Справа № 135/940/25
Провадження № 1-кп/135/133/25
іменем України
04.07.2025 м. Ладижин Вінницької області
Ладижинський міський суд Вінницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні матеріали кримінального провадження №?12025025240000041 від 03 травня 2025 року щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ладижин Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого:
11 листопада 2024 року Ладижинським міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 125, ст. 71 КК України - до покарання у виді 120 годин громадських робіт та штрафу 2?550 грн;
03 грудня 2024 року тим же судом за ч. 2 ст. 125, ст. 71 КК України - до пробаційного нагляду строком 1 рік 15 днів та штрафу 2?550 грн;
31 березня 2025 року тим же судом за ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 70 КК України - до пробаційного нагляду строком 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_2 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливі наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальний проступок проти здоров'я особи за таких обставин.
02 травня 2025 року приблизно о 17 год 00 хв ОСОБА_2 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_3 , з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому, підійшов до ОСОБА_3 , та реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи небезпеку своїх дій для життя і здоров'я потерпілого, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, кулаком правої руки наніс один удар в область обличчя ОСОБА_3 , від якого останній впав на землю. Після чого ОСОБА_2 , продовжуючи свій кримінально-протиправний умисел спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_3 та взутою ногою наніс один удар в область голови останнього.
Унаслідок протиправних дій ОСОБА_2 потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, садна підборіддя та забійної рани верхньої губи. Зазначені ушкодження віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Отже, ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_3 умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, у якому зазначено, що, враховуючи беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, не оспорювання ним обставин, встановлених під час дізнання, а також його згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності, прокурор просить суд, відповідно до частини першої статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акта долучено письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , складену за участю захисника ОСОБА_4 , у якій він зазначає, що беззаперечно визнає свою вину у вчиненні кримінального проступку, погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування.
Крім того, у вказаній заяві обвинувачений підтвердив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав, пов'язаних із розглядом провадження за його відсутності, не дослідженням доказів у судовому засіданні або з метою заперечення встановлених під час дізнання обставин. У цій самій заяві захисник підтвердив добровільність беззаперечного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його згоду з установленими у ході досудового розслідування обставинами та згоду на розгляд обвинувального акта без його участі.
Також до матеріалів провадження долучено заяву потерпілого ОСОБА_3 , у якій він зазначив, що ознайомлений із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, розуміє їх зміст та усвідомлює, що у разі згоди на спрощений порядок розгляду він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Отже, дослідивши зазначені заяви, суд дійшов висновку, що всі сторони провадження належним чином обізнані зі своїми процесуальними правами, усвідомлюють правові наслідки надання згоди на спрощене провадження, а їхні заяви є добровільними та правдивими.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, наявність його письмової заяви про згоду на спрощений розгляд та підтвердження добровільності цієї позиції, а також відсутність заперечень з боку потерпілого ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про можливість розгляду обвинувального акта у порядку, передбаченому статтями 381-382 КПК України.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі розгляду кримінального провадження за відсутності учасників фіксація судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджуються матеріалами провадження. Обвинувачений ОСОБА_2 ці обставини не оспорює, вважає їх встановленими у повному обсязі, беззаперечно визнає свою вину у вчиненні зазначеного кримінального проступку, а також підтверджує, що його позиція є добровільною та не зумовлена будь-яким примусом.
Отже, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 умисно спричинив ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.?1 ст.?125 Кримінального кодексу України.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 Кримінального кодексу України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, а також відомості про особу обвинуваченого.
ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за аналогічні кримінальні правопорушення проти здоров'я особи, характеризується посередньо за місцем несення військової служби та негативно за місцем проживання. На обліку в нарколога чи психіатра не перебуває, відтак відсутні підстави сумніватися у його осудності. Має постійне місце проживання. Суд також врахував вік та стан здоров'я обвинуваченого.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття ОСОБА_2 . Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
Оцінивши всі обставини у їх сукупності, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, дані про особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 125 КК України. Таке покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України, якщо особа після постановлення вироку, але до повного відбуття призначеного покарання вчинила нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, визначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_2 засуджений вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 31.03.2025 за ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком два роки, яке він ще не відбув. Нове кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив 02.05.2025, тобто після ухвалення попереднього вироку та до повного відбуття призначеного за ним покарання.
За таких обставин покарання ОСОБА_2 слід визначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 31.03.2025, до покарання за новим вироком.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, основне покарання у виді штрафу при складанні покарань за сукупністю злочинів або вироків не підлягає об'єднанню з іншими видами покарань і підлягає самостійному виконанню.
Отже, у випадку призначення остаточного покарання за сукупністю покарання за новим вироком з невідбутим покаранням або його частиною за попереднім вироком, яке з огляду на вимоги ч. 3 ст. 72 КК України складанню з іншими покарання не підлягає, суд має ухвалити рішення про самостійне виконання саме покарань, а не вироків. Такий підхід узгоджується з висновком колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.05.2024 (справа №?686/18398/22, провадження №?51-586км24).
Цивільний позов у межах цього кримінального провадження не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні, заходи забезпечення не застосовувалися.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого в межах даного провадження не обирався, підстав для його застосування судом не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 373-376, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання призначену за попереднім вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 31.03.2025 у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду з покладенням обов'язків відповідно до п.п.1,2,3 ч. 2 ст. 59-1 КК України та визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень та 2 (двох) років пробаційного нагляду з покладенням обов'язків відповідно до п.п.1,2,3 ч. 2 ст. 59-1 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень виконувати самостійно.
Відповідно до частини першої статті 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження відповідно до статей 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, ухваленого за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, направити учасникам судового провадження не пізніше наступного дня після дня його ухвалення.
Суддя