Справа №487/5212/25
Провадження №1-кс/487/3547/25
28.07.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду місто Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025152030001046 від 26.07.2025 за ч. 3 ст. 289 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , -
28.07.2025 слідчий СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_6 , звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 26.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025152030001046 за ч. 3 ст. 289 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що в провадженні СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025152030001046 за ч. 3 ст. 289 КК України .
26.07.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
27.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке по ступеню тяжкості відноситься до особливо тяжких злочинів, а також запобігання ризикам, передбаченим частинами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку сторони обвинувачення, лише обрання найбільш суворого запобіжного заходу зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого у вказаному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні прокурор, підтримав дане клопотання та просив про його задоволення.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував свою причетність до інкримінованого злочину. Просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник підозрюваного у судовому засідання заперечував проти задоволення клопотання. Посилався на необгрунтованість підозри, недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, та недоведеність неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання, або обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі у вигляді домашнього арешту. Крім того, зазначав, що ОСОБА_4 є військовозобов'язаним, військова частина має намір внести за підозрюваного заставу.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12025152030001046 за ч. 3 ст. 289 КК України.
Відповідно до клопотання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.04.2025 на підставі контракту був прийнятий на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №107ДСК від 17.04.2025 солдат за контрактом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.04.2025 зарахований до списків особового складу частини на посаду розвідника військової частини НОМЕР_1 .
Згідно положень ч. 1 п. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Відтак, з моменту підписання контракту з військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно положень ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Виконуючи покладені на нього обов'язки по військовій службі Збройних Сил України, ОСОБА_4 згідно вимог ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 9, 11, 49, 50, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом Статути) був зобов'язаний суворо дотримуватися Конституції України та законів України, правил військової ввічливості, поважати честь і гідність кожної людини, бути зразком високої культури, скромності й витримки, ґрунтувати відносини з іншими військовослужбовцями на взаємній повазі, бути хоробрим і дисциплінованим, берегти військову честь, захищати свою і поважати чужу гідність, не допускати негідних дій самому і утримувати від здійснення цих дій інших військовослужбовців, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 68 Конституції України солдат ОСОБА_4 зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Виконуючи покладені на нього обов'язки по військовій службі Збройних Сил України, ОСОБА_4 згідно вимог ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 9, 11, 49, 50, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом Статути) зобов'язаний суворо дотримуватися Конституції України та законів України, правил військової ввічливості, поважати честь і гідність кожної людини, бути зразком високої культури, скромності й витримки, ґрунтувати відносини з іншими військовослужбовцями на взаємній повазі, бути хоробрим і дисциплінованим, берегти військову честь, захищати свою і поважати чужу гідність, не допускати негідних дій самому і утримувати від здійснення цих дій інших військовослужбовців, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
За версією слідства, ОСОБА_4 , який проходить військову службу за контрактом на посаді кулеметника військової частини НОМЕР_1 , у невстановлений під час досудового розслідування дату, час та місці, вступив у злочинну змову із ОСОБА_8 з метою заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_9 ..
26.07.2025 ОСОБА_4 та ОСОБА_8 та під вигаданим приводом змусили потерпілого ОСОБА_9 , який пересувався на автомобілі марки «MITSUBISHI GALANT» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , вартістю 1300 доларів США, який належить ОСОБА_10 , прибути до визначеної адреси, а саме: АДРЕСА_1 .
Цього ж дня, приблизно о 15.30 годині більш точного часу під час проведеного досудового розслідування встановити не представилось можливим, до вказаної адреси, де знаходився потерпілий, на автомобілі «KIA» моделі «Sorento», з державним номерним знаком НОМЕР_3 прибули ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .
Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій спільний корисливий умисел спрямований на незаконно заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 під вигаданим приводом змусив потерпілого ОСОБА_9 вийти з автомобіля та підійти до автомобіля «KIA» моделі «Sorento», де ОСОБА_8 наніс потерпілому один удар кулаком в область голови, після чого взявши його під руку змусив сісти до салону вказаного автомобіля.
В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 , перебуваючи у салоні автомобіля схопив потерпілого ОСОБА_9 за комір футболки та наніс не менше 4-х ударів в область голови останнього, після чого за вказівками ОСОБА_8 , ОСОБА_4 також наніс не мельне 3-х ударів в область голови потерпілого.
Після цього, ОСОБА_8 продовжуючи свої злочинні дії, із кишені шортів потерпілого ОСОБА_9 дістав ключі від автомобіля, та в подальшому приставивши до горла потерпілого предмет схожий на ніж, почав погрожувати заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю у разі звернення до правоохоронних органів, тобто висловив погрозу застосування насильства, яке є небезпечною для життя та здоров'я потерпілого, та які останній сприймав як реальні.
Після цього ОСОБА_8 , вказавши ОСОБА_4 на необхідність утримувати потерпілого ОСОБА_9 у автомобілі, з метою не дати йому можливості швидко звернутись до правоохоронних органів
В подальшому ОСОБА_8 , сів до автомобіля «MITSUBISHI GALANT» з державним номерним знаком НОМЕР_2 та залишив місце скоєння кримінального правопорушення, тобто незаконно ним заволодів, а ОСОБА_4 на виконання спільного злочинного умислу, продовжував утримувати ОСОБА_9 у салоні автомобіля «KIA» моделі «Sorento», до того моменту як потерпілому вдалось залишити вказаний автомобіль та звернутись до правоохоронних органів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненим повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства.
26.07.2025 в порядку п.2 ч.1 ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_4 .
27.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України підтверджується наступними долученими до клопотання та дослідженими доказами: Рапорт ЧЧ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від №18023 26.07.2025; Протоколом огляду місця події за адресою: біля буд. АДРЕСА_2 , від 26.07.2025; Заявою про скоєння кримінального правопорушення від ОСОБА_9 від 26.07.2025; Протоколом пред'явлення для впізнання осіб за фотознімками за участі потерпілого від 26.07.2025; Протоколом пред'явлення для впізнання осіб за фотознімками за участі потерпілого від 26.07.2025; Протокол освідування потерпілого від 26.07.2025; Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 26.07.2025; Протоколом огляду місця події за адресою:відкритій ділянці місцевості, на котрій розташований транспортний засіб марки «MITSUBISHI GALANT», д.н.з. НОМЕР_2 , котрий на момент огляду перебував на розі вулиць Аркасівська та Павла Скоропадського в місті Миколаєві від 26.07.2025; Протоколом огляду місця події за адресою:відкритої ділянки місцевості розташованої на автодорозі у напрямку до мкрн. Матвіївка, в м. Миколаєві від 26.07.2025.
Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_4 , оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Фактичні дані, які містяться у наданих стороною обвинувачення доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 , міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, що є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, з матеріалів клопотання та обставин кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання на строк від восьми до дванадцяти років позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування, у тому числі за межами країни чи на непідконтрольній на даний час Україні території.
Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, тяжкість кримінального правопорушення свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Ризик втечі також має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58).
Підозрюваний не одружений, неповнолітніх дітей та інших утриманців не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків у підозрюваного за місцем постійного проживання.
Підозрюваний є військовозобов'язаним, має зв'язки серед військових, які можуть сприяти йому в підшукуванні місць для переховування.
ОСОБА_4 , може незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому кримінальному проваджені, свідків, потерпілого, оскільки підозрюваний, не маючи обмежень у пересуванні, буде мати можливість особисто або через спільників, схиляти свідків, яким відомі обставини зазначеного кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на свою користь, а також свідків протиправної діяльності, які на даний час в повному колі невстановлені; ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється оскільки, підозрюваний, перебуваючи на свободі, з метою отримання незаконного прибутку вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, яке фактично припинено співробітниками правоохоронних органів.
Разом з цим слідчий суддя вважає, що існування ризику передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який неодружений, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, є військовозобов'язаним.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до пункту 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Враховуючи вище зазначені обставини, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на стійке переконання слідчого судді, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та зможе запобігти ризикам наявним та доведеним під час розгляду клопотання.
Також, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції»
Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо можливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Отже застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та невиправданим.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 Рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Згідно частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до частини п'ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави, щодо осіб підозрюваних у вчиненні злочину в залежності від тяжкості інкримінованого правопорушення.
Пункт 3 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачає, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави визначається на рівні від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, у відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
При визначенні розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 з огляду на приписи статті 182 КПК України, слідчим суддею враховується спосіб життя підозрюваного, розміри його доходу, відсутність утриманців, роль підозрюваного у кримінальному правопорушенні та характер вчиненого кримінального правопорушення, що на думку слідчого судді свідчить про те, що визначення застави у межах пункту 3 частини п'ятої статті 182 КПК України матиме належне гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Враховуючи встановлені слідчим суддею обставини, щодо майнового стану підозрюваного, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважає можливим визначити підозрюваному заставу у вигляді 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на думку слідчого судді у повній мірі гарантуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного у разі внесення застави.
За змістом абзацу 2 частини третьої статті 183 КПК України в ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309, 370, 372, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23.09.2025 (включно).
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_4 повинен бути звільнений з під варти, у вигляді 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 гривень.
Покласти на ОСОБА_4 у разі звільнення під заставу зобов'язання передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися з місця постійного проживання або перебування, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні, свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 31.07.2025 о 16.00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1