Справа № 486/967/22
Провадження № 2/467/53/25
01.08.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,
прокурора Руденко О.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Соломенцева І.А. ( в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка цивільну справу за позовною заявою, поданою керівником Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Денисенко В. в інтересах держави в особі виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, Південноукраїнської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства
У вересні 2022 року керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Денисенко В. в інтересах держави в особі виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, Южноукраїнської міської ради Миколаївської області звернулася до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року з Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 152659 грн. 08 к. з відрахуванням із вказаної суми податків та інших обов'язкових платежів, визнано протиправним та скасовано розпорядження Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка В.В. від 01 липня 2021 року № 260/06-04 про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату працівників, пов'язаних з ліквідацією відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету та поновлено на роботі у вказаному органі. Судом встановлено факт, що звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету, за розпорядженням Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка В.В., здійснене з порушенням вимог трудового законодавства, що призвело до виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 липня 2021 року до 16 лютого 2022 року. Отже, порушення, яке зумовило поновлення ОСОБА_2 на вказаній посаді та виплату останньому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допущено з вини Южноукраїнського міського голови ОСОБА_1 , який 01 липня 2021 року видав відповідне незаконне розпорядження № 260/06-04 про звільнення ОСОБА_2 з посади. Рішенням Южноукраїнської міської ради № 1028 від 16 червня 2022 року достроково припинено повноваження Южноукраїнського міського голови ОСОБА_1 , однак це не позбавляє його обов'язку відшкодувати завдану ним шкоду місцевому бюджету у зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_2 у сумі 122890 грн. 55 к., яка складається з середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року 25 травня 2022 року здійснив перерахування грошових коштів у сумі 122890 грн. 55 к. на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 . Отже, Южноукраїнським міським головою Онуфрієнко В.В. без достатніх правових підстав винесено розпорядження про звільнення ОСОБА_2 , що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між прийняттям Южноукраїнським міським головою протиправного розпорядження про звільнення ОСОБА_2 та стягнення з Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету на користь останнього коштів у розмірі 122890 грн. 55 к. Оскільки звільнення ОСОБА_2 відбулося з порушенням Закону, то у винної в цьому особи - Южноукраїнського міського голови ОСОБА_1 виник обов'язок відшкодувати завдану таким звільненням шкоду у сумі, яка складається з середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради, як орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, поніс грошові витрати, тому він має право регресної вимоги про стягнення з відповідача 122890 грн. 55 к. Посилаючись на вищевикладене, прокурор просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради 122890 грн. 55 к. шкоди, спричиненої в результаті незаконного звільнення ОСОБА_2 та сплачений судовий збір на користь Миколаївської обласної прокуратури в розмірі 2 481 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2022 року справу передано на розгляд судді Волковій О.І.
Ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. від 06 вересня 2022 року задоволено заяву про самовідвід судді Волкової О.І.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2022 року справу передано на розгляд судді Далматовій Г.М.
Ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Далматової Г.М. від 13 вересня 2022 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 червня 2023 року витребувано у Южноукраїнської міської ради Миколаївської області належним чином засвідчених наказів (розпоряджень) про звільнення та прийняття на роботу ОСОБА_2 , а також заяви про прийняття та звільнення з роботи ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Далматової Г.А. від 11 вересня 2024 року задоволено заяву про самовідвід судді Далматової Г.А.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2024 року справу передано на розгляд судді Волощук О.О.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 жовтня 2024 року задоволено заяву судді Волощук О.О. про самовідвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 жовтня 2024 року справу передано на розгляд судді Савіну О.І.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 жовтня 2024 року задоволено заяву судді Савіна О.І. про самовідвід.
За розпорядження голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. від 04 листопада 2024 року справу передано на розгляд Арбузинського районного суду Миколаївської області.
Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривої Т.М. від 13 листопада 2024 року справу прийнято до свого провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив по справі, у якому він позовні вимоги не визнав, прохав відмовити у задоволенні позову, вказав, що прокуратура не надала доказів умисних протиправних дій його дій як відповідача щодо заподіяння шкоди державному органу у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу. Зазначав, що прокурор, звертаючись до суду 05 вересня 2022 року з даним позовом, пропустив строк звернення, який становить один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, тобто з 01 липня 2021 року, а також пропустив строк, визначений ч.2 ст. 82 Закону України «Про державну службу».
Керівником Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Денисенко В. подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати суми, тобто з 25 травня 2022 року. Тому даний позов пред'явлено в межах визначеного законодавством строку. Крім того, відповідно до ст. 134 КЗпП України службові особи, винні у незаконному звільненні, несуть повну матеріальну відповідальність незалежно від форми вини.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд про задоволення позову з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що ним не було допущено ніяких порушень при звільненні ОСОБА_2 з огляду на те, що останній відмовився від інших вакантних посад, які йому пропонувались.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні прохав суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у звільненні ОСОБА_2 провина відповідача відсутня, так як саме в.о. міського голови Майборода повинен був повідомити про звільнення ОСОБА_2 . Також вказав на те, що підтримка прокуратурою у пред'явленні позовних заяв до суду з урахуванням практики Європейського Суду повинна надаватися тільки незахищеним категоріям. Южноукраїнська міська рада сама мала змогу звернутися до суду з позовною заявою, однак цього не зробила через відсутність кваліфікованої правової допомоги.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 08 лютого 2017 року призначено на посаду начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету розпоряженням Южноукраїнського міського голови Пароконного В.К. (т.1 а. с.21).
Розпорядженням Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка В.В. № 260/06-04 від 01 липня 2021 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету з 01 липня 2021 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з скороченням штату працівників, пов'язаних з ліквідацією відділу (т.1 а.с. 22).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Южноукраїнської міської рада Миколаївської області, виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка В.В. про визнання протиправним та скасування пункту 1.2.5 рішення від 18 березня 2021 року № 257, розпорядження від 01 липня 2021 року № 260/06-04, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, відмовлено (т.1 а.с. 35-41).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Южноукраїнського міського голови Онуфрієнко В.В. від 01 липня 2021 року № 260/06-04, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасовано. Ухвалено у цій частині нове судове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Южноукраїнського міського голови Онуфрієнко В.В. від 01 липня 2021 року № 260/06-04. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету з 02 липня 2021 року. Стягнуто з Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету солідарно на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 152 659 грн. 08 коп. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року залишено без змін (т.1а.с.42-52).
Розпорядженням Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка В.В. № 96/06-04 від 12 травня 2022 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету з 02 липня 2021 року, призначено з 16 травня 2022 року на посаду начальника відділу цифрового розвитку та цифровізації апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету, шляхом переводу з попередньої посади (т.1 а.с. 32).
Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року 27 травня 2022 року здійснено перерахування грошових коштів у сумі 122890 грн. 55 к. на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 , про що свідчить лист виконавчого комітету від 28 червня 2022 року за № 21102-34/1580 (т.1 а.с.14-17).
Рішенням 53 сесії 8 скликання від 07 листопада 2024 року змінено найменування «Южноукраїнська міська рада Миколаївської області» на «Південноукраїнська міська рада» та найменування «виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області» на «виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради».
Відповідно до частин першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 83 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Так, у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року суд встановив, що звільнення ОСОБА_2 проведено незаконно, тому розпорядження Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка В.В. від 01 липня 2021 року № 260/06-04 про звільнення скасовано, а ОСОБА_2 поновлено на роботі.
Факт невиконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_2 підтверджено постановленням преюдиційного рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.
Згідно з статтею 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз'яснено, що, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Таким чином, ОСОБА_1 як посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника та затриманні виконання рішення суду про поновлення на роботі, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 161/6047/16-ц.
За наявності преюдиційного рішення суду, яким встановлено факт незаконного звільнення працівника за розпорядженням відповідача, показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 як докази відсутності провини відповідача у незаконному звільненні, судом до уваги не приймаються.
Посилання відповідача на застосування до даних правовідносин порядку відшкодування шкоди, визначеного у ст. 82 Закону України «Про державну службу» суд також не бере до уваги, оскільки вказаною правовою нормою регулюються правовідносини між керівником та працівником, який заподіяв шкоду підприємству та не стосуються відносин, які є предметом розгляду даної справи: між підприємством та керівником.
Щодо дотримання прокурором строків звернення до суду, передбачених статтею 233 КЗпП України.
Відповідно до частини 3 статті 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Цей строк застосовується і в разі звернення із заявою прокурора.
Отже, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.
Як встановлено судом, прокурор звернувся з позовом до ОСОБА_1 у вересні 2022 року.
В обґрунтування позову прокурор посилався на Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року, за яким з Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету солідарно на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 152 659 грн. 08 коп.
У відповідності до роз'яснень пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.
Суд дійшов висновку про те, що перебіг строку звернення позивача з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням працівника, розпочався з дня проведення виконавчим комітетом належних виплат незаконно звільненому працівнику (27 травня 2022 року), тому з цього часу обраховується перебіг встановленого частиною третьою статті 233КЗпП України строку звернення до суду.
За такого, доводи відповідача про те, що прокурор звернувся до суду з пропуском річного строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, є необґрунтованими.
Щодо повноважень прокурора.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), від 06 липня 2021 року по справі 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).
На підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді до позовної заяви надано відповідь виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 28 червня 2022 року за № 21102-34/1580 на запит заступника керівника окружної прокуратури Калашнікова Є., у якому секретар міської ради Акуленко О. повідомив прокурора про те, що у зв'язку з порушенням вимог трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_2 бюджет поніс витрати у розмірі 186244 грн. 07 к., відповідних заходів до відшкодування шкоди міська рада та виконавчий комітет не вживали, оскільки у зв'язку з ліквідацією юридичного відділу виконавчий комітет та міська рада не отримували кваліфікованої правової допомоги та не мали змоги представляти законні інтереси громадян шляхом складання процесуальних документів та забезпечення їх участі в судових засіданнях. Прохав прокурора вжити заходів представництва та захисту інтересів Южноукраїнської міської територіальної громади в особі Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету та звернутись до суду з позовом про стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника із займаної посади.
Листами від 25 серпня 2022 року прокурор повідомив Южноукраїнську міську раду та її виконавчий комітет про вжиття заходів щодо стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2 шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
За такого суд прийшов до висновку про те, що невжиття Южноукраїнською міською радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, у прокурора були наявні підстави для здійснення представництва з дотриманням порядку, визначеного у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 141 ЦК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2481 грн. за подання позову, а тому витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (р/р НОМЕР_2 , ЄДРПОУ 20910974, МФО 820172) шкоду, спричинену в результаті незаконного звільнення ОСОБА_2 у розмірі 122890 (сто двадцять дві тисячі вісімсот дев'яносто) грн. 55 к.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA 748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлений 01 серпня 2025 року.
Суддя Т.М.Кологрива