31 липня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/5402/24
Провадження № 22-ц/821/1037/25
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Глущенко І.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Прудивус Микола Анатолійович
відповідач: ОСОБА_2
треті особи: Приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Животовська Наталія Георгіївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши в порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прудивуса Миколи Анатолійовича на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2025 року (постановлену під головуванням судді Гудзенко В.Л. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Животовська Наталія Георгіївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту , -
23 квітня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника- адвоката Прудивуса М.А. звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про забезпечення позову, в якому просить внести судову заборону на відчуження майна, що зареєстроване за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 до закінчення судового розгляду справи та постановлення кінцевого судового рішення, а саме: на автомобіль «TOYOTA VENZA», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ; на автомобіль «RENAULT KANGOO», номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 ; на обладнання станції технічного обслуговування, що розташована в АДРЕСА_1 .
В обгрунтування поданого клопотання зазначено, що у вересні 2024 року позивач подала позов до суду до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Животовська Наталія Георгіївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту.
В ході розгляду даної справи позивач дізналася, що ОСОБА_2 розпочала відчуження частини рухомого майна, що в ідеальній частині входить до спадкової маси, а саме на сайті з продажу автомобілів «Авторіа» виявлено оголошення з номером телефону відповідача та її даними про відчуження автомобіля, що був придбаний ОСОБА_5 на ім'я відповідача, а відтак є спільною сумісною власністю. Також наявна інформація, що відповідач відчужила обладнання шиномонтажу та частково станції технічного обслуговування, яке не зареєстроване та не підлягає державній реєстрації та є рухомим майном. Таким чином, відповідачка використовує той факт, що частина спадкового майна, що придбавалася спадкодавцем під час перебування у шлюбі з відповідачкою зареєстрована лише на неї, тому використовує свій доступ до спадкового майна та здійснює ним розпорядження ще до оформлення спадкових прав.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що заявницею не доведено достатніми доказами наявність обставин, які би свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ж істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в межах обраного ним способу захисту. Зокрема, не надано доказів існування та перебування у власності відповідача обладнання станції технічного обслуговування, що розташована в АДРЕСА_1 , а також відсутні документи щодо власника автомобілів, на які заявниця просить накласти заборону відчуження.
В апеляційній скарзі, поданій 26 квітня 2025 року засобами підсистеми «Електронний суд», представник ОСОБА_1 - адвокат Прудивус М.А., вважаючи ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2025 року необґрунтованою, постановленою із порушенням норм процесуального права, при неповному дослідженні судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для вирішення даного питання, просить вказану ухвалу скасувати, постановивши при цьому нову, якою задовольнити подане ОСОБА_1 клопотання про забезпечення позову.
Апеляційна скарга фактично мотивована тими ж доводами, що і заява про забезпечення позову.
Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 не має державних реєстраційних документів на автомобілі, а також ідентифікуючих ознак обладнання станції технічного обслуговування, проте дана обставина не є підставою для відмови в забезпеченні позову.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Прудивуса М.А. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково.
З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в пункті 1, пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, заявленим позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №367/246/18 (провадження №61-46301св18).
Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Животовська Н.Г., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник ОСОБА_1 - адвокат Прудивус М.А. зазначає, що заборона на відчуження майна - автомобіля «TOYOTA VENZA», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ; автомобіля «RENAULT KANGOO», номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 ; та обладнання станції технічного обслуговування, що розташована в м. Умані по вул. Залізняка викликана, насамперед, необхідністю захистити права та законні інтереси позивачки, оскільки невжиття таких заходів забезпечення призведе до неправомірного відчуження майна, яке входить до спадкової маси, що безумовно утруднить виконання судового рішення в майбутньому.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що заявницею не доведено належність вищевказаного майна відповідачці як і не надано доказів наявності та ідентифікації обладнання на станції технічного обслуговування.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується та вважає їх достатньо аргументованими з огляду на те, що забезпечення позову шляхом заборони на відчуження майна є підставним за доведеності тих обставин, про які вказав суд першої інстанції.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів, які б давали підстави стверджувати, що майно, на яке просить накласти заборону позивачка, увійшло до спадкової маси після смерті її батька - ОСОБА_5 , або ж що воно наразі перебуває у власності відповідачки.
Із огляду на викладене, установивши характер спірних правовідносин, предмет позову та обґрунтування заяви про його забезпечення, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Прудивуса М.А про необхідність вжиття заявленого заходу забезпечення позову, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказані посилання заявника не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлена у справі ухвала є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 374 та статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прудивуса Миколи Анатолійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2025 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Животовська Наталія Георгіївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції -залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та окремому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко
/ повний текст постанови суду виготовлений 1 серпня 2025 року/