Справа № 524/12032/24 Номер провадження 22-ц/814/1895/25Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
22 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.
при секретарі: Філоненко О.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Голдінової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Глушко Зої Вікторівни на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 січня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Андрієць Д.Д., повний текст судового рішення виготовлено - 30.01.2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості з аліментів,-
Зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом доОСОБА_2 який згодом змінив та просив звільнити його від сплати заборгованості з аліментів.
Зазначав, що він з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.05.2006 року. Від шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.04.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу син ОСОБА_3 залишився проживати з матір'ю.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.05.2013 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі частини від усіх видів заробітку до його повноліття.
Зазначав, що станом на листопад 2022 року у нього виникла заборгованість по сплаті аліментів у зв'язку із зниженням попиту на робочу силу внаслідок оголошення військового стану. З грудня 2022 року його син фактично проживає із ним та перебуває на його утриманні. З цього часу аліменти на утримання сина на користь ОСОБА_2 він не сплачує, у зв'язку із чим виникла заборгованість в сумі 69051,66 грн. Вважав, що факт проживання сина разом із ним і його утримання позивачем є підставою для звільнення від сплати заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості з аліментів - задоволено.
Звільнено ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 від сплати заборгованості по сплаті аліментів за рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.05.2013 року у справі 524/2472/13-ц за період з грудня 2022 року по серпень 2024 року в сумі 69051,66 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 судові витрати в сумі 1211,20 грн.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 - адвокат Глушко З.В.
Свою незгоду з вказаним рішенням обґрунтовує тим, що під час ухвалення даного рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та доказам, що знаходяться в матеріалах справи.
Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги суд застосував надмірний формалізм, не прийняв до уваги тверджень відповідача, що були наведені у відзиві.
Щодо нотаріально посвідченої заяви від повнолітнього сина, яку суд першої інстанції прийняв як належний доказ зауважує, що вона не може слугувати підставою для задоволення позову. У заяві не вказано, що ОСОБА_3 перебував з грудня 2022 року по серпень 2024 року на утриманні батька. У її змісті лише вказано, що ОСОБА_3 підтверджує що проживає у будинку баби з нею та його батьком. Тому помилковими є висновки суду першої інстанції, що за період із грудня 2022 року по серпень 2024 року ОСОБА_2 втратила право на отримання аліментів у зв'язку із перебування сина сторін на утриманні батька.
Зазначає, що факт утримання дитини батьком у певний період повинен доводитися доказами та не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому суд першої інстанції не перевірив з яких доходів та у який спосіб позивач за цей період утримував сина. Також суд не встановив з яких підстав позивач не звертався до суду з позовом про припинення стягнення аліментів у період з 2022 року по 2024 рік. При цьому у змісті позовної заяви позивачем зазначено, що він внаслідок війни та черепно-мозкової травми отриманої декілька років назад фактично не може працевлаштуватися тому і виникла заборгованість за аліментами починаючи з 2022 року. То ж позивач у позовній заяві фактично визнає той факт, що свідомо ухилявся від виконання рішення суду та спростовує свої ж доводи про перебування сина у визначений в позові період на його утриманні.
Вказує, що позивачем разом з позовом не надано доказів, що у період 2022-2024 роки позивач звертався до Державної служби зайнятості для пошуку місця працевлаштування.
Стверджує, що наведені у позовній заяві обставини не є істотними, і не впливають на обов'язок батька утримувати свою дитину та, відповідно, не є підставою для звільнення від заборгованості по аліментам позивача у період з грудня 2022 року по серпень 2024 року з огляду на те, що позивач не звертався до суду з позовом про припинення стягнення аліментів. Вказане свідчить, що у позивача жодним чином істотно не змінилися обставини з грудня 2022 року по серпень 2024 року. При цьому суд не перевіряв майнового стану позивача та доказів перебування на його утриманні дитини адже проживання дитини у будинку бабусі не є доказом, що дитина перебувала на утриманні позивача, а відповідач втратила право на стягнення аліментів. Крім того, визнанням позову ОСОБА_1 у справі №537/7353/24 про стягнення аліментів позивач визнав факт неутримання сина у період з грудня 2022 року по серпень 2024 року.
Позиція інших учасників справи
08.04.2025 року на адресу Полтавського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Глушко З.В. залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.01.2025 року без змін.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29.05.2013 по справі 524/2472/13-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто кошти (аліменти) на утримання малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 березня 2013 року і до досягнення повнолітня дитини.
В провадженні Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №52748970.
Відповідно до розрахунку державного виконавця станом на 01.09.2024 заборгованість зі сплати аліментів становить 81224,44 грн. та складається в тому числі із заборгованості за період із грудня 2022 року по серпень 2024 року в сумі 69051,66 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що надані ОСОБА_1 докази в своїй сукупності підтверджують те, що в період виникнення заборгованості в сумі 69051,66 грн, а саме з згудня 2022 року по серпень 2024 року, ОСОБА_5 змінив своє місце проживання і проживав разом з батьком.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини другої статті 51КонституціїУкраїни батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст.11Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ст.141Сімейного кодексуУкраїни мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі статтями 150,180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно Сімейного законодавства України, обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
Згідно до ч. 2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Аналогічна позиція міститься у п.22 Постанови Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де зазначається, що суд за передбачених ст.197 СК України умов може повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості по аліментах. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за аліментами на підставі судового рішення.
Дослідивши доводи ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено наявність підстав, передбачених ч.2 ст.197 СК України для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що факт проживання в період з грудня 2022 року по серпень 2024 року ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 підтверджується копією акту про фактичне проживання особи без реєстрації від 25 вересня 2024 року який засвідчений свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.13).
Дані обставини ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підтвердили в суді першої інстанції будучи допитаними в якості свідків.
Також матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_4 якою останній стверджує, що в період з грудня 2022 року, січень 2023 року та з 25 лютого 2023 року переїхав на постійне проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належить його бабі ОСОБА_10 , разом з нею також прожива його батько ОСОБА_1 . ( а.с.104).
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір'ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.
Встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.
Оскільки встановлені судом першої інстнції обставини щодо проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з грудня 2022 року по серпень 2024 року, з батьком і є тими обставинами, які мають істотне значення для звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Глушко Зої Вікторівни залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 січня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 липня 2025 року.
Головуючий суддя О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль