Справа №: 148/1566/25
Провадження № 3-зв/148/15/25
01 серпня 2025 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Дамчук О.О., розглянувши заяву судді Тульчинського районного суду Вінницької області Саламахи Олександра Володимировича про самовідвід за матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 148/1566/25, провадження № 3/148/710/25 відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 28.07.2025 судді Саламасі О.В. на розгляд надійшла справа № 148/1566/25, провадження № 3/148/710/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Суддею Саламахою О.В. заявлено самовідвід, який вмотивований тим, що в період з 24.11.2022 по 10.03.2024 особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 здійснював повноваження присяжного в Тульчинському районному суді Вінницької області та неодноразово брав участь у складі суду під його головуванням при розгляді справ. Вважає, що зазначена обставина може викликати сумніви щодо її неупередженості, як головуючого судді при розгляді справи в особи, яка притягується до адміністративної відповідальності або у стороннього спостерігача.
Суддя Саламаха О.В. на розгляд заяви не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи.
ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що дійсно з 24.11.2022 по 10.03.2024 здійснював повноваження присяжного в Тульчинському районному суді Вінницької області та приймав участь у складі суду під головуванням судді Саламахи О.В. при розгляді справ. Щодо заявленого самовідводу, покладався на розсуд суду.
Дослідивши заяву про самовідвід, вбачаю підстави для її задоволення з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на підставі Конституції законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
За вимогами ст.246 КУпАП, порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Кодекс про адміністративні правопорушення не містить законодавчо визначеної норми щодо самовідводу у справах про адміністративні правопорушення, тому в даному випадку суд вважає за можливе застосувати аналогію права.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У п. 3.4 і 3.6. свого рішення від 11.10.2011 р. (справа № 10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від кримінального правопорушення полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно вимог ч.1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно ст. 6 п.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуга проти України» від 28.10.1998 у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» суд зазначив, що відповідно до ст. 6 п. 1 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків.
Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення справи. Норма про відвід (самовідвід) гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб'єктів, що з'ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.
Тому з метою виключення сумніву щодо об'єктивного, безстороннього розгляду справи та для забезпечення умов, за яких у будь-кого не виникало б сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, вбачаю підстави для задоволення заяви судді Саламахи О.В. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення № 148/1566/25.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 246, 252, 283 КУпАП, ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддя
Заяву про самовідвід судді Тульчинського районного суду Вінницької області Саламахи Олександра Володимировича в справі про адміністративне правопорушення № 148/1566/25 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - задовольнити.
Відвести суддю Тульчинського районного суду Вінницької області Саламаху О.В. від участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 єдиний унікальний № 148/1566/25, провадження № 3/148/710/25.
Справу № 148/1566/25 передати до канцелярії Тульчинського районного суду для проведення повторного автоматичного розподілу справи автоматизованою системою документообігу суду.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Дамчук