчової продукції» (далі Закон 2736-VI) відповідно до частини першої статті 11 якого державний ринковий нагляд за додержанням виробниками та розповсюджувачами продукції загальної вимоги щодо безпечності продукції забезпечується шляхом здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції при її ввезенні на митну територію України.
Пунктом 1 частини четвертої, частиною шостою статті 12 Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції» передбачено, що якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція є небезпечною, він невідкладно забороняє введення в обіг такої продукції на ринку та вживає заходів щодо забезпечення такої заборони. Порядок вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів із забезпечення безпечності продукції визначається Законом України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
За приписами частини першої, пункту першого частини другої, частин п'ятої - сьомої статті 15 Закону 2736-VI відповідальність за порушення вимог цього Закону встановлюється цим та іншими законами України.
До виробника застосовуються штрафні санкції у разі введення ним в обіг небезпечної нехарчової продукції - у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на нього вже було накладено штраф, - у розмірі від двох тисяч п'ятисот до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.
У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.
Рішення про накладення штрафу у справах про порушення, передбачені цим Законом, може бути оскаржено до суду відповідно до закону.
Сплата штрафу не звільняє виробника або розповсюджувача від відповідальності за шкоду, завдану споживачам (користувачам) продукції.
Згідно статті 16 Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції» виробник не несе відповідальності, встановленої статтею 15 цього Закону, якщо доведе, що:
1) він не вводив відповідну продукцію в обіг;
2) з урахуванням усіх обставин відповідна продукція після введення її в обіг стала небезпечною внаслідок дій або бездіяльності інших осіб чи обставин непереборної сили;
3) відповідна продукція є небезпечною внаслідок додержання виробником вимог законодавства чи виконання обов'язкових для нього приписів органів державної влади;
4) виробник є виробником комплектувального виробу чи складової частини продукції, а продукція є небезпечною внаслідок конструкції готової продукції, до якої входить цей виріб чи складова частина, або інструкцій, наданих такому виробнику виробником готової продукції.
Порядок прийняття рішень про накладення штрафів визначається Законом України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
За визначенням абзацу дев'ятого частини першої статті 1 вищевказаного Закону державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення
Як визначено частиною першою статті 3, частиною першою статті 4 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів. Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.
Згідно з вимогами частин першої, другої та п'ятої Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.
Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об'єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об'єктами технічних регламентів.
Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України “Про загальну безпечність нехарчової продукції», “;Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами України.
Повноваження органів ринкового нагляду визначені статтею 11 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», згідно з пунктами 4, 6, 11 частини першою якої з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, зокрема: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.
Заходами ринкового нагляду, в розумінні частини першої статті 22 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», є:
1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);
2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:
а) обмеження надання продукції на ринку;
б) заборону надання продукції на ринку;
в) вилучення продукції з обігу;
г) відкликання продукції;
3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;
4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.
За змістом частин третьої - дев'ятої, сімнадцятої статті 23 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.
Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.
Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.
Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.
Під час виїзної перевірки характеристик продукції може проводитися перевірка документів (їх копій) та інформації, зазначених у частині сьомій цієї статті, а також обстеження, відбір і експертиза (випробування) зразків продукції.
Виїзні перевірки характеристик продукції проводяться, зокрема, у торговельних та складських приміщеннях суб'єктів господарювання.
За результатами перевірки характеристик продукції посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, складає акт відповідно до вимог Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Особливості проведення перевірок характеристик продукції у її виробників встановлені статтею 25 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», згідно з пунктом 2 частини першої якої органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її виробників за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про введення в обіг продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, які можуть завдати такої шкоди (із зазначенням суб'єкта введення в обіг такої продукції, документального підтвердження завдання такої шкоди, опису відповідного недоліку тощо), а також інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що під час проведення перевірки характеристик продукції у її виробників:
1) на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є:
а) наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам (у тому числі ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам;
б) наявність супровідної документації, що має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкції щодо користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам;
в) наявність декларації про відповідність, якщо її складення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, а також відповідність такої декларації встановленим вимогам;
г) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу;
2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:
а) обстеження зразків відповідної продукції;
б) у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам:
перевірка повного складу технічної документації на відповідну продукцію, передбаченого технічним регламентом;
перевірка документів щодо системи якості чи системи управління якістю, якщо їх надання передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.
Під час проведення перевірки характеристик продукції на підставах, визначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, здійснюється відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.
За правилами частини першої статті 29 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.
Правова регламентація обмеження надання продукції на ринку наведена у статті 30 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», зокрема, згідно з частинами першою - четве5ртою цієї статті обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом, у тому числі, приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону);
Обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).
Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб'єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов'язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.
Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за рахунок суб'єкта господарювання, внаслідок дій чи бездіяльності якого продукція стала такою, що не відповідає встановленим вимогам.
Відповідно до статті 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» суб'єкти господарювання за порушення цього Закону несуть згідно з законами України цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
До особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом періоду від одного року до трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або заступниками таких керівників у межах їх компетенції.
Суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, перераховуються до Державного бюджету України.
Про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадовими особами органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складається протокол, який разом із поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, передається посадовим особам, уповноваженим розглядати такі справи.
Керівник чи заступник керівника органу ринкового нагляду розглядає справу протягом 15 днів з дня отримання відповідних документів.
Рішення керівника чи заступника керівника органу ринкового нагляду про накладення штрафу оформляється постановою.
Суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.
У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.
Рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цією статтею, може бути оскаржено відповідно до цього Закону.
Сплата штрафу не звільняє суб'єкта господарювання від відповідальності за шкоду, завдану споживачам (користувачам) продукції.
Отже, як видно до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом періоду від одного року до трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд вказує наступне.
Так, в акті перевірки від 07.08.2020 р. відображено, що встановлено невідповідність продукції світильника “Magnum», арт . MIF 010 60W, виробник Китай. Також вказано, що не надано протоколів випробувань на відповідність продукції.
Позивач зазначає, що на момент перевірки світильники були відсутні.
Разом з тим, суд зауважує, що згідно акту перевірки характеристики продукції від 19.11.2019 р. №10-05.2/57 , який складено за наслідком перевірки магазину “Анжіо» встановлено, що за результатами експертизи встановлено не відповідність продукції світильника “Magnum», арт . MIF 010 60W, виробник Китай.
Згідно видаткової накладної №32045 від 27.03.2019 р. ці світильники у кількості 80 придбано ПФ “Анжіо» у ТОВ “Софілайт» згідно видаткової накладної №32045 від 27.03.2019 р.
Відповідно до декларації про відповідність світильника “Magnum», виробником /уповноваженою особою виробника вказано ТОВ “Софілайт».
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем не спростовано наявність порушення відображеного в акті, при цьому відсутність світильників у самого позивача не спростовує факт того, що останній ввів дану продукції в обіг.
Судом не приймаються до уваги аргументи позивача із посиланням на п. 4 постанови КМУ від 17.08.2002 р. №1177, адже ним визначено, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономіки (п.4).
Пунктом 2 постанови встановлено, що на суб'єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу відповідно до статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів».
Отже, як видно дана постанова фактично розповсюджується на процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів з суб'єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.
В той час, як до позивача застосовано стягнення за порушення Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції», відповідно, постанова, на яку посилається позивач, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Враховуючи вищенаведене, суд дохлдить висновку, що позивачем не спростовано факт допущення ним порушення Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції», відповідно, штраф застосовано правомірно, відтак, постанова не підлягає скасуванню.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної відповіді та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
в задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Софілайт" (вул.Сім'ї Хохлових, 8 а, м. Київ, код ЄДРПОУ39364360)
Відповідач: Головне управління Держпродспоживслужби в м.Києві (вул. Волинська, 12, м.Київ, код ЄДРПОУ 40414833)
Повний текст рішення сформовано 31.07.25 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна