Номер провадження 2/754/649/25
Справа №754/15896/20
(додаткове)
Іменем України
28 липня 2025 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді Зотько Т.А.
за участю секретаря судового засідання Юхименко П.Є,
представника позивачки Бабак В.В. ,
представника відповідача Зелінської Н.М. ,
представника 3-особи: Алексійчук Н.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві аяву про відшкодування судових витрат позивачки у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання рішення протиправним, стягнення моральної шкоди,
Позивачка ОСОБА_4 26.11.2020 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання рішення протиправним, стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30.12.2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 15.02.2021, було залучено в якості третьої особи, без самостійних вимог - Службу у справах сім'ї та дітей Деснянської районної м. Києві державної адміністрації.
Представником Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації було подано відзив на позов, відповідно до якого зазначили, що позовні вимоги є повністю необґрунтованими та просила суд відмовити у їх задоволенні.
Представником позивачки було подано відповідь на відзив.
Представником 3 - особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації подані письмові пояснення.
Представником позивачки було подано відповідь на пояснення 3 - особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року - без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року задоволено частково.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2024 року касаційну скаргу Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації задоволено частково. Касаційну скаргу ОСОБА_4 , яка подана її представником - адвокатом Рабомізом Денисом Вячеславовичем, задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
06.08.2024 справа надійшла до Деснянського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.08.2024 року вище зазначена цивільна справа передана судді Зотько Т.А.
Згідно ухвали судді Деснянського районного суду м. Києва від 15.08.2024 було прийнято до провадження цивільну справу та призначено до судового розгляду.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
17.07.2025 представником позивачки адвокатом Бабак В.В. подано заяву про відшкодування судових витрат позивача у загальному розмірі 618 055,54 грн..
Ухвалою судді від 18.07.2025 вказану заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
21.07.2025 на адресу суду від представника позивачки надійшла заява про усунення визначених судом недоліків.
18.07.2025 та 21.07.2025 від представника Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації,надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
28.07.2025 представником позивачки подано пояснення на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
В судовому засіданні представник позивачки подану заяву підтримала, просила суд про її задоволення.
Представник Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації проти вимог поданої заяви заперечувала, посилаючись на обставини, викладені у поданому ними клопотанні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації підтримала думку представника відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін у справі, зваживши доводи заяв, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року позов ОСОБА_4 до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання рішення протиправним, стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У Постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновок, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Постанова ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18, містить висновок, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано Договір про надання правової допомоги від 22.06.2020 (а.с.237 т.3), Акт №000078 від 24.11.2021 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 22.06.2020 (а.с.163-166 т.3), Акт №000281 від 16.07.2025 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 22.06.2020 (а.с.98-100 т.7), Додаткову угода до договору про надання правової допомоги від 22.06.2020 (а.с.162 т.3).
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Визначаючи розмір суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши наданий стороною позивачки Акт №000281 від 16.07.2025 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 22.06.2020 (а.с.98-100 т.7), суд дійшов висновку, що зазначені у вказаному акті від 16.07.2025 докази вартості наданих послуг по оформленню та відправці документів на електронну адресу суду та учасників справи задоволенню не підлягають, оскільки вказані дії не вимагають застосування професійних знань адвоката. Відповідно, витрати на такі послуги суд не розподіляє.
Крім того, представником позивачки не надано доказів на підтвердження часу, використаного на дорогу та витрат на проїзд громадським транспортом для участі у судових засіданнях, відтак суд не вирішує питання по відшкодуванню таких витрат.
Таким чином, розподіляючи витрати, понесені позивачкою на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному представником позивача розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд вважає, що понесені витрати є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим нею часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Крім того, підстав для відшкодування витрат на правову допомогу при розгляді даної справи попереднім складом суду, суд не вбачає, оскільки згідно з Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2024 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а відтак в даному випадку, суд вважає, що понесені позивачкою витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Таким чином, дослідивши письмові матеріали справи та розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення, що надійшли від представників відповідача та 3-особи та їх доводів щодо їх не співмірності, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що розмір витрат, визначений представником позивачки що відображені в наданому Акті №000281 від 16.07.2025 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 22.06.2020 (а.с.98-100 т.7) у сумі 109 050,00 грн.,є явно завищеним, зменшує визначений представником позивачки розмір витрат на надання правової допомоги, та приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_4 витратина правову допомогу в загальному розмірі 30 000,00 грн., що відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та не суперечить принципу розподілу таких витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 59 Конституції України, ст.ст.133, 137, 141, 270, 430 ЦПК України, суд -
Заяву представника - адвоката Бабак В.В. про відшкодування судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_4 понесені витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 000 гривень.
В задоволенні інших вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Дані позивачки: ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
Дані відповідача: Деснянська районна в м.Києві державна адміністрація (Код ЄДРПОУ 37415088, місцезнаходження: м. Київ, пр.Червоної Калини,29);
Дані третьої особи: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (Код ЄДРПОУ:37501695, місцезнаходження: м. Київ, пр.Червоної Калини,21-Г).
Повний текст рішення суду виготовлено 01.08.2025.
Суддя: Т.А.Зотько