Справа № 127/22450/25
Провадження 2-а/127/188/25
31 липня 2025 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сунько Я.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
позов зареєстрований судом 17.07.2025 року і мотивований тим, що 07.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 прийнято постанову № 42 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.
Зазначена постанова про притягнення його до відповідальності за порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу - 17 000 грн. є незаконною, необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню.
Так, в постанові вказано, що «згідно відомостей, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення № 6 від 04.01.2025 року ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.п. 2 п. 1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р., а саме, був поданий у розшук 13.12.2024 року, не прибув за повісткою до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 та не повідомив п'ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 про причини неприбуття, а 04.01.2025 року працівниками поліції та представниками п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 був встановлений та доставлений до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
В постанові не зазначений час вчинення правопорушення, постанова не містить жодного обґрунтованого посилання на обставини, за яких ОСОБА_1 вручалась повістка і чи здійснювалось оповіщення про необхідність з'явитись до ТЦК, що ставить під сумнів взагалі вручення повістки.
Крім того, ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про розгляд справи ІНФОРМАЦІЯ_4 07.01.2025 року і йому не була вручена копія постанови.
14.07.2025 року, після відкриття виконавчого провадження і накладення арешту на кошти на банківській карті, ОСОБА_1 дізнався про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і на запит адвоката отримав оскаржувану постанову.
Тому позивач просив поновити строк на оскарження постанови №42 від 07.01.2025 року та скасувати зазначену постанову, а провадження у справі про притягнення його за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 18.07.2025 року.
В судовому засіданні представник позивача Печерська О.Л. позов підтримала за викладених у ньому обставин, просила позов задоволити. Зауважила, що вимог закону ОСОБА_1 не порушував, підстав для притягнення його до відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП та накладення штрафу не було. Він не отримував повістки про виклик до ТЦК і сам зміст постанови не містить інформації, коли така повістка надсилалась і була вручена позивачу, або іншим шляхом відбулось оповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибути до ТЦК. 04.01.2025 року він був затриманий поліцейськими, оскільки перебував у розшуку і доставлений до ТЦК, де надав письмові пояснення про те, що повісток не отримував. Без нього складений протокол, який йому не був вручений і його не було повідомлено про розгляд протоколу 07.01.2025 року. Лише після відкриття виконавчого провадження в липні 2025 року і блокування рахунків ОСОБА_1 дізнався про наявність постанови. Просила врахувати, що він вчасно оновив військово-облікові дані і в застосунку «Резерв +» сповіщення щодо виклику до ТЦК не було.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав відзив на позов і просив повністю відмовити в його задоволенні.
29.07.2025 року судом зареєстрований відзив на позовну заяву, згідно якого 10.11.2024 року о 14.00 годині ОСОБА_1 не прибув до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 і не повідомив про причини неприбуття за повісткою. Представник просив врахувати, що повістка № 852260 була сформована через Єдиний державний реєстр призовників і направлена позивачу засобами зв'язку АТ «Укрпошта» за адресою, повідомленою позивачем при уточненні даних, але повернулась до п'ятого ІНФОРМАЦІЯ_5 із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому згідно положень Постанови № 560 від 16.05.2024 року позивач вважається таким, що належним чином повідомлений про виклик до ТЦК на 10.11.2024 року. Оскільки ОСОБА_1 не прибув до ТЦК і не виконав вимоги мобілізаційного законодавства АІТС «Оберіг» було автоматично сформоване звернення до Національної поліції про доставлення ОСОБА_1 до РТЦК для складення адміністративного протоколу. 04.01.2025 року позивач був доставлений до РТЦК, в його присутності складений протокол, який він отримав і розписався про те, що йому повідомлено про розгляд справи 07.01.2025 року. На засідання ОСОБА_1 також не прибув, тому були враховані його письмові пояснення. Тому постанова про притягнення позивача до відповідальності та накладення штрафу прийнята на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи позицію відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.
Судом встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов'язаних з 02.04.2019 року. Згідно витягу з електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів Резерв + він взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем реєстрації проживання - АДРЕСА_1 . Номер в реєстрі «Оберіг» 230220220693348400018.
Дата уточнення даних - 12.07.2024 року.
Також в судовому засіданні встановлено, що 29.10.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 (Тиврів) в електронному вигляді була сформована повістка № 852260 про виклик на 10.11.2024 року на 14.00 год. для уточнення даних, підписана кваліфікованим електронним підписом керівника ТЦК, і надіслана ОСОБА_1 за вказаною ним адресою рекомендованим листом АТ «Укрпошта» із описом вкладення, проте повістка не була отримана позивачем, про що працівником поштового відділення проставлено відмітку 14.11.2024 року «адресат відсутній за вказаною адресою».
04.01.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 за порушення правил військового обліку складений протокол № 6 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП. В протоколі також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 07.01.2025 року о 10.00 годині.
04.01.2025 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення про те, що повістку від ТЦК він не отримував.
07.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 прийнято постанову № 42 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП за «порушення вимог абз. 3 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.п. 2 п. 1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р., а саме, був поданий у розшук 13.12.2024 року, не прибув за повісткою до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_7 та не повідомив п'ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_7 про причини неприбуття, 04.01.2025 року працівниками поліції та представниками п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_7 був встановлений та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
Постанову прийнято у відсутності ОСОБА_1 , доказів надіслання постанови ОСОБА_1 і її вручення відповідач не надав.
Постановою державного виконавця Тиврівського відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 28.05.2025 року № 78201618 було відкрито виконавче провадження з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_7 № 42 від 07.01.2025 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу - 34 000 грн.
02.07.2025 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 та про розшук майна боржника.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно вимог ст. 235 КУпАП, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (в редакції згідно Закону № 3696-IX від 09.05.2024 року). Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період в Україні настав з 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 N 303/2014 «Про часткову мобілізацію», продовжений Указом Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» та Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан з 05.30 год. 24.02.2022 року, строк дії якого продовжено неодноразово.
Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав, тому особливий період в Україні станом на день розгляду справи не припинений.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487 затверджені Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів (Додаток № 2 до постанови в редакції станом на дату складення протоколу про адміністративне правопорушення), які визначають механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначають особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти зобов'язані прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними, визначається Правилами надання послуг поштового зв'язку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05березня 2009року №270.
Відповідно до абз. 2 п. 16 Правил повістка або у випадках, передбачених законодавством, інший документ про виклик або оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками Повістка ТЦК, Вручити особисто.
Абзацом 3 п. 101 Правил визначено, що у разі невручення рекомендованого листа з позначками Судова повістка, Повістка ТЦК або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81,82,83,84,91,99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Згідно з абз. 2, 4 п. 82 Правил рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 повістка вручена не була, а рекомендований лист повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд враховує, що відмітка на конверті про причини невручення повістки була проставлена 14.11.2024 року, тобто вже після того, як позивач зобов'язаний був з'явитись до ТЦК за викликом.
Таким чином, доказів того, що працівником пошти вчасно надсилалось повідомлення ОСОБА_1 про надходження рекомендованого листа або інформування засобами зв'язку або здійснювалась спроба особисто вручити повістку, суду не надано.
Враховуючи наведені обставини, безпідставними є заперечення відповідача і твердження про ухилення ОСОБА_1 від виконання обов'язків, передбачених Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Правилами військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів.
На момент складення протоколу про адміністративне правопорушення і прийняття оскаржуваної постанови у відповідача були відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про необхідність прибути до ТЦК.
Також суд враховує, що в порушення ст. 256 КУпАП в протоколі і постанові не зазначена суть правопорушення і час його вчинення, а лише вказано, що за наслідками неприбуття за повісткою (без дати і номера повістки) ОСОБА_1 був оголошений в розшук 13.12.2024 року.
Таким чином, складений щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення та прийнята постанова без обґрунтування її належними доказами не дають підстав для висновку про наявність вини в діях ОСОБА_1 і вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведені обставини і норми закону, а також відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд дійшов висновку, що постанову № 42 від 07.01.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 90, 139, 241-244, 246, 268-272, 286 КАС України, суд
позов задоволити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 42 від 07.01.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів відповідно до вимог ст.ст. 272, 293, 295 КАС України.
Учасники справи:
- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
- відповідач ІНФОРМАЦІЯ_10 , АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2
Повне рішення складене 31.07.2025 року.
Суддя: