Справа № 487/4496/25
Провадження № 1-кп/487/567/25
15 липня 2025 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві обвинувальний акт в кримінальному провадженні, що внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021150030000430 від 21.04.2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, громадянина України, учня 11 класу ліцею №76, не судимого, зареєстрований проживаючий за адресою: АДРЕСА_1
у скоєні злочину передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
12.06.2025, приблизно о 01:40 годині, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 діючи таємно, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, проник до підсобного приміщення під'їзду №2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та скориставшись відсутністю уваги з боку власника майна, яке на праві приватної власності належить потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таємно викрав велосипед марки «Azimut Gemini 29»GD+», чорно-помаранчевого кольору вартістю 7700 гривень. Після чого, ОСОБА_4 , утримуючи викрадене при собі, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, тим самим своїми умисними протиправними діями спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 7700 гривень.
Таком чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме у таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, поєднану з проникненням у інше сховище.
13.05.2021 року між прокурором Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у порядку передбаченому ст.ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного. Обвинувачений зобов'язався під час судового розгляду кримінального провадження у повному обсязі беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Також, сторонами угоди, враховуючи пом'якшуючи вину обставини, а саме визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину в неповнолітньому віці, визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинний понести за вчинений злочин, а саме з застосуванням ст..69 КК України у виді 30 годин громадських робіт.
В угоді передбачено наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до положень ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Вимогами ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним та суспільним інтересам, або за письмовою згодою всіх потерпілих.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений в судовому засіданні також просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та розуміє, що наслідком укладання та затвердження даної угоди є обмеження його права на оскарження вироку.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Фактичні підстави для визнання винуватості судом перевірені шляхом дослідження доказів наданих стороною обвинувачення.
Обвинувачений погодився на призначення йому узгодженого покарання.
Потерпілий надав суду письмову заяву в якої проти укладання угоди не заперечував.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винним, віднесений до категорії злочинів тяжких, потерпілий погодився на укладання угоди, а отже угоду про визнання винуватості може бути укладено.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди та призначення обвинуваченій узгодженого ними покарання.
Таким чином, суд вважає встановленим в судовому засіданні той факт, що своїми умисними діями, які виражені в умисному заволодінні чужим майном в умовах військового стану, ОСОБА_8 вчинив злочин передбачений ч. 4 ст. 185 КК України та йому має бути призначене узгоджене сторонами покарання з застосуванням ст..69 КК України у виді 30 годин громадських робіт, яке відповідає вимогам закону та особі обвинуваченого, є достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Речовий докази слід вважати повернутими власнику.
Процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 3565,60 грн. стягнути з законного представники ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити укладену 15.07.2025 року угоду про визнання винуватості між прокурором Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому міру покарання з застосуванням ст.. 69 КК України у виді 30 годин громадських робіт.
Речовий докази слід вважати повернутими власнику.
Процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 3565,60 грн. стягнути з законного представники ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДЯ ОСОБА_1