Справа № 761/31732/25
Провадження № 1-кс/761/20777/2025
31 липня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника особи, яка подала скаргу, ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, -
ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань (далі -ДБР), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
В обґрунтування скарги вказано, що 18.07.2025 ним направлено засобами поштового зв'язку до ДБР заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 182, 387 КК України, прокурорами та іншими уповноваженими особами, які відповідальні за публікацію повідомлень про підозру та інших процесуальних документів на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Однак, станом на день звернення до суду з даною скаргою відомості до ЄРДР не внесено.
У зв'язку з чим, ОСОБА_4 просив слідчого суддю зобов'язати уповноважених осіб ДБР внести до ЄРДР відомості за його заявою від 17.07.2025.
У судовому засіданні представник особи, яка подала скаргу, ОСОБА_3 , скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Уповноважена особа ДБР у судове засідання не з'явилася.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності слідчого.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши особу, яка подала скаргу, суд дійшов до наступного висновку.
Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Такий висновок узгоджується з положеннями, закріпленими у ст. 2 КПК України, в якій зазначається про те, що завданнями кримінального провадження є не лише захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а й забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як зазначено у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 по справі №761/20985/18 (провадження № 51-8007км18) положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення.
Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
При цьому слід зауважити, що невнесення відомостей за заявою, яка по суті не є заявою про кримінальне правопорушення, не являється свавіллям суду чи органу досудового розслідування, а є лише способом захисту особи він незаконного обвинувачення.
У цілому такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою від 17 червня 2020 року, згідно п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
За таких обставин, бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, може мати місце лише у разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення до суб'єкта, який наділений повноваженнями вносити відомості до ЄРДР; наявність в такій заяві короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведеного заявником; невнесення відомостей за заявою, яка надійшла уповноваженому суб'єкту і містить короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, впродовж 24 годин.
При цьому, імперативні вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України не покладають на слідчого суддю обов'язок, у разі оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у будь-якому випадку задовольняти такі скарги, оскільки ухвала слідчого судді за результатами розгляду такої скарги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 307 цього Кодексу, може бути не тільки про задоволення скарги та зобов'язання вчинити певну дію, зокрема внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, а й про відмову у задоволенні такої скарги.
Так, ОСОБА_4 у своїй скарзі порушує питання про зобов'язання уповноваженої особи ДБР внести до ЄРДР відомості за його заявою, в якій описуються обставини перебування в провадженні Слідчого відділу УП в метрополітені ГУНП у м. Києві кримінального провадження та здійснення в ньому процесуальних дій, які полягали в публікації на сайті Офісу Генерального прокурора повідомлення про підозру, про зміну раніше повідомленої підозри та постанови про оголошення підозрюваного в розшук, в яких відкрито зазначається інформація щодо нього, яка є необґрунтованою, надуманою та на його думку, вказує на вчинення кримінального правопорушення відносно нього.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді, у поданій ОСОБА_4 заяві викладені факти, які за своїм змістом та суттю не є повідомленням про вчинення кримінальних правопорушень, оскільки заява не містить об'єктивних даних, які підтверджували би реальність конкретної події кримінального правопорушення.
Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов до висновку, що заява ОСОБА_4 за своєю суттю, в розумінні ст. 11 КПК України, не містить викладу обставин про вчинення кримінального правопорушення, які б могли об'єктивно свідчити, що подане заявником повідомлення про кримінальне правопорушення містить відомості про реальність конкретної події кримінального правопорушення та є суспільно небезпечним.
Вказане вище дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до положень ст. 214 КПК України.
Слід зазначити, що кримінальний процесуальний закон дійсно не вимагає від заявника зазначення в заяві усіх складових злочину.
Однак, це не означає, що будь-яка заява про вчинене кримінальне правопорушення виключно з огляду на її назву набуває статусу цього документа і її подання тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР.
Варто також зазначити, що відповідно до статті 9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
При цьому, положеннями абзацу 2 частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відомості за заявою ОСОБА_4 про начебто вчинення прокурорами та іншими уповноваженими особами, які відповідальні за публікацію повідомлень про підозру та інших процесуальних документів на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, кримінального правопорушення не підлягають внесенню до ЄРДР уповноваженими особами ДБР, оскільки зазначені обставини не свідчать про вчинення будь-якого кримінального правопорушення, а описані в скарзі факти не потребують перевірки засобами кримінального процесу.
Враховуючи викладене, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на розгляд заявником, перевіривши надані в обґрунтування її доводів матеріали, з урахуванням наведеного вище, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 7, 11, 214, 303, 304, 307, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1