Справа № 128/133/24
Провадження № 1-кп/127/703/25
01 серпня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
колегіально у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2023 за № 12023020000000583, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2. ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. ч. 1, 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2. ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. ч. 1, 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України не вбачає. Просить призначити судовий розгляд кримінального провадження, в який викликати сторони кримінального провадження та свідків.
Крім того, прокурор заявив клопотання про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Вважає, що наявні ризики того, що обвинуваченипй може переховуватися від суду, впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, ОСОБА_5 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, серед іншого, особливо тяжких злочинів, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вважає, що дані ризики не зменшилися та не відпали, запобіжний захід до обвинуваченого застосований вірно, підстав для його зміни немає, просить продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам.
У підготовчому судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вважає за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження. Просила заявлений ОСОБА_7 цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочинами, прийняти до розгляду. Клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримала та просила задовольнити.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 не заперечували щодо призначення судового розгляду кримінального провадження та прийняття до розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 . Адвокат ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені. ОСОБА_5 при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, поклався на розсуд суду.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилася, однак належним чином була повідомлена про дату та час судового засідання.
Згідно ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається, зокрема, за участю потерпілого. Відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечують проти проведення підготовчого судового засідання без потерпілої, вважає за можливе проведення підготовчого засідання без потерпілої ОСОБА_10 .
Заслухавши позиції учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до таких висновків.
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.
Враховуючи вимоги ст. 27 КПК України, судовий розгляд слід здійснювати у відкритому судовому засіданні. Судовий розгляд слід здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.
В судове засідання необхідно викликати сторони судового провадження та свідків.
Що стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих злочинами, суд зазначає таке.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ч. 1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні, зокрема, є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; 6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, цивільний позов ОСОБА_7 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні, до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих злочинами, слід прийняти до розгляду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження суд вважає, що слід призначити судовий розгляд кримінального провадження.
Що стосується клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зазначає таке.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.07.2023 до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12.09.2023.
В подальшому строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжувався ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області, зокрема до 14.03.2024.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 12.03.2024 продовжено строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, до 10.05.2024.
В подальшому строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжувався ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2. ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. ч. 1, 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, тобто у вчиненні ряді кримінальних правопорунь, серед іншого, особливо тяжких злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, непрацюючий та хоча і має постійне місце проживання, однак стримуюючі фактори у обвинуваченого відсутні. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв'язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.
При цьому, суд зазначає, як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Суд зазначає, що тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_5 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2. ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. ч. 1, 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, та усвідомлюючи тяжкість можливого покарання може переховуватися від суду.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, оскільки має постійне місце проживання, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.
Відносно ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих та свідків, суд, оцінюючи наявність даних ризиків, суд враховує, що потерпілі та свідки на даний час судом не допитані, докази судом не досліджувалися, та вважає, що дані ризики не зменшилися до дослідження доказів а також показань потерпілих та свідків безпосередньо судом під час судового розгляду. Суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із потерпілими та свідками, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив.
Враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», суд також враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими злочинів, особи обвинувачених у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі. Також суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений, потерпілі та свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового провадження, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжних заходів у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
При цьому, враховуючи положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає доцільним не визначати розмір застави.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого.
Щодо клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 про витребування документів, суд дійшов висновку, що оскільки воно заявлене захисником на стадії підготовчого судового засідання і доводи, викладені у ньому повно, всебічно та об'єктивно можуть бути досліджені судом лише під час судового розгляду та дослідження доказів у даному кримінальному провадженні, тому суд вважає за доцільне долучити вказане клопотання до матеріалів кримінального провадження та повернутися до його розгляду під час дослідження доказів у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 128, 176-178, 183, 194, 314-316 КПК України,
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2. ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. ч. 1, 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, колегіально судом у складі трьох суддів, у відкритому судовому засіданні о 10 год. 40 хв. 04.08.2025 в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, зал судових засідань № 28.
В судове засідання викликати сторони судового провадження та свідків.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих злочином - прийняти до розгляду.
Клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 01.08.2025 до 29.09.2025 включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для відома та виконання в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченими, їх захисниками, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Судді