31 липня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 704/1364/24
Провадження № 22-ц/821/1043/25
Категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Глущенко І.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Космина Володимир Михайлович
відповідач: ОСОБА_2 ,
представник відповідача: адвокат Целінський Антон Валерійович
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Москаленко І.В. в приміщенні Тальнівського районного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Короткий зміст позовних вимог
04 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 10 серпня 2024 року в м. Тальне, Черкаської області сталася ДТП за участю транспортного засобу Suzuki Vitara, р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивачки та транспортного засобу Honda Accord, р.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого належний позивачці транспортний засіб зазнав технічних пошкоджень.
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2024 року у справі № 704/945/24 винною у даній ДТП визнано ОСОБА_2 .
Відповідальність водія Honda Accord, р.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221956145 в ПАТ «СК «Арсенал Страхування».
Позивачка вказує, що після проведення судової авто товарознавчої експертизи, були направлені вимоги до ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та особи, винної в ДТП. Після отримання вимоги, 04 жовтня 2024 року ПАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило на її користь страхове відшкодування в розмірі 138 996,00 грн.
Відповідачка її вимоги проігнорувала.
Різниця між фактичним розміром та належним страховим відшкодуванням складає 86 490,00 грн. ( 246 490,00 грн - 160 000,00 грн) та підлягає сплаті за рахунок відповідачки.
Крім того, франшиза у розмірі 3 200,00 грн, кошти витрачені за послуги станції технічного обслуговування у розмірі 1 450,00 грн, також підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, зазначає позивачка, внаслідок протиправних винних дій відповідачки, їй як власнику пошкодженого транспортного засобу, було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінила у розмірі 10 000,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, позивачка просила суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачки на її користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 86 490,00 грн, франшизу в розмірі 3 200,00 грн, вартість послуг станції технічного обслуговування в розмірі 1 450,00 грн та 10 000,00 грн завданої моральної шкоди, всього - 101 140,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2025 року позовні вимоги - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 86 490 грн 00 коп різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, 3 200 грн 00 коп франшизи, 1 450 грн 00 коп вартості послуг станції технічного обслуговування, 10 000 грн 00 коп в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а всього - 101 140 грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп та 6 500 грн 00 коп витрат на проведення експертизи.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що факт заподіяння шкоди, її розмір доведено належними та допустими доказами, тому різниця між фактичним розміром шкоди та належним страховим відшкодуванням, складає 86 490,00 грн.
Також підлягають до стягнення витрачені кошти на послуги станції технічного обслуговування в розмірі 1 450,00 грн та франшиза в сумі 3 200,00 грн.
Вирішуючи вимоги в частині моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що наявні підстави для її відшкодування, оскільки внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 було пошкоджено належне позивачці майно - транспортний засіб Suzuki Vitara, р.н.з. НОМЕР_1 , що потягнуло за собою порушення її нормальних життєвих зв'язків і потребувало прикладення додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 29 квітня 2025 року через систему «Електронний суд», ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції постановленим із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, просила скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково, врахувавши тяжке матеріальне становище відповідачки.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно визначено правову природу та розмір збитків, на відшкодування яких має право позивачка.
Згідно висновку автотоварознавчої експертизи, вартість матеріальних збитків, завданих власнику ТЗ внаслідок його пошкодження, складає 163 525,43 грн ( в тому числі ПДВ 21 329,43 грн), вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складає 246 490,00 грн.
Визначаючи розмір майнової шкоди, суд першої інстанції взяв до розрахунку вартість відновлювального ремонту, що складає 246 490,00 грн, однак, у даному випадку, розмір майнової шкоди суд повинен був вираховувати із суми 163 525,43 грн, що є вартістю матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого ТЗ, оскільки відшкодуванню підлягає саме різниця між отриманим позивачкою страховим відшкодуванням та завданою матеріальною шкодою, а не відновлювальним ремонтом з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Судом встановлено, що автомобіль позивачки на час розгляду справи не відновлено, тому вартість відновлювального ремонту автомобіля не можна вважати ані реальними збитками позивача, ані матеріальною шкодою, заподіяною пошкодженням належного позивачці ТЗ.
При цьому, стягнення з відповідачки на користь позивачки різниці між отриманим страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу пошкодженого ТЗ буде поліпшенням стану пошкодженої речі у порівнянні із тим, що існував до ДТП.
Вважає, що ураховуючи сплачену страховиком суму страхового відшкодування у розмірі 138 996,00 грн ( з урахуванням ПДВ, франшизи та коефіцієнту фізичного зносу), з відповідачки підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 24 529,43 грн.
Вважає, що сума 1 450,00 грн за послуги станції ТО була вже вирахувана експертом при встановленні розміру матеріальних збитків 163 529,43 грн, тому не підлягає стягненню окремо від фактичної суми матеріальної шкоди.
Щодо моральної шкоди, звертає увагу, що моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, при тому, що рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і його складністю, а змістом моральних страждань потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 12 травня 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Петруніна В.В. просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2025 року - залишити без змін.
В обгрунтування відзиву посилається на те, що розрахунки, наведені скаржником в апеляційній скарзі щодо матеріального збитку, є неправильними, оскільки першочергово при вирішенні даних правовідносин необхідно визначити межі відповідальності відповідача, як винуватця ДТП та його страховика.
Так, ліміт відповідальності страховика становить 160 000,00 грн.
Згідно висновку експертизи, вартість відновлювального ремонту становить з урахування зносу 163 525,43 грн, яке за мінусом 21 329,43 грн та за мінусом франшизи, було сплачено страховиком ( 138 996,00 грн).
Вважає вірними висновки суду першої інстанції в частині стягнення матеріального збитку.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, яка була задоволена судом, то вважає, що позиція скаржника є необґрунтованою та такою, що суперечить висновкам, зробленим Верховним Судом у постанові від 22.04.2019 у справі № 761/14285/16-ц.
Фактичні обставини справи
10.08.2024 о 08 год. 15 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Honda Accord, р.н.з. НОМЕР_2 , у м.Тальне на автодорозі Н-16 автосполученням Золотоноша-Черкаси -Сміла-Умань, не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу і безпечно керувати ним, не дотрималася безпечної дистанції та не врахувала дорожню обстановку, у результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем Suzuki Vitara, р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалася попереду. Внаслідок даного зіткнення автомобіль Suzuki Vitara, р.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем Ford Mondeo, р.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 24.10.2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні зазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в сумі 850 гривень ( а.с.53-55).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як володільця транспортного засобу марки Honda Accord, р.н.з. НОМЕР_2 була застрахована ПАТ «СК «Арсенал Страхування», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221956145 ( а.с.12).
Власник пошкодженого транспортного засобу Suzuki Vitara, р.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «СК «Арсенал страхування» з вимогою про виплату страхового відшкодування за вище зазначеним договором ( а.с.14).
Встановлено, що ОСОБА_1 було замовлено у судового експерта Кипи С.М. проведення судової автотоварознавчої експертизи. Відповідно до висновку №039/2024 від 12.09.2024, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без врахування коефіцієнту фізичного зносу складників склала 246 490,90 грн; вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників склала 163 525,43 грн. ( а.с.15-19). Витрати на проведення даної експертизи склали 6 500,00 грн. (а.с.40).
09.09.2024 була проведена діагностика підвіски, демонтаж заднього і переднього бамперів, та демонтаж передньої фари зліва на станції технічного обслуговування, що підтверджується рахунком на оплату MRD-442-1697263 на суму 1 450,00 грн. ( а.с.39)
Відповідно до Постанови Правління НБУ №109 від.30.05.2022 року страхова сума за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих, 160 000,00 грн на одного потерпілого.
04.10.2024 ПАТ «СК «Арсенал страхування», яке було зобов'язане сплатити страхове відшкодування в розмірі 163 525,43 грн, за мінусом 21 329, 43 грн ПДВ та за мінусом франшизи 3 200,00 грн, сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 138 996, 00 грн (а.с.38).
Згідно проведених розрахунків, різниця між фактичним розміром шкоди та належним страховим відшкодуванням складає 86 490,90 грн.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Частиною 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Крім того, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 9.1 ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Пунктом 22.1 ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП та вина відповідача.
Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача, власника транспортного засобу Honda Accord, р.н.з. НОМЕР_2 була застрахована ПАТ «СК «Арсенал Страхування», страховий поліс № 221956145.
Відповідно до висновку №039/2024 від 12.09.2024, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без врахування коефіцієнту фізичного зносу складників склала 246 490,90 грн; вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників склала 163 525,43 грн ( в тому числі ПДВ 21 329,43 грн). ( а.с.15-19). Витрати на проведення даної експертизи склали 6 500,00 грн. (а.с.40).
04.10.2024 ПАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 138 996, 00 грн (а.с.38), тому на підставі статті 1194 ЦК України та наведених висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, різниця між розміром заподіяної шкоди ( 246 490,90 грн грн) та сумою, яка підлягала виплаті страховиком (160 000,00 грн), стягується з винної особи (відповідача). Така різниця, як вірно зазначив суд першої інстанції, складає 86 490,90 грн.
Заперечуючи проти визначеної суми матеріального збитку, відповідачка зазначила, що ураховуючи сплачену страховиком суму страхового відшкодування у розмірі 138 996,00 грн ( з урахуванням ПДВ, франшизи та коефіцієнту фізичного зносу), з неї на користь позивачки підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 24 529,43 грн, проте такі розрахунки є помилковими та не відповідають вимогам ст. 1194 ЦК України та вищенаведеним висновкам Верховного Суду.
Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції неправильно взяв до розрахунку вартість відновлювального ремонту, оскільки, на думку апелянта, відшкодуванню підлягає саме різниця між отриманим позивачкою страховим відшкодуванням та завданою матеріальною шкодою, а не відновлювальним ремонтом з урахуванням фізичного зносу, так як позовні вимоги ОСОБА_1 полягають не у стягненні фактично понесених витрат на ремонт автомобіля, а у відшкодуванні заподіяних збитків, розрахованих оцінювачем як вартість відновлювального ремонту, необхідного для приведення автомобіля позивачки у стан, який він мав до ДТП.
Також є необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що сума 1 450,00 грн за послуги станції ТО була вже вирахувана експертом при встановленні розміру матеріальних збитків, а тому не підлягає стягненню окремо від фактичної суми матеріальної шкоди, оскільки сума 1 450,00 грн не була включена до суми матеріальних збитків при проведенні експертного дослідження, не включена до суми вартості матеріального збитку і є окремим платежем, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи згідно частини 1, 2 статті 23 ЦК України.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди.
З врахуванням обставин даної справи, які встановлені судом першої інстанції, колегія суддів, з огляду на наведені вище критерії, вважає, що суд першої інстанції правильно констатувавпорушення звичайного укладу життя позивачки протягом тривалого часу у зв'язку з відсутністю автомобіля, прийняв до уваги необхідність докладення позивачкою додаткових зусиль для організації свого життя, вирішення питань відшкодування шкоди у судовому порядку у зв'язку із відсутністю добровільного відшкодування спричиненого збитку та прийшов до обгрунтованого висновку, що достатнім та співмірним із спричиненою моральною шкодою буде розмір її відшкодування в 10 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги в частині моральної шкоди не спростовують висновків суду першої інстанції та фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков
/повний текст постанови суду виготовлений 01 серпня 2025 року/