Рівненський апеляційний суд
Іменем України
29 липня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/16153/23
Провадження № 11-кп/4815/470/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 22022230000000199 від 10.06.2022 відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Скворцове Сімферопольського району АР Крим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, -
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій строком 15 років та з конфіскацією майна.
До набрання вироку законної сили, обраний запобіжний захід ОСОБА_7 , залишено попередній ? тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі, ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з дати його затримання та реального виконання покарання.
За вироком суду ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але до 07.06.2022, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності та захоплення території України, діючи з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території с. Наддніпрянське Херсонської міської територіальної громади Херсонської області, погодився на пропозицію представників окупаційної адміністрації щодо призначення його на посаду «директора Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук».
В подальшому ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді «директора Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук», починаючи з 31.08.2022, перебуваючи на території с. Наддніпрянське Херсонської міської територіальної громади Херсонської області, вчинив дії щодо реалізації рішень окупаційної адміністрації держави-агресора, а саме п. 2 «Постановления председателя Совета Министров - Председателя Правительства Военной гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_8 № 20 от 31.08.2022», шляхом перереєстрації до 01.10.2022 державної наукової установи - Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України в незаконно створених окупаційною владою податкових органах на території Херсонської області.
Отже, ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме, у пособництві державі-агресору, тобто у вчиненні громадянином України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору, окупаційній адміністрації державі-агресора, з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації рішень та дій держави-агресора, окупаційної адміністрації держави-агресора.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 покликається на порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, під час якого, на думку захисника, залишились недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Вважає, що розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 в порядку спеціального судового провадження позбавило останнього процесуальних прав щодо надання суду показань, подання доказів, висловлення позиції щодо пред'явленого обвинувачення на стадії судових дебатів.
Звертає увагу, що обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2025 року відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст. 111-2 КК України скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Стаття 94 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів ? з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зазначених вимог суд першої інстанції дотримався належним чином при розгляді даного кримінального провадження у порядку спеціального судового провадження.
Ухвалюючи обвинувальний вирок відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст. 111-2 КК України, суд першої інстанції належним чином проаналізував зібрані у кримінальному провадженні докази для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у пособництві державі-агресору, тобто у вчиненні громадянином України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору, окупаційній адміністрації державі-агресора, з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації рішень та дій держави-агресора, окупаційної адміністрації держави-агресора, ґрунтується на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, аналізу та оцінених судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, про що у вироку відповідно до ст.374 КПК України наведено докладні мотиви.
Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Зокрема, на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення та доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на показання свідків та дані досліджених письмових доказів.
Так, судом враховано дані протоколу огляду інтернет ресурсів від 18.08.2022 року щодо огляду телеграм-каналу «Херсон и днем и ночью», в якому виявлено публікацію від 17.08.2022, згідно якої колаборант ОСОБА_9 причетний до викрадення та вивезення врожаю з окупованої частини Херсонської області в АР Крим. До публікації прикріплено фото виписки з «Реестра юридических лиц, осуществляющих деятельность в Херсонской области» від 03.08.2022, згідно якої ОСОБА_7 займає посаду директора Інституту зрошувального землеробства НААН.
Крім того, судом враховано дані протоколу огляду інтернет ресурсів від 29.09.2022 року щодо огляду офіційного інформаційного сайту Бериславської районної ради, де наявна інформація про склад депутатів Бериславської районної ради VІІ скликання, зокрема, зазначено що головою вказаної ради VІІ скликання був ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обраний від районної організації політичної партії «Наш край».
Також судом на підтвердження своїх висновків про доведеність винуватості ОСОБА_7 наведено дані протоколу огляду інтернет ресурсів від 24.11.2022 року щодо огляду сайту «Суспільне. Медіа», де виявлено публікацію від 15.06.2022 під назвою «Директором» Інституту зрошувального землеробства на Херсонщині військові РФ призначили ексголову Бериславської райради», в якій зазначено, що на Херсонщині військові РФ «директором» Інституту зрошувального землеробства НААН України призначили ОСОБА_10 , який був головою Бериславської райради попереднього скликання, а до того працював директором ПП «Вітал-Агро». До публікації прикріплено фото ОСОБА_7 .
Судом не залишено без уваги і дані протоколу огляду інтернет ресурсів від 10.01.2023 року щодо огляду сайту «Единый государственный реестр юридических лиц Федеральной налоговой службы» за посиланням «http://egrul.nalog.ru», де виявлено інформацію про Інститут зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук, розташованої за адресою росія, Херсонська область, смт Наддніпрянське. Вказана юридична особа була зареєстрована 22.12.2022 управлінням федеральної податкової служби по Херсонській області рф, керівник ОСОБА_7 .
Надано відповідну оцінку судом і даним протоколу огляду інтернет ресурсів від 07.08.2023 року щодо огляду сайту «Миротворець», на якому виявлено відомості відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На сайті він значиться як зрадник батьківщини та пособник терористів і російських окупантів. Співучасник злочинів російської влади проти України і її громадян. Ексголова Бериславської райради, був обраний від партії «Наш край». Добровільно пішов на співпрацю з російським агресором, отримав від окупантів посаду керівника інституту зрошуваного землеробства НААН України».
Як вбачається з вироку суду першої інстанції судом враховано і показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , відеозаписи допиту яких досліджено в судовому засіданні, щодо підтвердження останніми, які були знайомими з ОСОБА_7 , факту призначення окупаційною владою в червні 2022 року ОСОБА_7 директором інституту зрошувального землеробства, який сам повідомляв, що йому надано великі повноваження щодо призначення і звільнення кадрів, збирання врожаю і його продажу. Крім того, свідок ОСОБА_12 , як зазначено у вироку, показав, що 15-17 червня 2022 року ОСОБА_7 визвав до себе тестя свідка - ОСОБА_14 , який був водієм попереднього директора ДГ «Асканійське» Найдьонова, та примушував повідомити, де знаходиться автомобіль Найдьонова «Субару», однак тесть відмовився, так як це був власний автомобіль колишнього директора. Після цього тестю погрожували ножем, за вказівкою ОСОБА_7 відвозили в Чаплинське відділення окупаційної поліції, де застосовували насильство та били током і таки змусили повідомити місцезнаходження автомобіля.
Судом також враховано дані протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.06.2022 року зі свідком ОСОБА_11 щодо впізнання останнім ОСОБА_7 , який окупаційною владою був призначений директором інституту зрошувального землеробства НААН України.
На переконання колегії суддів, відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України, у судовому рішенні суд вірно обґрунтував, що в цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного на захист, доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя, з урахуванням установлених законом особливостей для кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та, відповідно, судом здійснено спеціальне судове провадження (in absentia), з урахуванням особливостей, встановлених законом для даної категорії злочинів.
Доводи захисника щодо не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину і вичерпання можливостей їх отримання є неспроможними з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, з наведенням відповідних доказів на підтвердження своїх вмотивованих висновків щодо доведення винуватості обвинуваченого у вчиненому.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про належність, допустимість, достовірність наданих стороною обвинувачення доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки вони буди зібрані з дотриманням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в порядку визначеному кримінальним процесуальним кодексом України. Допущення органом досудового розслідування істотних порушень вимог КПК України не встановлено, переконливих доказів їх наявності, які б спростовували висновки суду першої інстанції, стороною захисту не наведено, тому доводи захисника щодо недоведеності належними і допустимими доказами вини обвинуваченого, є необгрунтованими.
З огляду на це, на підставі аналізу доказів, детально наведених у вироку, виходячи з конкретних обставин провадження, суд прийшов до переконливого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих для нього дій. Тобто, колегія суддів вважає, що суд надав вірну юридичну оцінку діям ОСОБА_7 та обґрунтовано визнав кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 111-2 КК України правильною.
Призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене санкцією ч.1 ст. 111-2 КК України з призначенням додаткового покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України. Свій висновок щодо призначення покарання ОСОБА_7 суд обґрунтовано мотивував врахуванням ступеня тяжкості злочину, який є особливо тяжким злочином проти основ Національної безпеки України, встановленими обставинами його вчинення, характером діяння, формою і ступенем вини, даними про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутністю обставин, які пом'якшують покарання, визнанням обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, передбачених законом критеріїв при призначенні покарання, виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адекватним характеру вчинених дій і даним про особу обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
За наведеного, доказів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Вирок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування і закриття кримінального провадження з зазначених у апеляційній скарзі захисника доводів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2025 року відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст.111-2 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3