м. Вінниця
01 серпня 2025 р. Справа № 120/12427/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" до Краснопільської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду пеебувала адміністративна справа за позовом Приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" до Краснопільської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням суду від 15.07.2025 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 50 сесії Краснопільської сільської ради 8 скликання від 28.03.2024 № 34 "Про скасування рішення 22 сесії Краснопільської сільської ради 8 скликання "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності".
18.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача - надійшла заява про винесення додаткового судового рішення у справі задля вирішення питання про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19000 грн.
Ухвалою від 25.07.2025 заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Встановлено відповідачу строк для надання заперечень стосовно заяви позивача.
У строк встановлений судом в ухвалі від 25.07.2025 відповідач заперечень на заяву ПП "Гранівський цегельний завод" не направив.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).
Враховуючи вищенаведені положення статті 252 КАС України та зважаючи на те, що судове рішення у справі № 120/12427/24 ухвалено в письмовому провадженні, суд дійшов висновку щодо вирішення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі в порядку письмового провадження.
Визначаючись щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення, суд виходив із наступного.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною другою статті 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
За нормами частини першої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Судом встановлено, що в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано:
- ордер про надання правничої допомоги Серії АІ № 1347263 від 06.02.2023;
- договір на надання правової допомоги від 06.02.2023 № б/н;
- додаткова угода від 10.09.2024 № 4 до Договору від 06.02.2023;
- Акт-приймання передачі наданої правничої від 17.07.2025 на суму 19000 грн.
Так, за долученим до матеріалів справи Договором про надання правової допомоги від 06.0.2023, зокрема розділом ІІІ, гонорар складається з суми вартості послуг, які узгоджені сторонами та зазначені у додатковій угоді до цього Договору.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди від 10.09.2024 сторони дійшли згоди, що вартість допомоги адвоката (гонорар) обчислюється у фіксованому розмірі та становить 12000 грн, що включає у себе проведення правового аналізу спірних правовідносин; збору доказів; складання позовної заяви та формування додатків до неї, направлення до суду. Вартість однієї години роботи адвоката становить 4000 грн (п. 4 Додаткової угоди). За п.5 угоди сторони також дійшли згоди, що в разі досягнення позитивного рішення у справі клієнт також сплачує адвокату додаткову винагороду "гонорар успіху" розмір якої є фіксованим та становить 3000 грн.
Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 17.07.2025 виконавцем згідно договору від 06.02.2023 на суму 19000 грн були надані наступні послуги:
- проведення правового аналізу спірних правовідносин; збір доказів; складання позовної заяви та формування додатків до неї, направлення до суду - 12000 грн;
- складання відповіді на відзив та подання його до суду (1 год)- 4000 грн.
Додаткова винагорода "гонорар успіху" склала 4000 грн.
Варто вказати, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, на переконання суду, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 19000 гривень, є досить завищеними.
Так, надані адвокатом послуги, що пов'язані із консультацією і роз'ясненням з правових питань, охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю роботи, пов'язаної із складанням такого документу.
Відтак деякі послуги, про які йдеться у акті приймання-передачі наданих послуг, були пов'язані із підготовкою до складання позовної заяви, а тому деталізація (поділ на окремі частини) таких не свідчить про надання послуг у більшому обсязі.
Крім того, адміністративна справа № 120/12427/24 розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.
Суд зауважує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд немає права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Однак суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Також при вирішенні питання про доцільність відшкодування стороні позивача витрат на правничу допомогу із врахуванням "гонорару успіху" суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та практиці Європейського суду з прав людини.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд, зважаючи на положення статті 134 КАС України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат та практику Верховного Суду, доходить висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним для розгляду цієї справи.
Більше того суд зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, з огляду на обґрунтованість заяви в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам, суд приходить до переконання, що такі витрати підлягають зменшенню до 8000 грн і такий розмір відповідатиме вимогам розумності та справедливості.
Отже, за наслідками розгляду цієї справи на користь Приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" стягуються витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 132, 139, 248, 252, 255, 295 КАС України, -
Заяву представника Приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 120/12427/24 задовольнити частково.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Гранівський цегельний завод", понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн (всім тисяч грн) за рахунок бюджетних асигнувань Краснопільської сільської ради.
В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Приватне підприємство «Гранівський цегельний завод» (вул. Григорія Парна, 198, с.Гранів, Вінницька область, 23731, код ЄДРПОУ 33092109);
Відповідач: Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області (вул. Центральна, 10Е, с. Краснопілка, Гайсинський район, Вінницька область, 23733, код ЄДРПОУ 04330131).
Повний текст додаткового рішення складено та підписано суддею 01.08.2025
Суддя Томчук Андрій Валерійович